Постанова

від 30.04.2013 по справі 815/3294/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р.Справа № 815/3294/13-а

Категорія: 3.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Домусчі С.Д., Косцової І.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до Благодійного фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» про обмеження права на мирне зібрання , -

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2013 року Виконавчий комітет Одеської міської ради (надалі - ВК ОМР, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив суд обмежити Благодійному фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» (надалі - відповідач) реалізацію права на мирне зібрання шляхом заборони проведення 03 травня 2013 року зборів, пікетів, походів, демонстрацій та інших мирних зібрань у м. Одесі на вул. Пушкінській, вул. Ланжеронівській, Думській площі.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідач своїми діями може загрожувати громадському порядку, призвести до виникнення заворушень, що в свою чергу призведе до порушення прав та свобод інших громадян, які є жителями та гостями міста.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ВК ОМР ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, це призвело до неправильного вирішення спору .

Про день, час та місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені, відповідно до ст.38 КАС України телефонограмами.

Розгляд справи колегією суддів апеляційного суду здійснено відповідно до вимог ст. 197 КАС України, оскільки сторонами до суду апеляційної інстанції надані клопотання, про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 02 квітня 2013 року на адресу Одеського міського голови - Костусєва О.О. надійшло повідомлення від 29 березня 2013 року №010 за підписом керівника Благодійного фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» - А.М. Улизько про те, що 03 травня 2013 року на вул. Пушкінській кут вул. Ланжеронівській, 4 (біля фасаду Археологічного музею) з 15.00 год. до 16.00 год. буде проведено історичну костюмовану Пасхальну постановку, по сюжету Євангельської розповіді. Орієнтовна кількість учасників 150 осіб (а.с.8-9).

Не погоджуючись з проведенням вказаного заходу, позивач звернувся до суду з позовом про обмеження права на таке зібрання.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтувався на тому, що позивачем не було надано жодних доказів того, що проведення відповідачем заходу 03 травня 2013 року може створити реальну небезпеку масових заворушень і призвести до порушення громадського порядку на вказаних територіях м. Одеси, а також доказів неможливості забезпечення відповідними органами, в тому числі позивачем, громадського порядку під час проведення вказаного заходу.

Між тим, колегія суддів вважає, що така правова позиція суду першої інстанції не заснована на вимогах ст. 159 КАС України.

Так, згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи слідує, що Благодійний фонд «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» (код ЄДРПОУ 25883822) зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 липня 2000 року.

Видами діяльності фонду зазначено надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.і.у. (основний), та діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.

Стаття 39 Конституції України визначає мирні заходи як збори, мітинги, походи і демонстрації, але відповідно до ст. 182 КАС України цей перелік, не є вичерпним.

Так, до мирних зібрань можна віднести релігійні зібрання, які проводяться релігійними організаціями відповідно до статті 21 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації». Такими зібраннями можуть бути публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії.

Враховуючи тлумачення, які містяться в вищевикладених нормах права, колегія суддів дійшла висновку, що проведення історичної костюмованої Пасхальної постановки, по сюжету Євангельської розповіді є релігійним зібранням.

Частиною другою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та об'єднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Частиною другою статті 39 Конституції України встановлено, що обмеження щодо реалізації права на мірні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі статтею 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» гарантує кожному громадянину в Україні право на свободу совісті, яке включає в себе, зокрема, свободу одноособово чи разом з іншими відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання згідно з частиною четвертою названої статті підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.

Стаття 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» дозволяє безперешкодне проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою їх трудових колективів і згодою адміністрації. Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, будинках для престарілих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адміністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.

Однак стосовно інших випадків проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій вищеназваним Законом встановлено окремий порядок їх проведення.

Так, частина п'ята статті 21 Закону передбачає дозвіл відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів на проведення таких зібрань, клопотання про видачу якого подається не пізніше як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання

Із повідомлення керівника Благодійного фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» від 29 березня 2013 року вбачається, що цей захід погоджено з Департаментом внутрішньої політики Одеської міської ради та відділом національностей та релігії Одеської області.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача такого дозволу. Про це, також, наголошує апелянт.

