Ухвала

від 18.04.2013 по справі 2а-3202/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 квітня 2013 року м. Київ В/800/1346/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого, судді Ситникова О.Ф.,

суддів: Амєліна С.Є.,

Білуги С.В.,

Бутенка В.І.,

Весельської Т.Ф.,

перевіривши подану заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2013 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП "Міський ринок м. Українка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до КП "Міський ринок м. Українка", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 26812,67 грн. та пеню у сумі 305,52 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, позов частково задоволено. Стягнуто з КП "Міський ринок м. Українка" адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в сумі 18078,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2013 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище постанови Вищого адміністративного суду України заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Тобто, у пункті першому вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, скаржник посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема на ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п.п.12,13 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права відповідач посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2011 року № К-42512/10.

Проте, судове рішення, на яке скаржник посилається як на підставу перегляду справи, не можна вважати такими, що дають підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України, оскільки з тексту вищевказаних рішень Вищого адміністративного суду не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Таким чином, порівнявши постанову Вищого адміністративного суду України

від 07 лютого 2013 року та рішення, на яке посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку про наявність різних обставин справи у наданому суду рішенні, що в свою чергу, виключає можливість допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

У допуску справи до провадження за заявою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2013 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КП "Міський ринок м. Українка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

С.Є. Амєлін

С.В.Білуга

В.І.Бутенко

Т.Ф.Весельська