Рішення

від 30.04.2013 по справі 596/297/13-ц

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/297/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2013 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого суду ОСОБА_1

при секретарі Федорів О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гусятин справу за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України, Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» про зобов’язання працевлаштувати позивача, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до Ліквідаційної комісії Державного закладу «Густинська районна санітарно-епідеміологічна станція», Державної установи «Тернопільського обласного лабораторного центру Державної санепідеміологічної служби України» про обов’язкове працевлаштування та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у зв’язку з ліквідацією Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідемілогічна станція», наказом №35 від 18.12.2012 року її було звільнено із займаної посади лаборанта паразитолога баклабораторії епідеміологічного відділу з порушенням норм чинного законодавства.

Вважає такі дії незаконними, просить визнати звільнення її з посади таким, що проведене без законних підстав, зобов’язати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, видати наказ про її прийняття на роботу, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду. (а.с.1-5, 22-28).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, додатково посилаючись на те, що звільнення її з посади є незаконним, оскільки відбулась не повна ліквідація закладів санітарно-епідемілогічних станцій, а ліквідація з правонаступництвом.

Представники Ліквідаційної комісії Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідеміологічна станція» Міністерства охорони здоров’я України ОСОБА_3, Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» ОСОБА_4 позову не визнали, посилаючись на те, що відбулась ліквідація державних закладів та установ - санітарно-епідеміологічних станцій Міністерства охорони здоров’я України. Новостворені установи, зокрема «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» не є правонаступником ліквідованих підприємств. Вважають позов ОСОБА_2. не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. (а.с.64-67).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 06.04.2006 року працювала на посаді лаборанта з паразитології Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідемілогічна станція МОЗ України». Наказом Головного державного санітарного лікаря Гусятинського району від 18.12.2012 року №35-К, ОСОБА_2 звільнено у зв’язку з ліквідацією Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідемілогічна станція МОЗ України» (а.с.18,39,72-73).

На момент звільнення позивач знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 має статус одинокої матері. (а.с.11,12, 153-155).

Наказ про звільнення позивача прийнято на виконання наказу Міністерства охорони здоров’я від 21.09.2012 року №176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України.

Як встановлено при розгляді справи, Указом Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну санітарно-епідеміологічну службу України, покладено на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 року №1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників Територіальних органів центральних органів виконавчої влади», постановлено, що Міністерству охорони здоров’я слід здійснити заходи щодо ліквідації бюджетних установ, працівники яких здійснюють функції, передбачені положенням про центральні органи виконавчої влади.

Міністерству охорони здоров’я разом з Державною санітарно-епідеміологічною службою слід забезпечити скорочення у 2012 році щокварталу не менше ніж 6 тисяч працівників установ і закладів державної санітарно - епідеміологічної служби, які функціонують у системі Міністерства охорони здоров’я, до досягнення затвердженої цією постановою граничної чисельності працівників територіальних органів Державної санітарно - епідеміологічної служби.

Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 21.09.2012 року №176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я України», прийнято рішення про ліквідацію закладів та установ, зокрема, ДУ «Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція», ДЗ «Гусятинська районна санітарно-епідеміологічна станція».

Постановою КМУ від 14.11.2012 року №1050 «Про деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби», постановлено Міністерству охорони здоров»я України з Державною санітарно-епідеміологічної служби України з метою забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення вирішити питання щодо утворення у встановленому порядку відповідних державних установ служби із загальною чисельністю працівників не більше як 22 461 особа.

На виконання постанови КМУ, Наказом Державної санітарно - епідеміологічної служби України від 28.11.2012 року №119 «Про утворення державної установи» Тернопільська обласна лабораторно центральна Держсанепідемслужби України»», утворено Державну Установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» та покладено на зазначену установу виконання функцій з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Наказом Держсанепідемслужби України від 12.06.2012 року №64 затверджено положення про Головне Управління Держсанепідемслужби у Тернопільській області. (а.с.78-86).

З наведеного вбачається, що система органів МОЗ України та Держсанепідемслужби в цілому була реорганізована, а саме відбулась зміна підпорядкованості зазначених державних закладів та зміна внутрішньої (організаційної) структури Державної санітарно епідеміологічної служби, а також скорочення чисельності працівників.

Про процес реорганізації Держсанепідемслужби свідчать також листи, інтерв’ю Голови Держсанепідемслужби України, опубліковані в засобах масової інформації.

У зв’язку з такою реорганізацією районні та обласні державні заклади та установи були ліквідовані з утворенням на їх базі в областях Державних установ «Обласні лабораторні центри Держсанепідемслужби України» з відділеннями в районах без права юридичної особи та територіальних управлінь Держсанепідемслужби в областях.

Як слідує із змісту статутів Державного закладу «Гусятинська районна санітарно - епідеміологічна станція МОЗ», Державної установи «Тернопільська обласна санітарно-епідеміологічна станція», Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України», Положення про Головне управління Держсанепідемслужби України в Тернопільській області функції новостворених державних установ є тотожними з ліквідованими.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року №744 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів, підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної санітарно - епідеміологічної служби», актом приймання - передачі від 08.02.2013 року передано Держсанепідемслужбі України в особі Головного управління Держсанепідемслужби України в Тернопільській області, зокрема, приміщення ДЗ «Гусятинська районна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України» та іншу матеріально-технічну базу.

Як слідує із змісту пояснень сторони відповідача на зазначеній матеріально-технічній базі ліквідованих закладів та установ функціонують новостворені установи та їх відділення.

Згідно наданого суду штатного розпису ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» на 2013 рік посади лаборанта з паразитології, яку обіймала ОСОБА_2 не передбачено. (а.с.68-69).

Таким чином, оскільки відбулась ліквідація державних установ та закладів - обласних та районних санітарно-епідеміологічних станцій МОЗ України, а Держсанепідемслужба України в особі головних управлінь в областях та державних установ «Обласні лабораторні центри Держсанепідемслужби України» стала правонаступником ліквідованих державних установ та закладів Міністерства охорони здоров’я України, тобто фактично відбулась реорганізація, а тому розглядати спірні правовідносини необхідно з огляду на дії відповідачів при звільненні позивача у зв’язку з реорганізацією, а не ліквідацією юридичної особи.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується не виключає, а передбачає зобов’язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11 за позовом до Державної митної служби України Львівської митниці про скасування наказу про звільнення в зв’язку з ліквідацією митниці, а також 16 жовтня 2012 року у справі за позовом до державної виконавчої служби Харківській області, Головного управління юстиції Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу.

Згідно з частиною 2 ст.36 Кодексу Законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У частині 3 зазначеної статті встановлено, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частина 1 статті 40).

Відповідно до п.1.ч.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до положень ч.2 ст.40 Кодексу Законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ч.3 ст.184 Кодексу Законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Відповідно до п.3 Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім»ї та жінок, схваленої Постановою ВРУ від 05.03.1999 року №475 ХІV, держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві.

Згідно ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як слідує із змісту пояснень представника ліквідаційної комісії Державного закладу «Гусятинська районна санітарно-епідемілогічна станція МОЗ України» ОСОБА_3, ним було надіслано листи керівникам окремих установ Гусятинського району щодо сприяння у працевлаштуванні вивільнених працівників. Інші дії по працевлаштуванню ОСОБА_2 не вчинялись.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі не вжили ніяких заходів щодо працевлаштування позивача ОСОБА_2

Згідно роз’яснень п.9 Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», не може бути визнано, що власником або уповноважений ним орган виконав цей обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому самому або на іншому підприємстві іншої роботи, або запропоновано роботу від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров»я).

Як слідує із змісту п.36 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ Розділ ХІV «Трудове право», Пленум Верховного суду зазначає, що при невиконанні ліквідованим підприємством, установою, організацією обов’язку по працевлаштуванню його може бути покладено на юридичну особу, яка є їх власником або якій передано їх майно.

Таким чином, підстави для працевлаштування позивача до одного з відділень, в тому числі Гусятинського відділення Державної установи «Тернопільський лабораторний центр Держсанепідемслужби України» існували. Однак, без згоди ОСОБА_2 її було звільнено з порушенням її права на обов’язкове працевлаштування, за наявності такої можливості.

За таких обставин звільнення позивача із займаної посади є незаконним і слід зобов’язати Державну установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» прийняти ОСОБА_2 на рівнозначну посаду в Державну установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» відповідно до її кваліфікації та спеціальності.

Вимоги позивача щодо визнання незаконними дій відповідачів щодо безпідставного порушення порядку переважного права на залишення на роботі, передбаченого ст. 49-2 КЗпПУ є необґрунтованими, оскільки права позивача регламентовані спеціальною статтею 184. Гарантії при прийнятті на роботу та заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей Глави ХІІ Праця жінок Кодексу Законів про працю України. Зазначена стаття містить заборону звільнення жінок, які мають дітей.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено наступне.

Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягає наявність такої шкоди. При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з’ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснила та уточнила позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, зазначивши що завдана їй моральна шкода полягає в тому, що відповідач, а саме, Державна установа «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» необґрунтовано відмовив їй у прийнятті її на роботу на підставі її заяви від 17.12.2012 року.

Під час розгляду справи позивач не довела факту звернення її до Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» з заявою про прийняття її на роботу та не надала доказів обґрунтованості її вимог про стягнення моральної шкоди, а саме доказів моральних страждань; втрати нормальних життєвих зв'язків; необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин вважати обґрунтованими позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди немає підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» на користь держбюджету Гусятинського району удовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215,218,224 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 23, 80, 104-109, 267 ЦК України, ст.ст. 36,40, 42, 43, 49, 184, 237-1 Кодексу Законів про працю України,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Позовну заяву ОСОБА_2 про зобов’язання працевлаштувати позивача, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов’язати Державну установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» (ідентифікаційний код: 38480231; м. Тернопіль, вул.. Федьковича, 13) прийняти ОСОБА_2 на рівнозначну посаду в Державну установу «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» відповідно до її кваліфікації та спеціальності.

Стягнути з Державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України» (ідентифікаційний код: 38480231; м. Тернопіль, вул.. Федьковича, 13) на користь держбюджету Гусятинського району (одержувач: УДКУ у Гусятинському районі, код ЄДРПОУ суду 02886568, банк одержувача: ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31216206700116, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код отримувача коштів (код за ЄДРПОУ): 37373001) судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1