Крім того, слід звернути увагу, і на цьому наголошує митрополит Одеській та Ізмаїльській Агафангел (лист від 18 квітня 2013 року на ім'я Одеського міського голови), що проведення історичної костюмованої Пасхальної постановки, по сюжету Євангельської розповіді» відбудеться саме 03 травня 2013 року у страсну п'ятницю, коли «Господь наш Ісус Христос приніс собі в жертву за гріхи людства».

Колегія суддів погоджується з висловленням митрополита Агафангела, що зазначене дійство призведе до виникнення конфліктів між прихильниками православної церкви в м. Одесі та іншими релігійними течіями на базі християнської віри, у зв'язку із проведенням зазначеної акції.

Також, суд апеляційної інстанції бажає зазначити, що кожний православний віруючий знає, що 03 травня 2013 року у страсну п'ятницю, відповідно до слова церковних піснеспівів, необхідно «молчать всякой человеческой плоти», а тому проведення зазначеного вище заходу є образою релігійних почуттів віруючих людей.

Рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії закріплено у статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Названа стаття передбачає встановлення відповідальності за будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян.

Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Відповідно до ст.3 Закону України від 19 червня 2003 року № 964-IV «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки є:

- людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;

- суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

- держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Національні інтереси відповідно до зазначеного акта - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток; загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Тлумачення понять «національна безпека», «громадський порядок», «громадська безпека» та інших, що стосуються окремих положень щодо обмеження прав, містяться також у Сіракузьких принципах тлумачення обмежень і відступів від положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, схвалених економічною та соціальною радою Організації Об'єднаних Націй у 1985 році.

Так, згідно з названим актом «громадський порядок» можна визначити як сукупність норм, які забезпечують життєдіяльність суспільства або як низку основоположних принципів, на яких побудовано суспільство. Повага до прав людини є частиною громадського порядку. Громадський порядок необхідно тлумачити в контексті задач конкретного права, яке обмежено з цієї підстави.

Під «громадською безпекою» мається на увазі захист від загрози безпеці людей, їхньому життю або фізичному здоров'ю, а також серйозних збитків їхньому майну.

Здійснення повноважень щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян під час проведення мирних зібрань Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» покладено на органи місцевого самоврядування.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 38 названого Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.

Встановити обмеження щодо реалізації права громадян на мирні зібрання може лише суд, якому надано такі повноваження відповідно до Конституції України, і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених КАС України, суд у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання повинен перевірити обґрунтованість підстав для застосування таких обмежень, на які посилаються органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, та у разі підтвердження необхідності їх застосування обрати спосіб обмеження, який би найкраще відповідав його меті - недопущенню заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей та найменше обмежував би право громадян на мирне зібрання.

Враховуючи системний аналіз вимог чинного законодавства України та актів міжнародного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з метою забезпечення правопорядку, запобігання вчиненню злочинів, правопорушень, конфліктів, розпалювання міжрасової та релігійної ворожнечі, а також, для охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод в цілому мешканців та гостей міста Одеси, забезпечення нормального функціонування установ, підприємств і організацій доцільно встановити обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання Благодійному фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» шляхом заборони проведення 03 травня 2013 року зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій та інших мирних зібрань у місті Одесі у наступних місцях: вул.. Пушкінська, вул. Ланжеронівська, Думська площа.

З огляду на те, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов Виконавчого комітету Одеської міської ради до Благодійного фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» про обмеження права на мирне зібрання - задовольнити.

Обмежити Благодійному фонду «Міжнародна допомога «Добрий самарянин» реалізацію права на мирне зібрання шляхом заборони проведення 03 травня 2013 року зборів, мітингів, пікетів, походів, демонстрацій та інших мирних зібрань у місті Одесі у наступних місцях: вул. Пушкінська, вул. Ланжеронівська, Думська площа.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя С.Д. Домусчі

суддя І.П. Косцова