Постанова

від 24.04.2013 по справі 2а-6877/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року Справа № 2а-6877/12/1370

15 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

суддя Качур Р.П.,

суддя Лунь З.І.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

позивач ОСОБА_1,

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача 1, 3 ОСОБА_3,

від відповідача 2 ОСОБА_4,

від третьої особи 1 Перетятько М.В.,

від третьої особи 2 ОСОБА_4,

треті особи 3, 4, 5 не прибули,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка А.С., заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6, заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Ганіткевича В.І., ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відновлення трудових прав.

Суть справи.

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Міністерства юстиції України, третіх осіб - начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка А.С., заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_6, заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Ганіткевича В.І., ОСОБА_9 про відновлення трудових прав.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2010 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2010 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час підготовчого провадження у Львівському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Державної виконавчої служби України (далі - відповідач 2), Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач 3), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка А.С. (третя особа 1), заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Заразко О.В. (далі - третя особа 2), заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Ганіткевича В.І. (далі - третя особа 3), ОСОБА_8 (далі - третя особа 4), ОСОБА_9 (третя особа 5) про відновлення трудових прав, позивач частково змінив та доповнив позовні вимоги, та просить суд:

- визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби, Державної виконавчої служби Львівської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної виконавчої служби Львівської області під час тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту державної виконавчої служби № 808 від 29.05.2007 року "Про звільнення ОСОБА_1";

- визнати протиправними та скасувати наказ державної виконавчої служби Львівської області № 441/К від 30.05.2007 року "Про звільнення ОСОБА_1";

- визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Львівській області щодо неприйняття ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Львівській області № 112-К від 20.03.2007 року "Про призначення ОСОБА_8";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Львівській області "Про призначення ОСОБА_6";

- зобов'язати Державну виконавчу службу України, Головне управління юстиції у Львівській області прийняти ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу (управління) державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області з 15.03.2007 року шляхом переведення, про що видати наказ;

- стягнути з Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 15.03.2007 року по день постановлення рішення з врахуванням середньомісячного заробітку згідно штатного розпису відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за цей період;

- стягнути з Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 як відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями та діями моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень);

- допустити негайне виконання рішення суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві та заявах про збільшення та доповнення до позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звільнений з грубими порушеннями чинного законодавства, а отже підлягає поновленню на посаді.

Представники відповідача та третіх осіб проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях, вважають позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, а дії Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції у Львівській області та їх посадових осіб правомірними, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи Ганіткевич В.І., ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про розгляд справи без їх участі чи іншого змісту не подали.

Суд заслухав пояснення позивача, представників сторін та третіх осіб, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Наказом Департаменту державної виконавчої служби від 27.09.2005 року № 37/к ОСОБА_1 призначено з 27.09.2005 року на посаду першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області з присвоєнням 11 рангу державного службовця /т.1 а.с.6/.

Згідно з повідомленням від 20.01.2007 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 "Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби", ОСОБА_1 попереджено відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України /т.2 а.с.252/.

Наказом голови комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби Семерги Є.І. № 808 від 29.05.2007 року та наказом голови комісії з ліквідації державної виконавчої служби Львівської області Ганіткевича В.І. № 441/к від 30.05.2007 року позивача звільнено з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) /т.1 а.с.91, 43/.

До трудової книжки ОСОБА_1 внесено запис від 30.05.2007 року про звільнення його із займаної посади у зв'язку з ліквідацією ДВС Львівської області; підстава - наказ № 441/к від 30.05.2007 року /т.1 а.с.61-62/.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 цієї ж статті, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (в редакції до 16.01.2007 р.) (далі - Закон № 202/98-ВР) органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби - урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. До складу Департаменту державної виконавчої служби входять: державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах.

З цією нормою Закону № 202/98-ВР повністю кореспондується п. 1 Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 711, згідно з яким Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України та підпорядковується йому. Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Законом України від 22.12.2006 р. № 521-V "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби" (набрав чинності 16.01.2007 р.) статтю 3 викладено в новій редакції, за якою органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 "Про ліквідацію Департаменту Державної виконавчої служби" ліквідовано Департамент Державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління (п. 1); зобов'язано Міністерство юстиції в установленому порядку здійснити заходи з ліквідації Департаменту Державної виконавчої служби (п. 2); визнано Міністерство юстиції правонаступником Департаменту Державної виконавчої служби /т.1 а.с.7-8/.

Департаментом Державної виконавчої служби видано наказ від 19.01.2007 року № 1 "Про утворення комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя, яким утворено комісії з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (п. 1) та зобов'язано ліквідаційну комісію: забезпечити утворення комісій по ліквідації Державних виконавчих служб у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах (п. 2.1), попередити всіх працівників про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією (п. 2.2); опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про ліквідацію Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя, у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах/п. 2.4/, забезпечити передання в установленому законом порядку майна на баланс Головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України (п. 2.6), здійснити заходи з ліквідації впродовж 2 місяців з дати опублікування повідомлення про ліквідацію (п. 2.7), подати до державного реєстратора документи, необхідні для проведення державної реєстрації ліквідації, після закінчення процедури ліквідації (п. 2.8), забезпечити дотримання вимог чинного законодавства та провести всі інші необхідні заходи, пов'язані з ліквідацією (п. 2.9) /т.1 а.с.10-11/.

Департаментом Державної виконавчої служби видано наказ від 19.01.2007 року № 2 "Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби" яким ліквідовано у складі Департаменту державної виконавчої служби державну виконавчу службу Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя (п. 1), а також державну виконавчу службу у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах (п. 2) /т.1 а.с.13-15/.

Міністерством юстиції України видано наказ від 25.01.2007 року № 21/5 "Про реформування органів юстиції, яким ліквідовано обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції (п. 1); ліквідовано Департамент Державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління (п. 2); утворено, зокрема, на базі обласного управління юстиції Головне управління юстиції у Львівській області (п. 3); встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби; головні управління юстиції є правонаступниками обласних управлінь юстиції (п. 4). Департамент кадрової політики та державної служби цим же наказом зобов'язано персонально попередити начальників та заступників начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією управлінь юстиції, забезпечивши дотримання їх соціально-правових гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України (п. 5.1), підготувати проект наказів про утворення комісії з ліквідації Департаменту державної виконавчої служби, про затвердження голів комісій з ліквідації обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, та про утворення Департаменту державної виконавчої служби у складі Міністерства юстиції України (п. 5.2) /т.1 а.с.16/.

У газеті "Високий замок" 08.02.2007 року вміщено оголошення про те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 21/5 від 25.01.2007 року "Про реформування органів юстиції" ліквідовується Львівське обласне управління юстиції. Правонаступником обласного управління юстиції є новостворене Головне управління юстиції у Львівській області /т.1 а.с.98/.

У подальшому Міністерством юстиції України видано наказ від 04.04.2007 року № 409/7 про продовження терміну ліквідації Департаменту державної виконавчої служби, яким термін ліквідації продовжено до 04.05.2007 року /т.3 а.с.44/.

Відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний протягом всього періоду його існування і є єдиним.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 381281 від 31.10.2005 року № 14151020000008173 за Державною виконавчою службою Львівської області закріплено ідентифікаційний код 33862786 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, 05.07.2007 року (номер запису 14151110003008173) державним реєстратором проведено припинення юридичної особи - Державної виконавчої служби Львівської області та виключено її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /т.1 а.с.117/.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління, а не господарюючий суб'єкт, який мав статус юридичної особи, самостійний баланс, рахунки в Державному казначействі, печатку з зображенням державного герба України і своїм найменуванням та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва і м. Севастополя, державна виконавча служба у районах ( районах у містах), які входили до складу Департаменту були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерства юстиції України, тобто іншому органу державного управління, а тому підстав стверджувати про те, що змінилася лише підпорядкованість установ ДВС, а не їх ліквідація, немає.

Зазначені вище обставини обумовили необхідність вивільнення працівників, зокрема їх звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення у цьому випадку допускається, згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу.

Згідно зі ст. 49-2 про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що в результаті ліквідації Державної виконавчої служби Львівської області та утворенні відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області новим штатним розписом взагалі не передбачено посади першого заступника начальника державної виконавчої служби на рівні області, яку займав до звільнення ОСОБА_1 Згідно з штатним розписом Головного управління юстиції у Львівській області станом на 01.05.2007 року у відділі державної виконавчої служби передбачено одну посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби /т.4 а.с.170/.

Оскільки відбулася ліквідація, а не реорганізація юридичної особи публічного права, рішення про збереження конкретних посад у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці є пріоритетним правом власника і реалізовував він це право виходячи із завдань, які покликана виконувати державна виконавча служба. Скорочення адміністративних посад доцільне як один із заходів для покращення організації апарату, реалізації функцій установи. Судом встановлено ліквідацію юридичної особи, відтак покликання позивача на ст. 42 КЗпП України, як на підставу залишення на роботі, є необґрунтованим, оскільки у цій статті йдеться про переважне право залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Крім того, відповідачі не заперечили обов'язку працевлаштування позивача.

Згідно з абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при ліквідації підприємства (установи організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому законом порядку.

Водночас суд враховує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16.10.2012 року).

14.03.2007 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до начальника Головного управління юстиції у Львівській області у якій просив у зв'язку з реформуванням органів державної виконавчої служби та зміною підпорядкування, прийняти його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області шляхом переведення з посади першого заступника начальника державної виконавчої служби Львівської області /т.1 а.с.96/.

Начальником Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_9 надіслано ОСОБА_1 повідомлення телеграфом з проханням з'явитися 23.03.2007 року о 12.00 год. до Головного управління юстиції у Львівській області для вирішення питання про переведення його для подальшої роботи в Головному управлінні юстиції у Львівській області /т.1 а.с.108-109/.

Комісією Головного управління юстиції у Львівській області 23.03.2007 року складено акт про те, що на запрошення для вирішення питання про переведення його для подальшої роботи у Головне управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 не з'явився /т.1 а.с.110/.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідачів 1, 3 ОСОБА_3, у Головне управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 запрошували у відповідь на лист позивача від 14.03.2007 року з метою запропонувати працевлаштування у новоствореному органі на посаді головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на доказ чого у матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції у Львівській області від 27.03.2007 року № 0327/471 /т.1 а.с.129/.

Представник відповідачів 1, 3 зазначив, що заява ОСОБА_1 з проханням прийняти його на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби станом на 23.03.2007 року (час коли було заплановано розгляд питання його працевлаштування) не могла бути задоволена, оскільки наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 20.03.2007 року № 112-К на цю посаду 21.03.2007 року призначено ОСОБА_8 /т.1 а.с.90/.

В матеріалах справи міститься лист Головного управління юстиції у Львівській області від 18.09.2007 року № 07-46/1311 про те, що згідно вхідної документації Головного управління юстиції у Львівській області за період з 14.08.2007 року по 18.09.2007 року заяви ОСОБА_1 про прийом на роботу до Головного управління юстиції не надходило /т.1 а.с.89/.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління юстиції у Львівській області як новостворений орган вжило заходів для працевлаштування ОСОБА_1 на роботі в структурі державної виконавчої служби, але позивач не з'явився у визначений час до Головного управління юстиції у Львівській області, не розглядав пропозицій про працевлаштування в новоствореній структурі органів державної виконавчої служби, уникаючи таким чином вирішення питання про своє працевлаштування на іншій посаді, окрім як на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Відтак, позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з ліквідацією установи та не прийнято на роботу в новостворений орган в порядку переведення.

Суд вважає необґрунтованим покликання позивача щодо звільнення його з посади в період тимчасової непрацездатності (як вбачається з листка непрацездатності ОСОБА_1 перебував на лікарняному (режим амбулаторний) з 29.05.2007 року до 01.06.2007 року) /т.1 а.с.117/, оскільки згідно з ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Однак це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, що й відбулося у відповідному випадку.

Оскільки суд дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1Ю відповідно до процедури передбаченої законом, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди теж не належить задовольняти.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 год. 30 хв. 29.04.2013 року.

Головуючий суддя Кравців О.Р.

Суддя Качур Р.П.

Суддя Лунь З.І.