Ухвала

від 22.04.2013 по справі 2а-2849/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2849/12/2770

22.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" - Логінова Анастасія Миколаївна, довіреність № 01/01-14-05 від 08.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Мачехін Євген Олегович, довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12

розглянувши матеріали справи №2а-2849/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 12.02.13

за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8, м. Севастополь,99009)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми, - задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 02 квітня 2012 року №0000010220 - визнано протиправними.

У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод» витрати зі сплати судового збору в сумі 813 гривень.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

ДП «Севастопольський виноробний завод» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0000010220 від 02.04.2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкції на загальну суму 81 300,00 грн., а також стягнення на користь позивача грошові кошти у розмірі 81 300,00 грн.

З 16.03.2012 по 22.03.2012 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Севастопольський виноробний завод» з питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість правових взаємовідносин з ТОВ «Космонава Україна» (код за ЄДРПОУ 37079233) за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 175/10/22-0103/05431414/7 від 22.03.2012. (а.с.9-16)

З висновків акту перевірки вбачається, порушення позивачем п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.03р. №436; п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (зі змінами та доповненнями), п. 14.1 ст.14, ст.191, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

На думку відповідача, в ході перевірки встановлені ознаки фіктивності фінансово-господарських взаємовідносин між ДП «Севастопольський виноробний завод» та ТОВ «Космонава Україна» з посиланням на договір поставки №32СВЗ від 31.03.2011р. (а.с.25-27) взаємовідносини між ТОВ «Космонава Україна» та покупцем - ДП «Севастопольський виноробний завод» не спричинило реального настання правових наслідків, виходячи із того, що відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1,ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 №0000010220 про збільшення грошової: зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65 040, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 16 260, 00 грн. (а.с.8)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що на думку відповідача правочин, укладений ДП «Севастопольський виноробний завод» з ТОВ «Космонава Україна», не був спрямований на настання реальних правових наслідків, а тому є нікчемним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Також судова колегія зазначає, що у матеріалах справи наявне рішення Господарського суду м.Севастополя від 17.02.2012 року (а.с.18-20), яке залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 року (а.с.21-24), зокрема про відмову ДП «Севастопольський виноробний завод» у задоволенні зустрічного позову до ТОВ «Космонава Україна» про визнання договору від 31.03.2011 року недійсним.

З урахуванням чого, дійсність договору від 31.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Космонава Україна» та ДП «Севастопольський виноробний завод» на поставку пробки коркової на суму 390240,00 грн. (у тому числі ПДВ 65040,00 грн.) встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Також у підтвердження реальності договору від 31.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Космонава Україна» та ДП «Севастопольський виноробний завод» на поставку пробки коркової на суму 390240,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи копії видаткової накладної №РН-081901 від 19.08.2011р. на суму 390240,00 грн. (у тому числі ПДВ 65040,00 грн.) (а.с.29), податкова накладна від 19.08.2011р. №16 на суму 390240,00 грн. (у тому числі ПДВ 65040,00 грн.) (а.с.30), копія журналу проводок з 19.08.2011р. по 30.09.2011р. (54-62), копії звітів про роботу цеху розливу продукції за період з 19.08.2011р. по 30.09.2011р. (а.с.63-108)

Щодо позовних вимог про стягнення з ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС на користь ДП «Севастопольський виноробний завод» грошових коштів у розмірі 81.300,00 грн., судова колегія зазначає на ступне.

Як вбачається з письмових заперечень позивача на апеляційну скаргу від 19.04.2013р. (вх.№5876), після винесення Окружним адміністративним судом м. Севастополя постанови від 12.02.2013 р. у справі №2а-2849/12/2770 ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС перерахував суму у 80 000,00 грн. згідно банківської виписки від 28.02.2013 р. на розрахунковий рахунок ДП «Севастопольський виноробний завод», у призначенні платежу вказавши: «повернення ПДВ», що підтверджується копією банківської виписки від 28.02.2013р.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задовленя.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 12.02.13р. по справі №2а-2849/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко