Постанова

від 22.04.2013 по справі 824/254/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року м. Чернівці справа № 824/254/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,

за участю:

представників позивача - Албу І.В., Королюк В.І.,

представників відповідача - Павелко І.О., Лучкіної Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Агрофірма Баса" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрофірма Баса" (далі - позивач або ПФ "Агрофірма Баса") звернулось до суду із адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000751700/72/17 від 29.01.2013 р., №0000761700/71/17 від 29.01.2013 р., №0000771700/73/17 від 29.01.2013 р., №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р., №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р., №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р., №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р.

Ухвалою суду від 20.03.2013 р. адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000751700/72/17 від 29.01.2013 р., №0000761700/71/17 від 29.01.2013 р., №0000771700/73/17 від 29.01.2013 р. залишено без розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПФ "Агрофірма Баса" за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 30086,39 грн., з них за основним платежем 24069,11 грн., за штрафними санкціями 6017,28 грн., №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р про застосування штрафних санкцій у розмірі 41174,04 грн., №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 60256,56 грн., з них за основним платежем 50186,48 грн., за штрафними санкціями 10070,08 грн., №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 15153,09 грн., з них за основним платежем 12611,17 грн., за штрафними санкціями 2541,92 грн., №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 1020,00 грн., з них за штрафними санкціями 1020,00 грн. Вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними так як вони не ґрунтуються на нормах податкового та іншого законодавства України контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, суду пояснили наступне.

Так, МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Баса» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., якою у діяльності позивача у т.ч. виявленні порушення п.188.1 ст.188 п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі - ПК України), абз.2 п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р., №11 (далі - Порядку №11) в частині заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню без застосування податкової пільги в сумі 24069,11 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. в сумі 12232,13 грн., за вересень 2011 року в сумі 11836,98 грн.; ст.21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р., №161-ХIV(далі - Закон №161), п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.5 ст.288, п.286.4 ст.286 ПК України, п.п.4.1.4 (б) п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., №2181-ІІІ (далі - Закон №2181) в частині заниження оренди за землю на загальну суму 62797,65 грн., у т.ч. за 2010 р. - 2850,75 грн., за 2011 р. - 34406,68 грн. (с. Драниця -4887,00 грн., у т.ч. І півріччя 2011 р. - 2443,5 грн., с. Мамалига - 29519,68 грн., у т.ч. І півріччя 2011 р. - 9910,18 грн.), за 2012 р. - 25540,22 грн. (с. Драниця -4873,42 грн., с. Мамалига -20666,8 грн.) та не подання декларацій по орендній платі за землю; ст.5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р., №637 (далі - Положення №637) в частині перевищення ліміту готівки в касі підприємства станом на 01.12.2011 р. в сумі 20587,02 грн. У зв'язку із зазначеним, МДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано грошові зобов'язання.

Суть порушень вимог податкового законодавства, згідно акту перевірки, з боку позивача полягала у наступному.

Так, підставою для донарахування податковим повідомленням-рішенням №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. грошового зобов'язання стало те, що позивачем за рахунок сум ПДВ, які нараховані ПП «Агрофірма Баса» на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів було оплачено купівлю фотоапарату та ноутбуку. Однак зазначений товар до виробничих факторів у розумінні ст.209 ПК України не відноситься та при формуванні податкового кредиту позивачем не враховувався.

Підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р штрафних санкцій у розмірі 41174,04 грн. стало те, що керівник позивача з каси підприємства отримав кошти у сумі 36257,02 грн., якими здійснив оплату послуг за реактивну електроенергію перед ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», тобто перевищив встановлений розмір готівкових розрахунків.

Підставою для донарахування податковими повідомленнями-рішеннями №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. та №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. грошового зобов'язання стало те, що позивачем одержано в оренду від сільрад земельні ділянки, за які він не у повному обсязі сплачував, визначену договорами оренду плату та не подавав до органів державної податкової служби звітність.

ПП «Агрофірма Баса» вважає зазначенні висновки викладенні в акті перевірки не обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними, виходячи із наступного.

Так, податкове повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 30086,39 грн., на думку представників позивача, є незаконним так, як придбані фотоапарат та ноутбук використовувались у господарській діяльності позивача та відповідно ним були оприбутковані, а тому відповідно до положень ст.209 ПК України за рахунок сум ПДВ, які нараховані ПП «Агрофірма Баса» на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів та залишені в його розпорядженні, було оплачено їх купівлю. При цьому представники позивача суду пояснили, що МДПІ не перевірялось, чи є сплачена позивачем за фотоапарат та ноутбук сума коштів залишком суми, яка залишалася в розпорядженні підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит. Також, суду пояснили, що зазначена сума відноситься до залишку такої суми податку, а тому вона може використовуватися для інших виробничих цілей підприємства, якими зокрема є купівля ноутбуку та фотоапарату для їх використання в діяльності підприємства, на підтвердження чого надали суду відповідні документи.

Щодо податкового кредиту, який мав формуватися у т.ч. за рахунок сплачених сум ПДВ при придбанні фотоапарату та ноутбуку, то представники позивача суду пояснили, що ними було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені при придбанні фотоапарату та ноутбуку, однак в подальшому, внаслідок подачі до МДПІ уточнюючих розрахунків, дані суми ПДВ, на прохання МДПІ, були виключені із складу податкового кредиту.

Також, представники позивача у судовому засіданні суду пояснили, що податкове повідомлення-рішення №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., яким до ПП «Агрофірма Баса» застосовано штрафну санкцію у розмірі 41174,04 грн. за перевищення встановленого розміру готівкових розрахунків є незаконним, так як із моменту вчинення ймовірного порушення до моменту прийняття рішення пройшло більше одного року, що відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України унеможливлює її застосування. Крім цього, вважають, що самого порушення як такого не відбулось, так як отриманні з каси підприємства кошти у сумі 36257,02 грн. були проведені через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій при сплаті коштів в ПАТ ЕК «Чернівціобленерго».

Крім цього, представники позивача суду пояснили, що вважають незаконними і податкові повідомлення-рішення №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. та №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р., якими МДПІ збільшено ПП «Агрофірма Баса» суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, так як жодний договір оренди земельних ділянок, на підставі яких здійснено донарахування, не пройшов державної реєстрації в органах Держкомзему, на земельні ділянки відсутні акти прийому-передачі, договори частково не підписанні уповноваженою особою позивача, договори укладенні без відповідних рішень сесій сільрад. У зв'язку із зазначеним, вважають, що позивач не має сплачувати орендну плату за землю та відповідно декларувати свої зобов'язання з плати за землю.

При цьому представники позивача суду пояснили, що дійсно ПП «Агрофірма Баса» використовуються земельні ділянки в обсягах зазначених у незареєстрованих договорах оренди, у зв'язку із чим, вони вважають, що мають сплачувати земельний податок за ставкою визначеною для земель сільськогосподарського призначення.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Баса» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., якою у діяльності позивача виявленні чисельні порушення вимог податкового та іншого законодавства України контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

У зв'язку із виявленими порушеннями МДПІ, у т.ч. прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважають зазначенні рішення законними, виходячи із наступного.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. позивачеві донараховано грошове зобов'язання у розмірі 30086,39 грн., у зв'язку із тим, що ним за рахунок сум ПДВ, які нараховані на вартість поставлених сільськогосподарських товарів та залишені в його розпорядженні відповідно до ст.209 ПК України було оплачено купівлю фотоапарату та ноутбуку. Зазначений товар до виробничих факторів у розумінні ст.209 ПК України не відноситься та при формуванні податкового кредиту позивачем не враховувався, а тому спрямування коштів з окремого рахунку на придбання ноутбуку та фотоапарату є, відповідно до Порядку №11, нецільовим використанням коштів.

Також, вважають законним податкове повідомленням-рішенням №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., яким до позивача застосовано штрафну санкція у розмірі 41174,04 грн. за перевищення ним встановленого розміру готівкових розрахунків. Так, відповідно до п.2.3 Положення №637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлена в сумі 10000,00 грн. Керівник ПП «Агрофірма Баса» з каси підприємства отримав кошти у сумі 36257,02 грн., якими здійснив оплату послуг за реактивну електроенергію перед ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», тобто перевищив встановлений розмір готівкових розрахунків.

За зазначені дії Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р., №436/95 (далі - Указ №436) передбачено застосування штрафних санкцій, які згідно із положеннями ПК України застосовуються органом державної податкової служби. У зв'язку із викладеним до позивача було застосовано вищезазначену штрафну санкцію. При цьому представники відповідача вважають, що положення ст.250 Господарського кодексу України в частині строків застосування адміністративно-господарських санкцій на зазначенні правовідносини не розповсюджується.

Також, представники відповідача суду пояснили, що вважають законними податкові повідомлення-рішення №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. та №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб, так як ПП «Агрофірма Баса» використовувались у перевірочному періоді земельні ділянки в обсягах зазначених у договорах оренди. При цьому посилаючись на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 р., №2614/12/13-12 вважають, що відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні. Також, суду пояснили, що відповідно до облікової картки по орендній платі за землю з юридичних осіб ПП «Агрофірма Баса» сплачено по с. Мамалига в 2012 р. 39125,66 грн. орендної плати за землю, що на їх думку підтверджує те, що позивач погодився на сплату орендної плати за землю.

Крім цього, представники МДПІ вважають і законним податкове повідомлення-рішення №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р., яким ПП «Агрофірма Баса» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 1020,00 грн., так як останній в порушення положень ст.286 ПК України не подав до МДПІ податкову декларацію з орендної плати за орендовані земельні ділянки державної і комунальної власності.

У зв'язку із викладеним просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, ПП «Агрофірма Баса» зареєстроване як юридична особа 16.02.2004 р., з 18.02.2004 р. перебуває на обліку в МДПІ, є платником податку на додану вартість, у перевіряємий період було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В період часу з 13.12.2012 р. по 03.01.2013 р. МДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №706 від 30.11.2012 р. проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Баса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою в діяльності ПП «Агрофірма Баса» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.188.1 ст.188 п.209.2 ст.209 ПК України, абз.2 п.4 Порядку №11 в частині заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню без застосування податкової пільги в сумі 24069,11 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. в сумі 12232,13 грн., за вересень 2011 року в сумі 11836,98 грн.; ст.21 Закону №1344, п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.5 ст.288, п.286.4 ст.286 ПК України, п.п.4.1.4 (б) п.4.1 ст.4 Закону №2181 в частині заниження оренди за землю на загальну суму 62797,65 грн., у т.ч. за 2010 р. - 2850,75 грн., за 2011 р. - 34406,68 грн. (с. Драниця -4887,00 грн., у т.ч. І півріччя 2011 р. - 2443,5 грн., с. Мамалига - 29519,68 грн., у т.ч. І півріччя 2011 р. - 9910,18 грн.), за 2012 р. - 25540,22 грн. (с. Драниця -4873,42 грн., с. Мамалига -20666,8 грн.) та не подання декларацій по орендній платі за землю; ст.5.9 Положення №637 в частині перевищення ліміту готівки в касі підприємства станом на 01.12.2011 р. в сумі 20587,02 грн. Дані порушення задокументовані актом перевірки від 11.01.2013 р., №20/23/32630042 про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Агрофірма Баса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. (далі - акт перевірки).

У зв'язку із зазначеним, МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем - ПДВ у розмірі 30086,39 грн., з них за основним платежем 24069,11 грн., за штрафними санкціями 6017,28 грн., №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р про застосування штрафних санкцій у розмірі 41174,04 грн., №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 60256,56 грн., з них за основним платежем 50186,48 грн., за штрафними санкціями 10070,08 грн., №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 15153,09 грн., з них за основним платежем 12611,17 грн., за штрафними санкціями 2541,92 грн., №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 1020,00 грн., з них за штрафними санкціями 1020,00 грн.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування податковим повідомленням-рішенням №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. грошового зобов'язання стало те, що позивачем за рахунок сум ПДВ, які нараховані ПП «Агрофірма Баса» на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів було оплачено купівлю фотоапарату та ноутбуку, однак зазначений товар до виробничих факторів у розумінні ст.209 ПК України не відноситься та при формуванні податкового кредиту позивачем не враховувався; підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р. штрафних санкцій у розмірі 41174,04 грн. стало те, що керівник позивача з каси підприємства отримав кошти у сумі 36257,02 грн., якими здійснив оплату послуг за реактивну електроенергію перед ПАТ ЕК «Чернівціобленерго», тобто перевищив встановлений розмір готівкових розрахунків; підставою для донарахування податковими повідомленнями-рішеннями №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. та №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. грошового зобов'язання стало те, що позивачем одержано в оренду від сільрад земельні ділянки, за які він не у повному обсязі сплачував, визначену договорами оренду плату та не подавав до органів державної податкової служби відповідну звітність.

Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 30086,39 грн., з них за основним платежем 24069,11 грн., за штрафними санкціями 6017,28 грн. є протиправним та підлягає скасуванню виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, зобов'язані виходи із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на МДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, як встановлено вище ПП «Агрофірма Баса» у перевіряємий період було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до положень п.209.6 ст.209 ПК України обрало спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи положення зазначеної норми слід прийти до висновку, що відповідно до спеціального режиму оподаткування суми ПДВ з спеціальних рахунків можуть бути використанні:

-для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит;

- за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Чинне законодавство України, зокрема пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України, містить перелік обставин, які відносяться до визначення «виробничий фактор» у розумінні ст.209 ПК України, однак не містить визначення поняттю «виробничі цілі» у розумінні ст.209 ПК України.

Узагальнюючі положення пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України слід прийти до висновку, що під виробничими факторами розуміють товари/послуги (у т.ч. супутні), які використовуються платником податку у сільськогосподарські діяльності (у т.ч. у виробництві сільськогосподарської продукції).

Враховуючи зазначене, а також те, що спеціальний режим оподаткування ПДВ застосовується саме у сфері сільського господарства, суд вважає, що «виробничі цілі» у розумінні ст.209 ПК України, також мають бути пов'язані із сільськогосподарською діяльністю платника податку, у нашому разі ПП «Агрофірма Баса» (до зазначеного суд прийшов із системного аналізу положень ст.209 ПК України).

Наказом №25 від 25.08.2011 р. по ПП «Агрофірма Баса» прийняте рішення про придбання фотоапарату для фіксування та визначенні поломок сільськогосподарської техніки. Відповідно до податкової накладної №1819 від 26.08.2011 р. позивачем придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Торг» фотоапарат «Nikon» на загальну суму з ПДВ 12232,13 грн.

Наказом №26 від 01.09.2011 р. по ПП «Агрофірма Баса» прийняте рішення про придбання портативної комп'ютерної техніки (ноутбуку) у зв'язку із виробничою необхідністю щодо зчитування інформації та програмування трактора, оприскувача та сівалок. Відповідно до податкової накладної №490 від 06.09.2011 р. позивачем придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Комп'ютерні технології» ноутбук «Asus» з аксесуарами на загальну суму з ПДВ 11836,98 грн.

Згідно із дослідженої у судовому засіданні оборотно-сальдової відомості вищезазначені фотоапарат та ноутбук оприбутковані позивачем та зараховані до складу основних фондів.

Відповідно до пояснень представників позивача, ноутбук «Asus» та фотоапарат «Nikon» використовувались виключно у виробничих цілях підприємства, зокрема щодо фіксації поломок сільськогосподарської техніки та інформування про це, шляхом використання електронної пошти, підприємств, які здійснюють її сервісне обслуговування, на підтвердження чого надали суду фотознімки частин агрегатів сільськогосподарської техніки та роздруковані витяги із електронної пошти.

Аналізуючи зазначене у своїй сукупності, а також враховуючи модернізацію та комп'ютеризації сучасної сільськогосподарської техніки, суд вважає, що придбання ПП «Агрофірма Баса» ноутбуку «Asus» та фотоапарату «Nikon» було пов'язано із сільськогосподарською діяльністю позивача, тобто грошові кошти на придбання зазначеної техніки були використані на інші виробничі цілі підприємства, що відповідає положенням п.209.2 ст.209 ПК України. При цьому суд зазначає, що чинний ПК України не ставить у залежність використання залишку суми податку утвореного відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України для оплати інших виробничих цілей, від факту включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальнику на вартість таких виробничих цілей.

Враховуючи положення ч.2 ст.71 КАС України МДПІ не довело суду, що ПП «Агрофірма Баса» придбанні ноутбук «Asus» та фотоапарат «Nikon» використовувало в діяльності не пов'язаній із сільським господарством.

Крім цього, МДПІ не надало суду доказів, що використані позивачем акумульовані на спеціальному рахунку кошти не є залишком сум, які залишилися в розпорядження ПП «Агрофірма Баса» після відшкодування ним сум податку, сплачених постачальникам на вартість виробних факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, так як зазначене питання під час перевірки посадовими особами МДПІ не досліджувалось.

Відповідно до абз.2 п.4 Порядку №11 у разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Як встановлено судом вище ПП «Агрофірма Баса» використало суми податку на додану вартість, які залишені у його розпорядженні, на цілі передбачені п.209.2 ст.209 ПК України, а тому воно не може нести відповідальність за їх нецільове використання.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 41174,04 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пп.191.1.3 п.191.1 ст.191 ПК України органи державної податкової служби виконують функції щодо здійсненням контролю за встановленими законом строками здійснення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, проведенням розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Порядок ведення підприємствами касових операцій у національній валюті України визначений Положенням №637, контроль за дотриманням якого у т.ч. відповідно до пп.191.1.3 п.191.1 ст.191 ПК України покладено на органи державної податкової служби.

Так, перевіркою МДПІ встановлено, що керівник ПП «Агрофірма Баса» з каси підприємства отримав кошти у сумі 36257,02 грн., якими здійснив оплату послуг за реактивну електроенергію перед ПАТ ЕК «Чернівціобленерго».

Згідно наказу №21 від 02.01.2011 р. по ПП «Агрофірма Баса» та розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, на підприємстві позивача у 2011 р. ліміт каси був встановлений у розмірі 5670,00 грн.

Відповідно до абз.1 п.2.3 Положення №637 гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій валюті. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежуються.

Постановою правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 р., №32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000,00 грн.

Тобто, з викладеного слідує, що позивач при проведенні оплати послуг за реактивну електроенергію перед ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» коштами отриманими з каси у сумі 36257,02 грн., перевищив встановлений розмір готівкових розрахунків на 20587,02 грн. (36257,02-10000,00-5670,00=20587,02). При цьому суд зазначає, що дані грошові кошти на підприємстві позивача не були проведені через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій. Проведення грошових коштів через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій при сплаті коштів в ПАТ ЕК «Чернівціобленерго» не свідчить про правомірність дій позивача щодо додержання касової дисципліни.

Відповідно до абз.1 п.1 Указу №436 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двохкратному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

У зв'язку із викладеним МДПІ податковим повідомленням-рішенням №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р. до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 41174,04 грн. (20587,02*2=41174,04).

При цьому суд зазначає, що МДПІ є уповноваженим органом на застосування зазначеної штрафної санкції, дана штрафна санкція застосована до позивача відповідно до процедури та у розмірах визначених законодавством України.

Щодо позиції позивача, відповідно до якої у зв'язку із пропуском МДПІ річного строку застосування адміністративно-господарської санкції (ч.1 ст.250 Господарського кодексу України) податкове повідомлення-рішення №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р. підлягає скасуванню, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено та органи державної податкової служби та митні органи.

Крім цього, відповідно до п.113.3 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Як зазначалось вище на органи державної податкової служби покладено контроль за дотриманням вимог Положень №637, яке в розумінні ПК України є іншим законодавством, контроль за дотриманням якого здійснюють органи державної податкової служби (у даному разі термін «законодавство» необхідно розуміти розширено, із врахуванням тлумачень Конституційного Суду України), а тому дія ч.1 ст.250 Господарського кодексу України на зазначені правовідносини не поширюється.

Строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) органами державної податкової служби визначенні ст.ст.102,114 ПК України, відповідно до яких вони складають 1095 днів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що МДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р. вклалась у зазначені строки, а тому позиція позивача щодо пропущення строків застосування штрафних санкцій у даному разі є необґрунтованою. При цьому суд зазначає, що недосконалість юридичної техніки не може впливати на істинний зміст правовідносин.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р. не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 60256,56 грн., з них за основним платежем 50186,48 грн., за штрафними санкціями 10070,08 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р., №2768-ІІІ використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельні ділянка.

Згідно пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а відповідно до пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками цього податку є землекористувачі.

Відповідно до пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Так, 31.03.2011 р. між позивачем та Мамалигівською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5576 га, яка розташована у с. Мамалига по вул. Леніна, 38. Зазначений договір укладено строком на 1 рік., річний розмір орендної плати складає 39219,00 грн. (з розрахунку 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням індексів інфляції щорічно. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця. Договір зареєстрований в журналі реєстрації Мамалигівської сільської ради за №31 від 31.03.2011 р. Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 31.03.2011 р. зазначена земельна ділянки передана у користування ПП «Агрофірма Баса».

Факт використання зазначеної земельної ділянки позивачем визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди земельної ділянки від 31.03.2011 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання на загальну суму 35379,99 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Мамалига).

Крім цього, 24.02.2012 р. між ПП «Агрофірма Баса» та Мамалигівською сільською радою укладено договір оренди землі площею 1,5576 га, яка розташована у с. Мамалига по вул. Леніна, 38. Зазначений договір укладено строком на 49 років, річний розмір орендної плати складає 16559,83 грн. (з розрахунку 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця.

Факт використання зазначеної земельної ділянки позивачем визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди землі від 24.02.2012 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання на загальну суму 9945,44 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Мамалига).

Також, 24.02.2012 р. між ПП «Агрофірма Баса» та Мамалигівською сільською радою укладено договір оренди землі площею 0,1964 га, яка розташована у с. Кошуляни, по вул. Леніна, 38В. Зазначений договір укладено строком на 49 років, річний розмір орендної плати складає 2088,10 грн. (з розрахунку 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця.

Факт використання зазначеної земельної ділянки позивачем визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди землі від 24.02.2012 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання на загальну суму 1254,00 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Мамалига).

Крім цього, 24.02.2012 р. між ПП «Агрофірма Баса» та Мамалигівською сільською радою укладено договір оренди землі площею 0,5256 га, яка розташована у с. Мамалига по вул. Леніна, 38Е. Зазначений договір укладено строком на 49 років, річний розмір орендної плати складає 6006,00 грн. (з розрахунку 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця.

Факт використання зазначеної земельної ділянки визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди землі від 24.02.2012 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання на загальну суму 3607,05 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Мамалига).

Обов'язок сплачувати орендарем орендну плату слідує із Конституції України, ПК України, Закону №161 та безпосередньо умов договору оренду землі.

Однак всупереч положень зазначених нормативно-правових актів ПП «Агрофірма Баса» не сплачувало оренду плату по вищезазначеним договорам оренди земельної ділянки, не декларувало свої податкові зобов'язання по зазначеному платежу, що обумовило самостійне визначення МДПІ суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб по Мамалигівській сільській раді на загальну суму 60256,56 грн. Крім цього, у зв'язку із самостійним визначенням МДПІ суми податкового зобов'язання, нею на позивача відповідно до ст.123 ПК України накладено штрафні санкції на загальну суму 10070,08 грн.

Перевіркою розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Мамалига встановлено, що МДПІ вищезазначене податкове зобов'язання та штрафна санкція розраховані вірно.

Щодо позиції позивача відповідно до якої, податкове повідомлення-рішення №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. є незаконним, так як жодний договір оренди земельних ділянок, на підставі яких здійснено донарахування, не пройшов державної реєстрації в органах Держкомзему, на земельні ділянки відсутні акти прийому-передачі, договори частково не підписанні уповноваженою особою позивача, договори укладенні без відповідних рішень сесій сільрад, суд зазначає наступне.

Всі дослідженні у судовому засіданні договори оренди земельної ділянки є підписаними уповноваженими представниками у них сторін, у договорах досягнуто домовленості по всім істотним умовам у т.ч. щодо розміру орендної плати (тобто вона є узгодженою), земельні ділянки фактично передані у користування позивача.

Закон №161 передбачає державну реєстрацію договорів оренди землі, однак ПК України на ставить у залежність обов'язок платника податку сплачувати оренду плату від наявності державної реєстрації договорів оренди землі. Тобто, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

При цьому суд зазначає, що дані договори, відповідно до Закону №161 та Цивільного кодексу України, могли були бути визнані недійсними у судовому порядку, однак таким правом позивач не скористався. Існуючі процедурні порушення, пов'язані із передачею земельних ділянок в користування позивачу, не звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за землю.

Щодо позиції позивача, відповідно до якої у зв'язку із фактичним ним використанням земельних ділянок він має сплачувати земельний податок, а не орендну плату є помилковим, при цьому суд зазначає, що позивач будучи платником фіксованого сільськогосподарського податку, не є платником земельного податку (ст.307 ПК України).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р. не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 15153,09 грн., з них за основним платежем 12611,17 грн., за штрафними санкціями 2541,92 грн., то суд зазначає наступне.

Так, 01.06.2010 р. між позивачем та Драницькою сільською радою укладено договір оренди землі площею 1,50 га. Зазначений договір укладено строком на 1 рік., річний розмір орендної плати складає 4887,00 грн. (з розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням індексів інфляції щорічно. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця. Договір зареєстрований в Книзі записів на право тимчасового користування землею 02.06.2010 р., №26 Драницької сільської ради.

Факт використання зазначеної земельної ділянки позивачем протягом 2010-2012 р.р. визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону №161 у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи відсутність у 2011 р. та у 2012 р. листа-повідомлення Драницької сільської ради про заперечення у поновленні договору оренди землі, а також враховуючи фактичне використання ПП «Агрофірма Баса» земельної ділянки, слідує, що договір оренди землі між позивачем та Драницькою сільською радою площею від 01.06.2010 р. вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Згідно матеріалів справи зазначений договір діяв по 01.07.2012 р.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди землі від 01.06.2010 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання за 2010-2012 р.р. на загальну суму 10194,82 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Драниця).

Крім цього, 02.07.2012 р. між позивачем та Драницькою сільською радою укладено договір оренди землі площею 1,50 га. Зазначений договір укладено строком на 1 рік., річний розмір орендної плати складає 9774,00 грн. (з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), обчислення якого здійснюється з урахуванням індексів інфляції щорічно. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частинами до 20 числа поточного місяця. Договір зареєстрований в Книзі записів на право тимчасового користування землею 02.07.2012 р., №42 Драницької сільської ради.

Факт використання зазначеної земельної ділянки позивачем протягом 2010-2012 р.р. визнається представниками сторін, у зв'язку із чим, дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом, так як у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» не сплачує оренду плату зазначену (узгоджену) у договорі оренди землі від 02.07.2012 р., тобто має місце заниження податкового зобов'язання на загальну суму 2416,35 грн. (розрахунок суми заниження податкового зобов'язання відображений у розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Драниця).

