Ухвала

від 26.09.2013 по справі 801/3418/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3418/13-а

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К"- Мальченко Майя Василівна, довіреність № б/н від 10.01.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим - Чакала Айше Реджепівна, довіреність № 39/10-10 від 02.09.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кононова Ю. С. ) від 17.04.13 по справі № 801/3418/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" (вул. Київська, 31, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-К" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені 19.03.2013 Державною податковою інспекцією м. Сімферополь АР Крим ДПС №0003381501 та №0000411504.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з даним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована не відповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, неправильною оцінкою судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи.

26.09.2013 ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду здійснено заміну відповідача у справі №801/3418/13-а Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (юридична адреса: вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053).

26.09.2013 у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу грошового зобов'язання у сумі 50000 грн. за основним платежем та 12500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2013 року № 0003381501 та у зв'язку із зменшенням розміру відм'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8471 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 04.03.21013 року № 138915.4/24497672 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Натфа - К", код за ЄДРПОУ 24497672 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фірмою "Капітель Плюс" (ЄДРПОУ 31095815) за період вересень 2010 року, яким було встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 50000 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 50000 грн. та встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 40000 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на суму 40000 грн., а саме по періоду вересень 2010 року - 8471 грн.

Перевіркою встановлено, що з 01.01.2010 по 30.09.2010 ТОВ «Нафта-К» задекларовано валові витрати за рахунок взаємовідносин з Фірмою «Капітель Плюс» всього у сумі 200000грн., у тому числі по періодах: 3 квартали 2010 року осн. - 200000 грн., 3 квартали 2010 року уточн. - 200000 грн. та сформовано податковий кредит в вересні 2010 року в сумі 40000 грн.

Крім того, до податкової інспекції надійшов Акт «Про не можливість проведення зустрічної звірки» фірми «Капітель Плюс», з якого вбачається, що аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Колегію суддів встановлено, що 30.11.2008 між ТОВ «Нафта-К» (далі - Замовник) з однієї сторони та Фірма «Капітель Плюс» (далі - Виконавець) з іншої, було укладено договір №2261 про надання юридичних послуг, за умовами якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок по наданню юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно матеріалів справи, обов'язки по наданню юридичної допомоги, згідно умов договору, загальною вартістю 240000 грн. виконані Фірмою «Капітель Плюс», що підтверджується актом №1 прийому-передачі виконаних робіт від 29.09.2011, підписаним обома сторонами договору.

29.09.2010 року Фірмою «Капітель-плюс», за фактом отримання послуг було виписано позивачу податкову накладну №1840 на суму 240000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 40000 грн.

Оплату за послуги, виконані Фірмою «Капітель-плюс», по вказаній податковій накладній ТОВ «Нафта-К» здійснило в повному обсязі 12.10.2010, що підтверджується платіжним дорученням №68 на загальну суму 240000 грн.

Матеріали справи свідчать, що необхідність в наданні юридичних послуг за договором №2261 від 30.11.2008 виникла в першу чергу у зв'язку з потребою зміцнення юридичних позицій при судовому оскарженні податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі №0015932301 від 05.12.2008, прийнятого на підставі акта перевірки № 8641/23-2/24497672 від 25.11.2008. Надання юридичних послуг Фірмою "Капітель Плюс" полягало в складанні від імені ТОВ "Нафта-К" позовної заяви до Окружного адміністративного суду АР Крим, а також відгук на апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі в Севастопольський апеляційний адміністративний суд. Позов ТОВ "Нафта-К" судом було задоволено, податкове повідомлення-рішення про нарахування підприємству податкового зобов'язання визнано протиправним та скасовано, а ухвалою ВАСУ від 14.01.2013 рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін. У зв'язку з цим, є всі підстави вважати, що ТОВ "Нафта-К" отримало реальний господарський результат від взаємовідносин з Фірмою "Капітель Плюс".

До того ж слід зазначити, що ТОВ «Нафта-К» надало копії документів по компанії «Jetson Capital Limited», які були йому надані юридичною службою Фірми "Капітель Плюс" в рамках договору №2261, - свідоцтва про реєстрацію компанії і свідоцтва про юридичний статус та фінансове становище компанії з апостилем. Вказані документи підтверджують реальне існування компанії, її резидентність і податковий статус, оспорюванні ДПІ у м. Сімферополі і прийняті Окружним адміністративним судом АР Крим в якості доказів при розгляді справи №2а-3035/09/5/0170.

ТОВ «Нафта-К» було подано до ДПІ у м. Сімферополь декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з Додатком №5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин в сумі 40000 грн.

Отриманням від ТОВ «Нафта-К» податкової накладної підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача за період 01.09.2010 по 30.09.2010.

Слід зазначити, що повачем було подано до ДПІ у м. Сімферополь декларацію з податку на прибуток підприємства, в якій у рядку 06 «скориговані валові витрати», задекларовано суму 16340162 грн..

У зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартали 2010 року ТОВ «Нафта-К» було подано до ДПІ у м. Сімферополь уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань.

Але податкова інспекція вважає, що такі документи не можуть слугувати підставою для включення до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ сум сплачених (нарахованих) витрат та сплаченого (нарахованого) ПДВ у зв'язку із нікчемністю правочинів.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із вищевказаним суб'єктом господарської діяльності у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та вищевказаним суб'єктом господарювання суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкової інспекції був відсутній відповідний вирок суду щодо фіктивності створення та діяльності Фірми "Капітель Плюс".

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, які суд першої інстанції у повному обсязі дослідив та надав їм належної юридичної оцінки.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції ретельно досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо фінансово-господарських взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс», наявність яких податковою інспекцією не спростовується, та у повному обсязі з'ясовано питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаного суб'єкту господарювання товарів (робіт, послуг). Суду не надані докази, яки б спростовували факт отримання від контрагента товарів (робіт, послуг) та використання останніх у власній господарській діяльності.

В той же час податкова інспекція під час проведення документальної перевірки не досліджувала питання використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вищевказаного суб'єкту господарської діяльності товарів (робіт, послуг).

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 по справі № 801/3418/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська