Постанова

від 17.04.2013 по справі 801/3418/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2013 р. Справа №801/3418/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Мальченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003381501 та №0000411504, винесені 19.03.2013 року ДПІ у м.Сімферополі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нафта-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період вересень 2010 року, якою встановлено заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з цим підприємством. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, що підтверджується первинними документами, а отже ніяких ознак фіктивності та податкової вигоди не вбачається, штучного формування валових витрат та податкового кредиту немає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Надав письмове заперечення, в якому зазначив, що постачальником ТОВ «Нафта-К» у вересні 2010 року була Фірма «Капітель Плюс», діяльність якої має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а отже всі операції за участю цього підприємства є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Нафта-К» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.5) та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №00398683 (а.с.92).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері права (а.с.93).

На підставі наказу №716 від 15.02.2013 року (а.с.31), Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нафта-К» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель плюс» за період вересень 2010 року, за результатами якої було складено акт №138915.4/24497672 від 04.03.2013 року (а.с.6-25).

В ході проведення перевірки встановлено, що з 01.01.2010 року по 30.09.2010 рік ТОВ «Нафта-К» задекларовано валові витрати за рахунок взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс» всього у сумі 200000грн., у тому числі по періодах: 3 квартали 2010 року осн. - 200000 грн., 3 квартали 2010 року уточн. - 200000 грн. та сформовано податковий кредит в вересні 2010 року в сумі 40000 грн.

В той же час, до податкової інспекції надійшов Акт «Про не можливість проведення зустрічної звірки» фірми «Капітель Плюс», з якого вбачається, що аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з надання послуг за участю Фірми «Капітель плюс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м.Сімферополь АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Нафта-К»:

-п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 пп.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50000 грн. у тому числі: 3 квартал 2010 року - 50000 грн.

-п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 40000 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на суму 40000 грн., а саме по період вересень 2010 року - 8471 грн.

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополь АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

-№0003381501 від 19.03.2013 року, яким ТОВ «Нафта-К» збільшено суму грошового зобов'язання усього на суму 62500 гривень, з яких 50000 гривень - основний платіж та 12500 гривень - штрафні санкції (а.с.34);

-№0000411504 від 19.03.2013 року, яким ТОВ «Нафта-К» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8471 грн. (а.с.36).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є їх формування за рахунок угод з контрагентом - фірмою «Капітель Плюс», господарська діяльність якої на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 30.11.2008 року між ТОВ «Нафта-К» (далі - Замовник) з однієї сторони та Фірма «Капітель Плюс» (далі - Виконавець) з іншої, було укладено договір №2261 про надання юридичних послуг, за умовами якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по наданню юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с.38).

Обов'язки по наданню юридичної допомоги, згідно умов договору, загальною вартістю 240000 грн.були виконані Фірмою «Капітель Плюс», що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 29.09.2011 року, підписаним обома сторонами договору (а.с.39).

За фактом отримання послуг, 29.09.2010 року Фірмою «Капітель-плюс» було виписано позивачу податкову накладну №1840 на суму 240000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 40000 грн. (а.с.54).

Оплату за послуги, виконані Фірмою «Капітель-плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «Нафта-К» здійснило в повному обсязі 12.10.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №68 на загальну суму 240000 грн. (а.с.51).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, необхідність в наданні юридичних послуг за договором №2261 від 30.11.2008 року виникла в першу чергу у зв'язку з потребою зміцнення юридичних позицій при судовому оскарженні податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0015932301 від 05.12.2008 року, прийнятого на підставі акта перевірки № 8641/23-2/24497672 від 25.11.2008 року. Надання юридичних послуг Фірмою "Капітель Плюс" полягало в складанні від імені ТОВ "Нафта-К" позовної заяви до Окружного адміністративного суду АР Крим, а також відгук на апеляційну скаргу ДПІ у м.Сімферополі в Севастопольський апеляційний адміністративний суд. Позов ТОВ "Нафта-К" судом було задоволено, податкове повідомлення-рішення про нарахування підприємству податкового зобов'язання визнано протиправним та скасовано, а ухвалою ВАСУ від 14.01.2013 року рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін. У зв'язку з цим, є всі підстави вважати, що ТОВ "Нафта-К" отримало реальний господарський результат від взаємовідносин з Фірмою "Капітель Плюс" (а.с.27).

На додаток до матеріалів справи, ТОВ «Нафта-К» надало копії документів по компанії «Jetson Capital Limited», які були йому надані юридичною службою Фірми "Капітель Плюс" в рамках договору №2261, - свідоцтва про реєстрацію компанії і свідоцтва про юридичний статус та фінансове становище компанії з апостилем. Вказані документи підтверджують реальне існування компанії, її резидентність і податковий статус, оспорюванні ДПІ у м.Сімферополі і прийняті Окружним адміністративним судом АР Крим в якості доказів при розгляді справи №2а-3035/09/5/0170 (а.с.78-87).

Судом встановлено, що ТОВ «Нафта-К» було подано до ДПІ у м.Сімферополь декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з Додатком №5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин в сумі 40000 грн. (а.с.67-71).

Отримання від ТОВ «Нафта-К» податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за період 01.09.2010 року по 30.09.2010 року (а.с.72-75).

Судом встановлено, що позивачем було подано до ДПІ у м.Сімферополь декларацію з податку на прибуток підприємства, в якій у рядку 06 «скориговані валові витрати», задекларовано суму 16340162 грн. (а.с.63-64).

ТОВ «Нафта-К» було подано до ДПІ у м.Сімферополь уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартали 2010 року (а.с.65-66).

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у Фірми «Капітель-плюс» послуг, використання цих послуг в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Нафта-К», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання послуг у Фірми «Капітель-плюс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаної контрагентом позивача накладної встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з Фірмою «Капітель-плюс» правочинів, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не відповідає зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності постачальника позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що свідчить про відсутність на момент відносин сторін порушень з його боку норм податкового законодавства.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування ним валових витрат та неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Нафта-К» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки №138915.4/24497672 від 04.03.2013 року податкові повідомлення - рішення від 19.03.2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 709,71 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 17.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 22.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-К» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 19.03.2013 року Державною податковою інспекцією м.Сімферополь АР Крим ДПС №0003381501 та №0000411504.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-К» (95013, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська,31, ЄДРПОУ24497672, р/р№2600200145195 філія АО «Укрексімбанк» в АР Крим, МФО 324786) судовий збір у розмірі 709,71 грн. (сімсот дев'ять гривень сімдесят одна копійка) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.С. Кононова