Рішення

від 07.05.2013 по справі 2016/2-165/11

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 2016/2-165/11

Номер провадження 2/623/7/2013

РІШЕННЯ

іменем України

30 квітня 2013 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі : головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ В«Ремонтно-будівельні послугиВ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу із застосуванням наслідків недійсності, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» (далі ТОВ В«РБПВ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів від 15 січня 2001 року купівлі-продажу квартири за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя, 12 та нежитлового приміщення магазину за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя, 12, укладених між ТОВ В«РБПВ» та ОСОБА_2 посвідчених приватним нотаріусом Ізюмського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованих в реєстрі за № № 309, 306 відповідно із застосуванням наслідків недійсності. Позовні вимоги ґрунтуються на твердженні, що правочини вчинені внаслідок зловмисної угоди представника ТОВ В«РБПВ» директора ОСОБА_3, головного бухгалтера ОСОБА_5, економіста ОСОБА_6 з другою стороною ОСОБА_2

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на те, що з 28.09.1999р. ОСОБА_9 став одним з засновників ТОВ В«РБПВ» з долею у 70% в статутному фонді товариства. В період з 28.09.1999р. по 05.01.2001р. іншими засновниками ТОВ В«РБПВ» з долями у 10% в статутному фонді були ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Згідно зі змінами до статуту ТОВ В«РБПВ» , які були зареєстровані виконкомом Ізюмської міської ради 05.01.2001р., єдиними засновниками ТОВ В«РБПВ» стали ОСОБА_9 та його дружина, ОСОБА_10, яка придбала у інших засновників - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їхні долі.

Згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1572 від 15.12.2000р., за ТОВ В«РБПВ» на праві колективної власності було оформлено право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Ізюм, вул. Гоголя, 12, а саме: магазин, загальною площею 32.6 кв.м. та двокімнатна квартира № 21, загальною площею 47.6 кв.м. та на підставі зазначеного рішення 29.12.2000р. були видані свідоцтва про право власності ТОВ В«РБПВ» на зазначені приміщення. 15.01.2001р. Відповідач ОСОБА_3, займаючи посаду директора ТОВ В«РБПВ» та перебуваючи, відповідно до наказу по підприємству №113 від 17.12.2000р. у відпустці, незаконно уклав від імені ТОВ В«РБПВ» договори купівлі-продажу належних ТОВ В«РБПВ» вищезазначених об'єктів нерухомості на користь ОСОБА_2, зазначені договори були посвідчені приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 Продаж приміщень було здійснено за ціною: квартири №21 - 1380 грн., магазину - 1000грн., продаж приміщень було приховано від засновників ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вартість приміщень, що була зазначена в договорах купівлі-продажу, значно менше ніж ринкова вартість приміщень на той час, оплата за договорами Товариству не надійшла, продаж приміщень не було відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ В«РБПВ» .

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_11, відповідач ОСОБА_3, позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що спірні приміщення належать ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як засновникам АТ В«ІРІСВ» , а після ліквідації АТ В«ІРІСВ» всі вони стали засновниками ТОВ В«РБПВ» та приміщення передані ТОВ В«РБПВ» після банкрутства АТ В«ІРІСВ» , витрати по будівництву та ремонту цих приміщень вони здійснювали за власні кошти. Коли ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили вийти із складу засновників ТОВ «РБП», то разом вирішили продати ці приміщення сину ОСОБА_6 - ОСОБА_2, оскільки і він був засновником АТ «ІРІС», для цього звернулись до Ізюмського міськвиконкому для оформлення правовстановлюючих документів. Свої дії вважають законними та просять застосувати до правовідносин, що є предметом розгляду по даній справі позовну давність і відмовити в позові.

Третя особа - приватний нотаріус Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на те, що оспорювані правочини були вчинені в рамках законодавства, що діяло на той час.

Вислухавши представників позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_11, відповідача ОСОБА_3, третю особу - приватного нотаріуса Ізюмського міського нотаріального округу ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 24 грудня 1997 року розпорядженням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1000 зареєстровано ТОВ «РБП», а з 28.09.1999р. ОСОБА_9 став одним з засновників ТОВ В«РБПВ» з долею у 70% в статутному фонді Товариства. В період з 28.09.1999р. по 05.01.2001р. іншими засновниками ТОВ В«РБПВ» з долями у 10% в статутному фонді були ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5.(а.с.12-24, 28)

Згідно зі змінами до статуту ТОВ В«РБПВ» , які були зареєстровані виконкомом Ізюмської міської ради 05.01.2001р., єдиними засновниками ТОВ В«РБПВ» стали ОСОБА_9 та його дружина, ОСОБА_10, яка придбала у інших засновників - ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їхні долі, підтвердженням чого є відповідні нотаріально посвідчені заяви від цих осіб від 21.12.2000р. про вихід зі складу учасників товариства (а.с. 129,130,131) та протокол загальних зборів учасників ТОВ В«РБПВ» №1 від 05.01.2001р.(а.с.128)

Згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 1572 від 15.12.2000р., за ТОВ В«РБПВ» на праві колективної власності було оформлено право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Ізюм, вул. Гоголя, 12, а саме: магазин, загальною площею 32.6 кв.м. та двокімнатна квартира №21, загальною площею 47.6 кв.м. та на підставі зазначеного рішення виконкому Ізюмської міської ради, 29.12.2000р. були видані свідоцтва про право власності ТОВ В«РБПВ» на зазначені приміщення. (а.с. 135, 136-137, 138-139)

15.01.2001р. ОСОБА_3, займаючи посаду директора ТОВ В«РБПВ» та перебуваючи, відповідно до наказу по підприємству №113 від 17.12.2000р., на той час у відпустці, уклав від імені ТОВ В«РБПВ» договори купівлі-продажу належних ТОВ В«РБПВ» вищезазначених об'єктів нерухомості на користь ОСОБА_2, та зазначені договори були посвідчені приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 І.(а.с.31-32,33-34)

Продаж приміщень було здійснено за ціною: квартира №21 - 1380грн., магазин - 1000грн.(а.с.31-32,33-34)

При цьому, продаж приміщень було приховано від єдиних на той час засновників ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та вони, як єдині на той час засновники ТОВ В«РБПВ» не надавали ОСОБА_3, як представнику ТОВ В«РБПВ» , згоди та/або доручення на продаж цих приміщень, вартість приміщень, що була зазначена в договорах купівлі-продажу, значно менше ніж ринкова вартість приміщень на той час, оплата за договорами Товариству не надійшла, продаж приміщень не була відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ В«РБПВ» .

Поряд з цим, 10.01.2001р. головним бухгалтером ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була оформлена довідка про залишкову вартість квартири в сумі 1380грн. Також 12.01.2001р. головним бухгалтером ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були видані ще дві довідки №15 про залишкову вартість крамниці В«ГосподарВ» (магазину) в сумі 173грн. та квартири в сумі 280 грн. При цьому, ОСОБА_6 підписала всі вищезазначені довідки, як директор ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підписала зазначені довідки, як головний бухгалтер ТОВ В«РБПВ» .

В зв'язку з тим, що довідки-характеристики Ізюмського бюро технічної інвентаризації на магазин та квартиру, що містяться в матеріалах справи, видані 12.01.2001р., а також в зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не змогла надати пояснення, відносно того, що довідка-характеристика Ізюмського БТІ була виготовлена пізніше ніж довідка ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що довідка оформлена головним бухгалтером ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про залишкову вартість квартири в сумі 1380 грн. стала основою для зазначення такої вартості в довідці-характеристики Ізюмського бюро технічної інвентаризації відносно квартири, та в зв'язку з відсутністю подібної довідки від ТОВ В«РБПВ» про залишкову вартість магазина, довідка-характеристика Ізюмського бюро технічної інвентаризації відносно магазину вказує на нульову вартість таких приміщень.

Приватний нотаріус ОСОБА_4 пояснила, що в випадку ТОВ «РБП» для відчуження майна протокол загальних зборів учасників не потрібен/не обов'язковий, тому що директору товариства - ОСОБА_3 було надано повноваження розпорядження майном ТОВ «РБП» (п.3.5, 3.2 підпункт «з» Статуту) та рішення всіх учасників для затвердження договору необхідно для договорів суми яких вище 90% статутного фонду Товариства, що на той момент складало 12 960 грн.

Але, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №2888 від 25.10.2005р. по кримінальній справі №81050076 проведено оцінку вартості нежитлового приміщення магазину і двокімнатної квартири №21, розташованих в будинку №12 по вул. Гоголя в м. Ізюмі Харківської області та ринкова вартість цих приміщень станом на 15.01.2001р. складала: нежитлового приміщення магазину - 17100 грн.(без ПДВ) і двокімнатної квартири №21 - 20500 грн. (без ПДВ).(а.с.35-37)

Таким чином, суд приходить до висновку, що довідки ТОВ В«РБПВ» про вартість приміщень підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 10.01.2001р. та від 12.01.2001р. умисно виготовлені зазначеними особами для заниження вартості приміщень та укладання договорів лише директором ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_3 без рішення загальних зборів учасників ТОВ В«РБПВ» , якими на час укладання договорів були лише ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та від яких всіляким чином приховувалось укладання оспорюваних договорів.

Відповідно до ст. 23 діючого на час укладання оспорюваних договорів, Цивільного кодексу Української РСР, юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Відповідно до ст. 1 діючого на той час Закону України «Про господарські товариства», господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 6 Закону України В«Про господарські товаристваВ» , товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Статтею 12 Закону України В«Про господарські товаристваВ» встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Відповідно ст.3.1 Статуту ТОВ В«РБПВ» вищим органом управління товариства є збори учасників або призначених ними представників.

Згідно п.34 діючої на час укладення договорів та їх нотаріального посвідчення, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994р. № 18/5, угоди про відчуження або заставу майна, що є спільною сумісною власністю, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.

Відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням вищих органів управління власника (з'їзду, конференції, загальних зборів тощо).

Розпорядження майном, що є державною власністю, здійснюється у відповідності з чинним законодавством

Відповідно до абз.3 п.3.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтне будівельні послуги» директор ТОВ В«РБПВ» має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, представляти його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, фірмах та організаціях тощо.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно ч.3 ст.237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. По цій справі, актом органу юридичної особи є відповідний акт ТОВ В«РБПВ» призначення особи на посаду, пов'язану із здійсненням управлінських функцій, тобто наказ ТОВ В«РБПВ» про призначення директором товариства ОСОБА_3, копія якого міститься в матеріалах справи та підтверджується безпосередньо ОСОБА_3 при наданні пояснень по справі.(а.с. 27)

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Наявність зловмисної домовленості підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідків, а також постановою ст.слідчого СВ Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження від 16.04.2013р. Відповідно до зазначеної постанови про закриття виконавчого провадження, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підготували та здійснили продаж належних ТОВ «РБП» на праві колективної власності нежитлового приміщення магазину і двокімнатної квартири №21, розташованих в будинку №12 по вул.Гоголя в м.Ізюмі за заниженою вартістю та без відома та згоди на такий продаж єдиних учасників ТОВ «РБП» - ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Так, ОСОБА_6, будучи організатором злочину, маючи загальний намір і єдину мету спрямовані на відчуження майна належного ТОВ «РБП», а саме приміщення магазину і квартири, виготовила ряд підроблених документів. Далі притягнула ОСОБА_5, з якою вступила в попередню змову і яка, діючи з єдиним наміром з ОСОБА_6 спрямованим на відчуження майна належного ТОВ «РБП», свідомо і достовірно знаючи, що вказані приміщення готуються до продажу, у свою чергу склала і видала 3 (три) свідомо підроблені довідки про балансову вартість двокімнатної квартири та магазину. Після чого, ОСОБА_6 притягнула до здійснення продажу директора ОСОБА_3, який будучи посадовою особою, діючи в змові з єдиним наміром і метою спрямованими на відчуження майна належного ТОВ «РБП», використовуючи підроблені документи, свідомо і достовірно знаючи, що зборів засновників з приводу продажу об'єктів нерухомості не було, уклав з гр. ОСОБА_2 два договори купівлі-продажу на квартиру і на приміщення магазину. (а.с.214-217)

Окремо судом встановлено, що під час оформлення оспорюваних договорів, Третьою особою по справі також були допущені порушення норм законодавства України, а саме:

- Третьою особою для визначення вартості приміщень були прийняті до уваги довідки про залишкову вартість квартири та магазину, які не надають можливості напевно пересвідчитись в тому, що ці довідки відносяться саме до тих приміщень, що були предметами договорів купівлі-продажу;

- зазначені довідки були підписані замість ОСОБА_3, як директора ТОВ В«РБПВ» , ОСОБА_6 та Третя особа не звернула увагу на відмінність підписів начебто однієї і той же самої людини на довідках про залишкову вартість приміщень та інших документах, які ОСОБА_3 підписував в присутності нотаріуса (про що безпосередньо зазначено в договорах купівлі-продажу та підтверджено Третьою особою під час надання пояснень по справі);

- Третя особа не витребувала у сторін правочину чинну на той час редакцію статуту ТОВ В«РБПВ» , тобто зі змінами зареєстрованими 05.01.2001р.

При цьому, під час розгляду справи Третя особа пояснила, що якщо би вона на час посвідчення договорів була обізнана про перебування ОСОБА_3 у відпустці, про відсутність приміщень в обліку на підприємстві, про існування змін до статуту ТОВ В«РБПВ» зареєстрованих 05.01.2001р., вона би, щонайменше, перенесла посвідчення договорів та витребувала б від сторін надання відповідних документів або відмовилась від посвідчення договорів лише на підставі наданих їй документів.

Пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про те, що приміщення вони мали у своїй власності, тому що витрати по будівництву та ремонту цих приміщень вони здійснювали за власні кошти, а також про те, що вказані приміщення придбались ними ще тоді, коли вони були акціонерами АТ В«ІРІСВ» , а після ліквідації АТ В«ІРІСВ» всі вони стали засновниками ТОВ В«РБПВ» та приміщення передані ТОВ В«РБПВ» після банкрутства АТ В«ІРІСВ» , спростовуються матеріалами справи. Ні ОСОБА_3, ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_5 під час судового розгляду не надали жодного документу, на підтвердження їх права власності на ці приміщення та жодного документу, який підтверджував би витрачання особистих коштів на будівництво та ремонт цих приміщень.

Поряд з цим, як свідчить лист арбітражного керуючого ОСОБА_15 від 23.12.2010р., що міститься в матеріалах справи, постановою Арбітражного суду Харківської області від 25.08.1999р. АТ В«ІРІСВ» було визнано банкрутом та призначено ліквідаторів підприємства. За результатами проведеної інвентаризації нежитлового приміщення в цокольному поверсі 20-ти квартирного житлового будинку, розташованого: Харківська область, м.Ізюм, вул.Гоголя, буд.12 не виявлено. Ухвалою Арбітражного суду Харківської області від 13.06.2001р. Акціонерне товариство В«ІРІСВ» ліквідовано. .(а.с. 212)

При цьому, статут ТОВ В«РБПВ» зареєстровано згідно розпорядження Ізюмського міськвиконкому від 24.12.1997р. за №1000.

Тобто, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про те, що вони стали засновниками ТОВ В«РБПВ» після ліквідації АТ В«ІРІСВ» та ТОВ В«РБПВ» є правонаступником АТ В«ІРІСВ» стосовно певного майна спростовується матеріалами справи, тому що протягом 1998-2001р.р. одночасно існувало два незалежні підприємства - ТОВ В«РБПВ» та АТ В«ІРІСВ» , та АТ В«ІРІСВ» було ліквідовано вже після продажу спірних приміщень.

Відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні було заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Матеріалами справи, поясненнями сторін та свідків встановлено, що незважаючи на те, що оспорювальні правочини щодо відчуження нерухомого майна вчиненні від імені ТОВ В«РБПВ» ОСОБА_3 15 січня 2001 року, учасникам товариства - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стало відомо про їх укладання лише в січні 2005р., про що серед іншого свідчить заява ОСОБА_9 від 16.01.2005р., що стала підставою порушення кримінальної справи № 81050076. (а.с.218)

Як визначено у ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Враховуючи те, що право на пред'явлення позову виникло у ТОВ В«Ремонтно-будівельні послугиВ» 16 січня 2005 року, в даній справі правила позовної давності повинні застосовуватись у редакції норм Цивільного кодексу України, що набрали чинності 01.01.2004 р.

Як визначено ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Крім того, ст. 265 ЦК України передбачає, що якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

07 травня 2007 року ТОВ «Ремонтно-будівельні послуги» в кримінальній справі заявлено цивільний позов та підприємство відповідною постановою слідчого від 07.05.2007р. визнано цивільним позивачем. Таким чином, пред'явленням цивільного позову в кримінальній справі позовна давність була перервана.

16 квітня 2013 року було завершено кримінальне провадження по даній кримінальній справі винесенням постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді та вичерпані всі можливості для їх отримання, тобто цивільний позов фактично не розглядався.

ТОВ В«РБПВ» подало позов у цивільному провадженні 10 січня 2011 року, тобто ще до закриття провадження по кримінальній справі.

Таким чином, ТОВ В«РБПВ» не допустило пропуску строку позовної давності, незважаючи на тривалість часу, що минув з моменту вчинення оспорюваних правочинів, оскільки право на позов виникло 16.01.2005 р., а цивільний позов подано у кримінальній справі в межах строку позовної давності у травні 2007 року, що обумовило переривання строку позовної давності, через що подання цивільного позову у січні 2011 року відбулось без порушення строків позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 21, розташованої в місті Ізюмі, Харківської області, по вулиці Гоголя, будинок № 12, укладений 15 січня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області і зареєстрований в реєстрі за № 309.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину, розташованого в місті Ізюмі, Харківської області, по вулиці Гоголя, будинок № 12, укладений 15 січня 2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» та ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області і зареєстрований в реєстрі за № 306.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» , місцезнаходження: провул. Електриків, 3, м. Ізюм, Харківської області, код 25188619, право власності на квартиру № 21, розташовану в місті Ізюмі, Харківської області, по вулиці Гоголя, будинок № 12, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., та право власності на магазин, розташований в місті Ізюмі, Харківської області, по вулиці Гоголя, будинок № 12, загальною площею 43,7 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» судові витрати в сумі 270,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ремонтно-будівельні послугиВ» судові витрати в сумі 270,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60.00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -