Ухвала

від 24.04.2013 по справі 816/118/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р.Справа № 816/118/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Гнатенко С.І.

представника відповідача Кобзіна Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 816/118/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" ( надалі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби ( надалі по тексту - відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0012132301/1318 від 03.09.2012 року, яким йому визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 18 574 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 287 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0012132301/1318 від 03.09.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" зареєстровано 13.03.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 16.12.2011 року перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" по питанню взаємовідносин з ТОВ «Монтажник» (код ЄДРПОУ 25160265) за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт (надалі - Акт перевірки) перевірки № №3093/22-209/05756783 від 15.08.2012, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" ст.198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 18 574 грн. (т. 1, а.с.13-25)

У зв'язку зі встановленням в ході проведення перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 03.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0012132301/1318, яким позивачу визначено грошове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 18 574 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 287 грн.

За наслідками адміністративного оскарження органами податкової служби скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (Замовник) та ТОВ «Монтажник» (Підрядник) було укладено договір підряду №40-15-11 від 12.09.2011 року на проведення робіт, за умовами якого Підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" згідно визначеної документації, а Замовник зобов'язується передати затверджену проектно- кошторисну документацію, необхідну для виконання вказаних робіт. (а.с.97- 102).

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди позивачем надано суду податкову накладну, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни, накладні, наказ про допуск Підрядника до виконання ремонтних робіт, технічне завдання на виконання ремонтних робіт з визначенням технічних вимог, графіки виконання робіт та оплати за матеріали поставки товару Підрядником, відомості обліку завезення матеріалів підрядною організацією за вересень, жовтень 2011 року, оформлені належним чином товарно - транспортні накладні, накладні на будівельні матеріали та завірену належним чином книгу руху транспорту з 01.09.2011 по 04.11.2011 року.

Крім того, на підтвердження реальності отримання від Підрядника послуг по виконанню ремонтних робіт надано заяви ТОВ «Монтажник» про продовження строків допусків відповідним працівникам для виконання робіт згідно договору №40-15-11 від 12.09.2011 року, акт приймання виконаних робіт № 22 - 02-1-11 за вересень 2011 року згідно вищевказаного договору, який підписано посадовими особами без заперечень.

Оплата за отримані послуги була проведена у повному обсязі, що і не заперечувалось самим податковим органом, яким у ході перевірки досліджено платіжні доручення. (а.с. 19).

Отже, позивачем документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договором підряду №40-15-11 від 12.09.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за договором, укладеним з ТОВ «Монтажник» грунтувалися на акті перевірки ТОВ «Монтажник» відповідно до якого відповідач прийшов до висновку, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Монтажник» містять ознаки нікчемності та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а документально оформлювалися з метою ухилення від сплати податків.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Монтажник» за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. по справі № 816/118/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 р.