Ухвала

від 19.04.2013 по справі 2а-4393/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 р. Справа № 35126/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова та державної податкової інспекції міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова, державної податкової інспекції міста Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФГ2011» звернулося 21.05.2010 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006091502/0 від 19.08.2009 року, до державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006091502/2/2924 від 13.02.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0006091502/3/4119 від 03.03.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на безпідставність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, на відсутність завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 29 589 грн., та відповідно на відсутність заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29 589 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що податкові накладі, що були предметом перевірки згідно Акту, були отримані позивачем від постачальників товарів в червні 2009 року і відповідно включені до податкового кредиту саме в червні 2009 року. Копія реєстрів податкових накладних, в яких міститься дата отримання таких податкових накладних надано позивачем та містяться в матеріалах справи.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційні скарги, з яких із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг покликання маються на те, що позивачем право на податковий кредит отримано у тих податкових періодах, у яких виникли податкові зобов'язання у його постачальників, та не мало підприємство права нараховувати податковий кредиту червні 2009 року згідно податкових накладних, витрати по яких понесені у попередніх податкових періодах. Таким чином, в порушення п.п.7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» далі Закон №168, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 29 589 грн. Податковий кредит за червень 2009 року, визначений перевіркою, становить 9 794 995 грн.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.07.2010 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 1810/15-2/33359114 від 31.07.2009 року (далі Акт перевірки). Перевірку проведено згідно поданого ТзОВ «Сільпо 55», в даний час ТОВ «ФГ2011» додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

На підставі вказаного Акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення № 000609152/0 від 19.08.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31068 грн., у тому числі за основним платежем 29589 гри., та штрафними (фінансовими) санкціями 1479 грн.

Сторона позивача не погодилася із донарахуванням податкового зобов'язання, в зв'язку з чим 14.09.2009 року за № 1368 оскаржила до ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0006091502/0. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2009 року № 30462/10/25-005/264 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0006091502/0, скаргу ТзОВ «Сільпо-55» залишено без задоволення.

Разом з тим, не погодившись із рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач не погодився та звернувся з повторною скаргою до ДПІ у м. Львові, рішенням якої від 21.01.2010 року № 1012/10/25-005/411 про результати розгляду повторної скарги оскаржуване повідомлення-рішення № 0006091502/0 від 19.08.2009 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Слід зазначити, що у зв'язку з тим, що ТзОВ «Сільпо-55» як платника податку перереєстровано з ДПІ у Залізничному районі м. Львова на облік ДПІ у м. Львові, ДПІ у м. Львові, керуючись тим самим актом перевірки № 1810/15-2/33359114 від 31.07.2009 року видало податкове повідомлення-рішення від 13.02.2010 року № 0006091502/2/2924, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31068 гри., у тому числі за основним платежем 29589 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 1479 грн.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Львівській області. Згідно з рішенням ДПА у Львівській області від 23.02.2010 року № 3972/10/25-005/156 про результати розгляду повторної скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0006091502/0 від 10.08.2009 року та рішення від 21.01.2010 року № 1012/10/25-005/411 року залишено без змін. На підставі цього ДПІ у м. Львові видало податкове повідомлення-рішення від 03.03.2010 року № 0006091502/3/4119, яким повторно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31068 грн., у тому числі за основним платежем 29589 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 1479 грн.

Крім того, не погодившись з рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА у Львівській області від 23.02.2010 року № 3972/10/25-005/156, позивач подав 03.03.2010 року скаргу до ДПА України, проте рішенням від 06.05.2010 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009 року № 0006091502/0 видане ДПІ у Залізничному районі м. Львова, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2010 року № 0006091502/2/2924 ДПІ у м. Львові, рішення ДПА у Львівській області від 23.02.2010 року, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Львові від 03.03.2010 року № 0006091502/3/4119 ДПІ у м. Львові, а скаргу без задоволення.

Отже, як вбачається з Акту перевірки, стороною відповідача встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6. п.7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 29 589 грн., та відповідно заниження податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29 589 грн.

Вказане порушення полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації за червень 2009 року податкових накладних минулих періодів (2007-2008 рр.) на загальну суму 29 589 грн.

Нормами п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 01.01.2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, слід погодитися із висновками суду першої інстанції, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

Відтак, з урахуванням положень п.п. 7.4.5 вказаного вище Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Вказана позиція по справі не суперечить практиці ВСУ, що викладена в судовому рішенні від 10.10.2011 року.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова та державної податкової інспекції міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі №2а-4393/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор