Ухвала

від 24.04.2013 по справі 801/1065/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1065/13-а

24.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Мицар"- Мельніченко Тетяна Сергіївна, довіреність № б/н від 22.04.13

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 28.02.13 у справі № 801/1065/13-а

за позовом Приватного підприємства "Мицар" (вул. Перемоги, 2, кв. 50,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Мицар" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062203 від 15.01.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Мицар" (ідентифікаційний код юридичної особи 31185149) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70579,33 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000072203 від 15.01.2013 року про збільшення Приватному підприємству "Мицар" (ідентифікаційний код юридичної особи 31185149) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61374,33 грн., у тому числі 61373,33 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Мицар" (ідентифікаційний код юридичної особи 31185149) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1319,54 грн. з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 24.04.13 позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин із ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.12.2012 року №2161/22-03/31185149 (далі - Акт) (а.с.205-214), яким встановлені порушення позивачем:

-ч.1,3,5 ст.203, ч.1,2 ст.215,ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

-ст.134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі -ПК України), що призвело до завищення валових витрат за 2-й кв. 2011 року на загальну суму 306866,67 грн., внаслідок чого встановлено заниження сплати до бюджету податку на прибуток підприємств за 2-й кв.2011 року в сумі 70579,33 грн.

- п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 61373,33 грн. за червень 2011 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 61373,33 грн., у т.ч. за червень 2011 року - 61373,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013:

- №0000062203 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70579,33 грн.;

- №0000072203 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61374,33 грн., у тому числі 61373,33 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8-9).

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-й квартал 2011 року та податком додану вартість за червень 2011 року.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу №031 від 11.05.2011 року, предметом якого є товар - нафтопродукти (а.с.219).

На виконання зазначеного договору, позивачем долучені до матеріалів справи:

- видаткова накладна №25 на бензин від 10.06.2011 року на суму 368240,00 грн., у т.ч. 61373,33 грн. ПДВ (а.с.91);

- товаро-транспортна накладна на бензин вартістю 368240,00 грн. №10/06-11 від 10.06.2011 року (а.с.22);

- сертифікат відповідності (а.с.23);

- паспорт№65 (а.с.24);

- платіжні доручення всього на суму 368240,00 грн., у т.ч. 61373,33 грн. ПДВ №303 від 08.06.2011 року, №304 від 09.06.2011 року, №309 від 09.06.2011 року, №311 від 10.06.2011 року, №313 від 14.06.2011 року (а.с.27-31),

- оборотно-сальдова відомість по рахунку позивача за червень-липень 2011 року(а.с.32-33);

- податкова накладна від 10.06.2011 року №25 на суму 368240,00 грн., у т.ч. 61373,33 грн. ПДВ ( зв.бік а.с.21).

Дослідивши первинні документи, судова колегія приходить до висновку, що вони підтверджують здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за червень 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

З огляду на зазначене, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації після І кварталу 2011 року позивач мав керуватися нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ).

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів звертає увагу, що використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, одержаного від ФОП ОСОБА_4 бензину, підтверджується документами про оприбуткування товару, зокрема: службовими документами реєстратора розрахункових документів від 10.06.2011 року (а.с.21), товарними звітами від 10.06.2011 року (а.с.34), Х-звітом РРО (а.с.35) та іншими документами про подальшу реалізацію цього товару кінцевому споживачу (а.с.36-127).

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість на підставі того, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеним контрагентом має ознаки "нікчемності" та "безтоварності", судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст.75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідачем при проведенні перевірки були використані відомості комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт проведення перевірки ФОП ОСОБА_4.

Судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що в акті перевірки є лише посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які мали бути досліджені під час проведення перевірки, та саме на них мали бути засновані висновки документальної перевірки, в силу положень ст. 75 ПК України

Також, судом встановлено, що анулювання свідоцтва платника ПДВ ФОП ОСОБА_4 відбулося лише 17.07.2012 року, тобто вже після періоду спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 21.12.2012 року №2161/22-03/31185149 про порушення платником податків Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 15.01.2013 року №0000062203, №0000072203 .

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.13 у справі № 801/1065/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва