Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-2192/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2192/12/0170/15

22.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8"- Дюкар Євген Сергійович, довіреність б/н від 06.03.12

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - Євтодієва Галина Василівна, довіреність № 10/10.25 від 25.03.13

розглянувши матеріали справи № 2а-2192/12/0170/15 за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 07.02.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8" (вул. Крилова, 135, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13р. задоволенно адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000302301 від 14.02.2012.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8"(ЄДРПОУ 35437796) 250,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000302301 від 14.02.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 200000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська мехколона № 8" (ідентифікаційний код юридичної особи - 35437796) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 07.12.2010р.

Відповідно до довідки серії АА №461979 від 07.04.2011 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, Будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку і трансформаторів (КВЕД 45.21.4), монтаж електродвигунів, генераторів і трансформаторів (КВЕД 31.10.3), діяльність у сфері інжинірингу (КВЕД 74.20.1) та інші.

Встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кримська мехколона № 8" з питань достовірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Юніком-Плюс» за вересень 2010 р.

За результатами перевірки складений акт № 227/23-01/35437796 від 06.02.2012р.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення: №0000302301 від 14.02.2012 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 200000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50000,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 250000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 200000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50000,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кримська мехколона № 8» з ПП «Юніком плюс», пп. 7.2.4 п.7.2 статті 7, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7, п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого донараховано ПДВ за вересень 2010 року у сумі 200000 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ПП «Юніком Плюс» сформований позивачем у 2010 році, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення платником податків порушення ч. 1, ч. 5 статті 203, статті 215, ч. 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кримська мехколона № 8» з ПП «Юніком-Плюс», пп. 7.2.4 п.7.2 статті 7, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7, п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 в результаті чого донараховано ПДВ за вересень 2010 року у сумі 200000 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що у акті перевірки вказано, що під час проведення перевірки направлені запити до ДПІ у Приморському районі м. Одеса (вихідний № 951/23-02 від 25.02.2011, № 1071/23-02 від 14.06.2011), на день складання акту перевірки відповідь не отримана. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 65000 Одеська обл., м. Одеса, вул. Градоначальницька, буд. 105. Станом на 08.09.2011 згідно з базою даних має стан « 8», направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, за даними податкового органу ПП «Юніком-Плюс» не задекларувало зобов'язання по операціям з ТОВ "Кримська мехколона № 8". Станом на 31.01.2012 р. відхилення складають 200 000,00 грн.

З наведеного податковий орган зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ПП «Юніком-Плюс» угоди.

Перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям придбання послуг у ПП «Юніком-Плюс» у вересні 2010 р. на суму 200000,00 грн. ПДВ, встановлено наступне.

01.03.2010 укладено агентський договір поставки № 1 між ТОВ «Кримська мехколона № 8» та ПП «Юніком-Плюс».

Відповідно до п. 1.1. даного Договору ТОВ «Кримська мехколона № 8» (Принципал) доручає, а ПП «Юніком-Плюс» (Комерційний агент) приймає на себе зобов'язання виступати у якості агента Принципала та надавати йому передбачені договором послуги. При цьому Принципал виступає від імені та за рахунок Принципала.

Згідно п. 1.2. Договору Комерційний агент здійснює пошук замовників (клієнтів) на виконувані Принципалом у сфері його основної господарської діяльності роботи: електромонтажні та пов'язані з ними будівельні роботи, надає інші послуги, які сприяють укладенню договорів та інших угод між Принципалом та його замовниками.

Пунктом 5.2 Договору передбачена виплата ПП «Юніком-Плюс» на підставі акту виконаних робіт не пізніше 5 робочих днів з дати підпису акту. Даний договір діє по 31.12.2011.

На виконання умов вказаного договору ПП «Юніком-Плюс» та позивачем складені протоколи погодження агентської винагороди по агентському договору поставки від 01.03.2010 укладеному з ПП «Юніком-Плюс» за березень - вересень 2010 року на загальну суму 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200000,00 грн. та акти здачі-прийняття виконаних робіт за вересень 2010 р. на загальну суму 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200000,00 грн.

По факту отримання послуг ПП «Юніком-Плюс» виписані податкові накладні на загальну суму 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200000,00 грн.

Судова колегія звертає увагу, що зазначені обставини встановлені висновком судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-2192/12/0170/15 від 10.01.2013.

Вказані податкові накладні отримані позивачем у вересні 2010 р. та включені до реєстру податкових накладних за відповідний податковий період вересня 2010 р.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані послуги, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податків послуг, відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 у позивача виникло право на формування податкового кредиту на суму ПДВ - 200000,00 грн.

Також встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітний період вересня 2010 по взаємовідносинах з ПП «Юніком-Плюс», містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Сумуючи навдене, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами податкового законодавства повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Також слід зазначити, що постачальник - ПП «Юніком-Плюс» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 мав право виписки податкових накладних на час їх складання, оскільки був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача був зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особами на час вчинення господарських операцій згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

ПДВ в сумі 200000,00 грн., включений платником податків до складу податкового кредиту за вересень 2010 р. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168, був використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, виходячи з наступного.

Термін «господарська діяльність» не встановлений Законом №168, але п.1.15. ст.1 Закону №168 передбачено, що «Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування».

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Відповідно до довідки серії АА №461979 від 07.04.2011 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства є, зокрема, Будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку і трансформаторів (КВЕД 45.21.4), монтаж електродвигунів, генераторів і трансформаторів (КВЕД 31.10.3), діяльність у сфері інжинірингу (КВЕД 74.20.1) та інші.

Метою укладання агентського договору є пошук замовників на роботи, які виконує ТОВ «Кримська мехколона №8» у сфері його основної господарської діяльності: електромонтажні та пов'язані з ними будівельні роботи.

З матеріалів справи вбачається, що за результатом вчинення операцій позивачем були укладені договори з покупцями на виконання підрядних робіт, які здійснюються в межах статутної діяльності позивача.

Сумуючи наведене, матеріалами справи підтверджується податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарських операцій; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні угоди з ПП «Юніком-Плюс» та подальше укладання позивачем договорів з покупцями підрядник робіт.

Судова колегія звертає увагу, що у апеляційній скарзі відповідачем не спростований факт отримання послуг від ПП «Юніком-Плюс».

З урахуванням чого, податковий кредит в сумі 200000,00 грн., нарахований платником податків, за вересень 2010 р. по операціях придбання послуг у ПП «Юніком-Плюс» відповідає нормам Закону №168.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Юніком-Плюс» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Сумуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000302301 від 14.02.2012, прийняте з порушенням норм законодавства та є протиправним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13р. по справі № 2а-2192/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко