Постанова

від 22.04.2013 по справі 826/4876/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року 11:42 № 826/4876/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Пономарьова Д.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280 за участю представників сторін:

від позивача: Александрович О.М. (довіреність № б/н від 25.05.2012 р.)

від відповідача: Галик О.В. (довіреність № 3512/9/10-223 від 11.12.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 22.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/4876/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 22.04.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 35 985,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 35 985,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано валові витрати та включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» (код ЄДРПОУ 31025093), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними; а сплата коштів за такими договірними відносинами підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та не заперечувалась відповідачем.

Також представник позивача зазначив, що посилання відповідача в Акті перевірки на протокол допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс») від 15.08.2012 року, є безпідставним та такий протокол допиту свідка, наданий відповідачем до матеріалів справи, не може розглядатися судом як належний доказ по справі, оскільки останній не містить жодних підписів осіб, що відбирали пояснення та надавали пояснення, а отже надана відповідачем копія протоколу допиту свідка є просто друкованим текстом без будь-яких підписів, зокрема самого ОСОБА_4 (директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс»), який нібито надавав такі свідчення.

Крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними допустимими доказами по справі не було доведено завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», а саме не надано доказів наявності заборгованості в ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» по сплаті податкових зобов'язань до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бергамо Україна» (код ЄДРПОУ 34192206) з питань взаємовідносин із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» (код ЄДРПОУ 31025093) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 35 985,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 35 985,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс») від 15.08.2012 року, останній пояснив, що виконував функції директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, внаслідок чого контролюючим органом було зроблено висновок про фіктивну діяльність такого контрагента позивача, та в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бергамо Україна» (код ЄДРПОУ 34192206) з питань взаємовідносин із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» (код ЄДРПОУ 31025093) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 05.03.2013 року № 628/22.8-15/34192206, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 35 985,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 35 985,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 31 292,00 грн., в тому числі по періодах: за листопад 2011 року в сумі 31 292,00 грн.

За наслідками вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004322280 від 28 березня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46 938 (сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 31 292 (тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 646 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп.;

- № 0004332280 від 28 березня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 35 985 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Однак, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (директора контрагента позивача ТОВ «Червона Хвиля-Плюс») від 15.08.2012 року, останній пояснив, що виконував функції директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, внаслідок чого контролюючий орган дійшов до висновку про фіктивну діяльність такого контрагента позивача, зважаючи на що в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «Бергамо Україна» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», укладено Договір на поставку товару № 171120/11 від 17.11.2011 р.

В подальшому, на виконання зазначеного Договору ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» було виписано на адресу ТОВ «Бергамо Україна» податкові накладні на загальну суму ПДВ 31 292,00 грн.

Таким чином, на підставі зазначених податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», позивачем в листопаді 2011 р. було сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 31 292,00 грн.

Повна та належна сплата коштів за такими правовідносинами позивача з контрагентом ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунках позивача, що наявні в матеріалах справи, а також зазначеного не заперечувалося відповідачем.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо несплати контрагентом позивача ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» до Державного бюджету сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» було завдано шкоди Державному бюджету.

Суд також не може прийняти до уваги в якості належного доказу по справі надану відповідачем копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс») від 15.08.2012 року, оскільки останній (протокол) не містить жодних підписів осіб, що відбирали пояснення та надавали пояснення, а отже надана відповідачем копія протоколу допиту свідка є просто друкованим текстом без будь-яких підписів відповідних, зокрема без підпису самого ОСОБА_4 (директора ТОВ «Червона Хвиля-Плюс»), який нібито надавав такі свідчення (пояснення).

Жодних пояснень з даного приводу відповідачем під час судового засідання суду надано також не було.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 31 292,00 грн. по правовідносинах із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», що був включений позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованого платником ПДВ у встановленому порядку, та доказів щодо несплати таким контрагентом позивача ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в сумі 31 292,00 грн. - контролюючим органом до матеріалів справи надано не було, а отже і не було жодними допустимими доказами доведено суду завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначеної господарської операції за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Червона Хвиля-Плюс», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» послуг (поставка товарів) на користь ТОВ «Бергамо Україна».

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та TOB «СВВ» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Червона Хвиля-Плюс».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Червона Хвиля-Плюс» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Червона Хвиля-Плюс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі..

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 28.03.2013 р. № 0004322280 та № 0004332280.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.04.2013 р.