Постанова

від 25.04.2013 по справі 823/1021/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

25 квітня 2013 року Справа № 823/1021/13-а

15 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Нестеренко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби Миронова Т.М. - за довіреністю № 2440/10-012 від 14.03.2013р.,

представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач» Веснянка О.М. - за довіреністю від 03.04.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби № 0025441700 від 30.11.2012р. та № 0025491700 від 30.11.2012р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що для відображення господарських операцій в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарські операції повинні фактично відбутися. Однак, в ході перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач» фактично не відбувались, а тому первинні документи та податкові накладні за такими операціями не мають юридичної сили.

Представник третьої особи адміністративний позов підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення і доводи позивача та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень № 0025441700 від 30.11.2012р. та № 0025491700 від 30.11.2012р., слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 463/17-013/НОМЕР_3 від 16.11.2012р. за результатами невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач», код ЄДРПОУ 37377048, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., про порушення позивачем п. 138.1 статті 138, п.п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 81 272 грн. 50 коп.; а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 16 254 грн. 50 коп.

На підставі зазначеного акту перевірки державна податкова інпекція у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення № 0025491700 від 30.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12 191 грн. 33 коп. за основним платежем та в розмірі 3 047 грн. 83 коп. за штрафними санкціями, та № 0025441700 від 30.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16 254 грн. 50 коп. за основним платежем та в розмірі 4 063 грн. 63 коп. за штрафними санкціями.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, в свою чергу, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Водночас відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем, або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість в загальному розмірі 35 557 грн. 29 коп., нараховані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач», код ЄДРПОУ 37377048. Означені господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

договір поставки нафтопродуктів № 7 від 21.02.2011р.; рахунок-фактура № 1346 від 14.10.2011р. на поставку дизельного палива в кількості 11 210 л на загальну суму з ПДВ 97 527 грн.; накладна № 1181 від 14.10.2011р. на поставку дизельного палива в кількості 11 210 л на загальну суму з ПДВ 97 527 грн.; податкова накладна № 47 від 14.10.2011р. на загальну суму з ПДВ 97 527 грн.; платіжне доручення № 1001 від 31.10.2011р. на перерахування 127 500 грн., призначення платежу за ГСМ згідно рахунку № 1346 від 14.10.2011р.;

в підтвердження транспортування отриманого товару позивачем надані: товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 214194 від 14.10.2011р., автопідприємство-перевізник - приватне підприємство «Еліт «Фешен Клаб», замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач», вантажоодержувач - ОСОБА_1, пункт навантаження - м. Херсон, пункт розвантаження - с. Білозір'я, автомобіль - Сканія НОМЕР_5, водій - ОСОБА_5, причіп - д/н НОМЕР_4, вид нафтопродукту - дизельне паливо (Євро) марки G виду ІІ, кількість - 11 210 л; договір перевезення № 04/05-1 від 04.05.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач» та приватним підприємством «Еліт «Фешен Клаб»; договір оренди транспортних засобів № 15-04/01 від 15.04.2011р., укладений між приватним підприємством «Нафтопром» та приватним підприємством «Еліт «Фешен Клаб»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - напівпричіп паливоцистерна, д/н НОМЕР_4, власник - приватне підприємство «Еліт «Фешен Клаб»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажний сідловий тягач, д/н НОМЕР_5, власник - приватне підприємство «Нафтопром»; наказ по приватному підприємству «Еліт «Фешен Клаб» № 13-К від 05.05.2011р. про прийняття на роботу водієм з 05.05.2011р. ОСОБА_5;

в підтвердження факту реалізації придбаних у зазначеного вище контрагента товарів позивачем надані: накладна № 312 від 14.11.2011р. на реалізацію 250 л дизельного палива, податкова накладна № 43 від 14.11.2011р., довіреність № 96 від 14.11.2011р. - контрагент ПП «Міг»; накладна № 35/309 від 11.11.2011р. на реалізацію 100 л дизельного палива, довіреність № 38 від 11.11.2011р.; накладна № 319 від 17.11.2011р. на реалізацію 100 л дизельного палива, довіреність № 39 від 17.11.2011р. - контрагент Білозірська сільрада; накладна № 322 від 22.11.2011р. на реалізацію 40 л дизельного палива, податкова накладна № 63 від 22.11.2011р. - контрагент ПП «Струмок-2003»; накладна № 307 від 11.11.2011р. на реалізацію 400 л дизельного палива, податкова накладна № 32 від 11.11.2011р. - контрагент ТОВ «НПО Екопром».

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи: копію журналу прибутків і витрат підприємця за 14.10.2011р.; копію технічного паспорту циліндричного горизонтального резервуара АЗС с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області; копію державного акту на право власності суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1460 га в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області під існуючу автозаправну станцію.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопромпостач», код ЄДРПОУ 37377048, у жовтні 2011 року.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковою накладною, виданою вище зазначеним контрагентом позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особою, яка зареєстрована як платник податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби № 0025441700 від 30.11.2012р. та № 0025491700 від 30.11.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 57 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 29 квітня 2013 року.