Постанова

від 25.04.2013 по справі 820/1296/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 квітня 2013 р. № 820/1296/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін -

позивача Підіпригори М.О.

відповідача Мотузенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Київському районі м.Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2012 року №№ 0002082201, 0002092201, 0002102201

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, зазначивши, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на його підставі, оскільки позивач мав усі підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум за господарськими відносинами з контрагентами, вказаними в акті перевірки. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Податкового кодексу України. Укладені позивачем угоди є дійсними, спрямованими на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якими відбулося фактичне отримання послуг, проведені розрахунки. Отримані за угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача взяті до уваги висновки актів перевірок ДПІ на обліку у яких знаходиться контрагенти позивача № 647/235/34015638 від 27.02.2012р., № 260/235/34015638 від 26.01.2012р,, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1,5 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення ними по правочинах здійснених із постачальниками та покупцями, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Новий Стиль"пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 34015638, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС. З 29 травня 2005 року ТОВ "АПК "Новий Стиль"є платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28768768 від 29.05.2005р. Індивідуальний податковий номер ТОВ "АПК "Новий Стиль"- 340156320313. Основними видами діяльності за КВЕД є оптова торгівля, посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими продовольчими товарами (довідка АА № 591498)- а.с.169-174, т.2

У період з 28.09.2012 року по 18.10.2012 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 25.10.2012 року № 2349/22-106/34015638 (а.с.42-75 т.1), яким встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України внаслідок чого зменшено перехідне від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду за півріччя 2012 року у розмірі 25 % на суму 161945 грн. та зменшено збиток від операцій з корпоративними правами на суму 14999974,00 грн.; п.198.3 ст.198 ПК України в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 128475 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) на суму 1076 грн.; п.119.2 ст.119 ПК України в частині подання довідки за формою 1-ДФ за 3-4 кв.2011 року,1 кв.2012 року не у повному обсязі та з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 08.11.2012 року:

№ 0002082201, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 52570,00 грн.;

№ 0002092201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35886,00 грн., в т.ч. основний платіж 23924,00 грн., штрафні санкції 11962,00 грн.;

№ 0002102201, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1076,0 0 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результатами якого податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги без задоволення (а.с.81-102, т.1)

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне. Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1-198.3 ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що за договорами оренди транспортних засобів: № 01.06 від 01.06.10р., № 14/07/10-ТС від 14.07.10р., № 15/10/2010/ТС від 15.10.10р. укладених між позивачем та ТОВ "АПК Донець", № 011110-АТС від 01.11.2010р. укладеного між позивачем та ПОСП "Бурлуцьке" - позивач користується наступними одиницями транспортних засобів: вантажний автомобіль MAN 26463, державний номер НОМЕР_4, вантажний автомобіль MAN F2001 , державний номер НОМЕР_1, вантажний автомобіль MAN 26463, державний номер НОМЕР_5, вантажний автомобіль MAN F2001, державний номер НОМЕР_6, вантажний автомобіль MAN F2001, державний номер НОМЕР_7, вантажний автомобіль MAN 23414, державний номер НОМЕР_8, вантажний автомобіль MAN 26464, державний номер НОМЕР_9, вантажний автомобіль MAN 26414, державний номер НОМЕР_10, вантажний автомобіль MAN 26403, державний номер НОМЕР_11, вантажний автомобіль MAN F2001, державний номер НОМЕР_2, вантажний автомобіль MAN 26414, державний номер НОМЕР_12, вантажний автомобіль MAN TGA03, державний номер НОМЕР_13, вантажний автомобіль MAN TGA03, державний номер НОМЕР_14, вантажний автомобіль MAN TGA03, державний номер НОМЕР_15. Вказані транспортні засоби взяті позивачем на облік, що підтверджується випискою по оборонто-сальдовій відомості по рахунку 01 «необоротні активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" укладено договори № 01/09/11-МАН від 01.09.11р. про ремонт транспортного засобу та № 17/01/11-МАН від 17.01.11р. про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (а.с.130-138, 141-148 т.1). Так, згідно з умовами договору № 01/09/11-МАН від 01.09.11р. ТОВ "Промтехноопт"як "Виконавець" зобов'язався надати ТОВ "АПК "Новий Стиль" як "Замовнику" послуги з ремонту двигуна автомобільного транспортного засобу, а саме: Вантажний автомобіль МАN 26464, державний номер НОМЕР_16, у т.ч. з використанням матеріалів (запчастин) Виконавця на території Замовника, а саме: м. Харків, вул. Кашуби, 10. Замовник -ТОВ "АПК "Новий Стиль" зобов'язався прийняти та оплатити послуги з ремонту, а також вартість використаних матеріалів Виконавця. В договорі (п. 1.2, 2.1 Договору) сторони передбачили, що перелік робіт та перелік матеріалів, що використовуються для ремонту, а також вартість послуг з ремонту, визначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. За умовами п. 2.2 Договору Замовник оплачує Виконавцю не лише вартість робіт, а й вартість матеріалів (запасних частин) Виконавця, необхідних для надання послуг з ремонту, яка вказується у Специфікації.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 1.2 Договору сторонами було складено та підписано Специфікацію до Договору № 01/09/11-МАН від 01.09.11р., в якій визначено перелік ремонтних робіт та їх вартість, а також перелік запасних частин (матеріалів) необхідних для здійснення ремонтних робіт та їх вартість. Сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни на надання послуг від 01.09.11р., який є додатком № 1 до Договору № 01/09/11-МАН від 01.09.11р.

За умовами п. 5.6 ст. 5 Договору № 01/09/11-МАН від 01.09.11р. послуги по ремонту вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі транспортного засобу, його складових після надання послуг з ремонту.

На підтвердження виконання ТОВ "Промтехноопт" обов'язків щодо здійснення ремонтних робіт двигуна транспортного засобу -вантажного автомобіля MAN 26464, державний номер НОМЕР_9, позивач надав акт від 29.09.11р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 01/09/11-МАН на ремонт транспортного засобу від 01.09.11р. (а.с. 138 т.1).

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.5 ст. 2 Договору оплата послуг з ремонту і матеріалів (запасних частин) здійснюється Замовником -ТОВ "АПК "Новий Стиль" шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, в строк не пізніше 10 банківських днів з моменту складання та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На підставі платіжного доручення від 03.10.11р. № 7102 суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок з ТОВ "Промтехноопт" шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 140000,00 грн. поточний рахунок ТОВ "Промтехноопт", яким на ім'я позивача виписано податкову накладну № 923 від 29.09.11р. (а.с.139-140 т.1).

Судом встановлено, що згідно умов договору № 17/01/11-МАН від 17.01.2011р. укладеного між ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "АПК "Новий Стиль" укладено договір з надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту транспортного засобу чи його складових частин, у т.ч. з використанням матеріалів (запасних частин) Виконавця на території Замовника, а саме: м. Харків, вул. Кашуби,10. (а.с.141-145, т.1).

За умовами п. 1.2 ст. 1 Договору, перелік робіт з технічного обслуговування та ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, визначаються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Судом встановлено, що на виконання вимог п. 1.2 ст. 1 Договору сторонами були складені та підписані специфікації № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, в яких було визначено перелік ремонтних робіт, перелік матеріалів (запасних частин) необхідних для здійснення ремонтних робіт, та також вартість робіт та матеріалів (а.с.147-188, т.1)

Згідно п. 5.6 ст. 5 Договору № 17/01/11-МАН від 17.01.11р., послуги по ремонту вважаються наданими з моменту підписання акту приймання-передачі транспортного засобу, його складових частин після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту. На виконання положень вказаного пункту договору сторонами складено акт від 27.07.11р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 17/01/11-МАН про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 17.01.11р. (а.с.189 т.1).

На підставі платіжного доручення № 6766 від 27.07.11р. суд встановив, що розрахунки між сторонами були здійсненні у безготівковій формі та відповідно до ст. 198 ПК України ТОВ "Промтехноопт" виписано на ім'я позивача податкову накладну № 814 від 27.07.11р. на суму 385000,00 грн., в т.ч. ПДВ 64166,67 грн. (а.с. 190-191 т.1).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівництво пан Україна "суд встановив, що за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 49 знаходяться нежитлові приміщення, які позивач на підставі договору оренди № 20/10 від 01.11.2010р. орендує у ТОВ "ТЕХНО-АЙРОН". Вказані приміщення взяті на облік, що підтверджується випискою по оборонто-сальдовій відомості по рахунку 01 «необоротні активи Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29

29.06. 2011 року між ТОВ "Будівництво пан Україна"(за договором -"Підрядчик") та ТОВ "АПК "Новий Стиль" (за договором -"Замовник") укладено договір підряду № 42, за умовами якого Підрядчик зобов'язався своїми силами та засобами, у встановлений договором строк, здійснити ремонтно-будівельні роботи парадного входу та сходів будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 49. За умовами договору Замовник повинен здійснити 100 % передплату робіт, договірна ціна становить 102306,26 грн., в т.ч. ПДВ 17051,04 грн. Здача-приймання виконаних робіт оформлюється відповідним актом (форма КБ-2в, КБ-3) (а.с. 109-113 т.1).

Судом встановлено, що на виконання умов договору на підставі платіжного доручення № 6689 від 19.07.11р. позивач, в рахунок оплати ремонтно-будівельних робіт, перерахував на поточний рахунок ТОВ "Будівництво пан Україна" грошові кошти у розмірі 102306,26 грн., в т.ч. ПДВ 17051,04 грн. (а.с.129-, т.1), яким на ім'я позивача виписано податкову накладну № 61 від 19.07.11р., яка оформлена без порушення вимог ст.201 Податкового кодексу України (а.с.128 т.1).

Факт отримання від ТОВ "Будівництво пан Україна" будівельно-ремонтних робіт, визначених у п. 1.1 Договору підряду № 42, підтверджується локальним кошторисом будівельних робіт, договірною ціною ремонтно-будівельних робіт парадного входу та сходів будівлі по вул. Сумській, 49, відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. від 29.07.2011р.(а.с.114-127, т.1)

Судовим розглядом встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля, посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля хімічними продуктами, оптова торгівля іншими продовольчими товарами (довідка АА № 591498).

19.08.2011р. між ЧП "АКАРИ-ГРУПП " як "виконавцем" та ТОВ "АПК "Новий Стиль" як "замовником" укладено договір № 19/08 на отримання рекламних послуг у місцях розміщення сільськогосподарських підприємств, власником яких є позивач: с. Плоское, Великобурлуцького району, Харківської області, с. Петрівське, Балаклійського району. Рекламні послуги складаються з виробництва та демонстрації на відповідних екранах інформації про підприємство; проведення агітаційної діяльності серед населення, спрямованих на досягнення позитивного іміджу позивача; направлення факсимільним зв'язком та електронною поштою рекламної інформації про позивача як власника групи сільськогосподарських підприємств потенційним контрагентам (а.с.103-105, т.1).

Факт виконання ЧП «АКАРИ ГРУПП» обов'язків за договором щодо надання послуг, підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.10.2011р., у якому зазначено вид наданих послуг . На вартість наданих послуг контрагентом позивача виписано виписало та надало позивачу податкову накладну: № 200 від 23.08.2011 року (а.с. 107, т. 1). Згідно платіжного доручення № 6912 від 23.08.2011року, долученого до матеріалів справи, позивач повністю розрахувався з ЧП «АКАРИ ГРУПП» за надані послуги у безготівковій формі.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача -ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Будівництво пан Україна", ЧП «АКАРИ ГРУПП» зобов'язань за спірними правочинами.

Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44, 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Приєднані до справи копії платіжних доручень,засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів спільного інтересу щодо отримання ТОВ "АПК "Новий Стиль" податкової вигоди в матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, характер укладених з контрагентами угод спрямований на забезпечення здійснення господарської діяльності, попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів, що відповідно до ст..138, 198 ПК України є однією з визначальних ознак витрат як валових та виникнення у платника податку права на податковий кредит.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів, суд, зауважує, що єдиною підставою для такого висновку відповідача є висновки інших органів податкової служби - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПІ у Московському районі м. Харкова. Проте, акти перевірок від 27.02.12р. № 647/235/34015638 та від 26.01.12р. № 260/235/34015638 не містять доказів фактичного невиконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, а отже зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Щодо порушення позивачем положень п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України в частині визначення звичайних цін при реалізації частки корпоративних прав в ТОВ «АПК Зачепилівське» суд зазначає наступне. Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач на момент проведення перевірки володів корпоративними правами у ТОВ «АПК Зачепилівське».

У судовому засіданні представник відповідача послався на те, що при проведенні перевірки відповідачем встановлено, що позивач у 1 півріччі 2012 року в додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток задекларувало збиток від операцій з акціями та іншими , ніж цінними папери корпоративними правами у розмірі 1499974,0 грн. (дохід від операцій з корпоративними правами 2724189,0 грн., витрати звітного періоду 4224163,0 грн.) Збиток від операції виник внаслідок реалізації позивачем ЗАКзОВ «Зінові Лімітед» частки в статутному капіталі ТОВ «АПК Зачепилівське» згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2012 року (а.с.21-24, т.4). ТОВ «АПК Новий стиль» та ЗАКзОВ «Зінові Лімітед» є пов'язаними особами, а отже позивачем при формування показників податкової звітності порушено положення пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України, що призвело до заниження доходів у І півріччі 2012 року на суму 26,00 грн.

Згідно з підпунктами 14.1.36, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, в тому числі операцій з пов'язаними особами, яких визначено підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту закон № 334/94-ВР) визначено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Отже, якщо податковим органом не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

Матеріалами справи підтверджено, що визначення вартості корпоративних прав, які передавалися позивачем ОСОБА_3 «Зінові Лімітед» здійснено на підставі Звіту незалежної оцінки вартості корпоративних прав від 02.04.2012 року проведеного ТОВ «Українське експертно-оцінювальне бюро» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 06.06.2011 року №12001/11). Податковим органом в судове засідання з урахуванням положень ст..11 КАС України та пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР не надано доказів того, що вартісні показники реалізація частки корпоративних прав ТОВ «АПК Зачепилівське» не відповідають рівню звичайних цін.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Новий Стиль" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень-задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2012 року № 0002082201, № 0002092201, № 0002102201.

Стягнути з Державного бюджету ( одержувач УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код 37999628, р/р 31217206784011, банк отримувача ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Новий Стиль" (м.Харків, вул.Сумська,49, код ЄДРПОУ 34015638) судовий збір у розмірі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 32 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 30.04.2013 року

Суддя Зоркіна Ю.В.