Як зазначалось вище, обов'язок сплачувати орендарем орендну плату слідує із Конституції України, ПК України, Закону №161 та безпосередньо умов договору оренду землі.

Однак всупереч положень зазначених нормативно-правових актів ПП «Агрофірма Баса» не сплачувало оренду плату по вищезазначеним договорам оренди земельної ділянки, не декларувало свої податкові зобов'язання по зазначеному платежу, що обумовило самостійне визначення МДПІ суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб по Драницькій сільській раді на загальну суму 12611,17 грн. Крім цього, у зв'язку із самостійним визначенням МДПІ суми податкового зобов'язання, нею на позивача відповідно до ст.123 ПК України накладено штрафні санкції на загальну суму 2541,92 грн.

Перевіркою розрахунку орендної плати за користування землею ПП «Агрофірма Баса» за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. по с. Драниця встановлено, що МДПІ вищезазначене податкове зобов'язання та штрафна санкція розраховані вірно.

При цьому суд зазначає, що всі дослідженні у судовому засіданні договори оренди земельної ділянки є підписаними уповноваженими представниками у них сторін, у договорах досягнуто домовленості по всім істотним умовам у т.ч. щодо розміру орендної плати (тобто вона є узгодженою), земельні ділянки фактично передані у користування позивача. Закон №161 передбачає державну реєстрацію договорів оренди землі, однак ПК України на ставить у залежність обов'язок платника податку сплачувати оренду плату від наявності державної реєстрації договорів оренди землі. Тобто, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні. Існуючі процедурні порушення, пов'язані із передачею земельних ділянок в користування позивачу, не звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату за землю.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р. не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 1020,00 грн., з них за штрафними санкціями 1020,00 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пп.4.1.4 (б) п.4.1 ст.4 Закону №2181 (діючий у 2010 р.) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» на подано до органів державної податкової служби розрахунок орендної плати за землю на 2010 р. по с. Драниця.

Крім цього, відповідно до абз.1 п.286.4 ст.286 ПК України за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ПП «Агрофірма Баса» на подано до МДПІ за 2011 р. дві податкові декларації орендної плати за орендовані земельні ділянки державної та комунальної власності (с. Дарниця, с. Мамалига) та не подано до МДПІ за 2012 р. три податкові декларації орендної плати за орендовані земельні ділянки державної та комунальної власності (с. Дарниця, с. Мамалига).

За кожне неподання вищезазначених податкових декларацій МДПІ, відповідно до положень ст.120 ПК України, було застосовано штраф на загальну суму 1020,00 грн. (6*170=1020).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі не у повному обсязі належно довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, при цьому МДПІ частково обґрунтувала правомірність своїх рішень.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов приватного підприємства "Агрофірма Баса" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р., №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р., №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р., №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р. підлягає задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України, пропорційно задоволеним позовним вимогам (із заявлених вимог щодо скасування 8 податкових повідомлень-рішень, скасовано 1 податкове повідомлення-рішення, у зв'язку із чим поверненню із Державного бюджету України позивачу підлягає сума, яка дорівнює 1/8 суми судового збору).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Агрофірма Баса" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042300/76/22 від 29.01.2013 р., яким Новоселицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернівецької області Державної податкової служби донараховано приватному підприємству "Агрофірма Баса" податок на додану вартість у сумі 30086 (тридцять тисяч вісімдесят шість) грн. 39 коп., з них за основним платежем 24069 (двадцять чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн. 11 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 6017 (шість тисяч сімнадцять) грн. 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000192300/82/22 від 29.01.2013 р., №0000072300/75/22 від 29.01.2013 р., №0000082300/74/22 від 29.01.2013 р., №0000092300/83/22 від 29.01.2013 р. - відмовити.

Стягнути з Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21423093) на користь приватного підприємства "Агрофірма Баса" (код ЄДРПОУ 32630042) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Державної податкової служби.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 26 квітня 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов