Вирок

від 07.05.2013 по справі 227/698/13-к

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.05.2013

№227/698/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

за участю прокурора Перекупка К.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Добропілля, Донецької області, українка, гр-ка України, освіта середня-технічна, пенсіонерка, одружена, раніше не судима, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 27.11.2012 року, приблизно о 09.30 год., на перехресті вул. Кисловодська та вул. Дружби м. Добропілля Донецької області, в результаті сварки, яка виникла між нею і ОСОБА_2, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, навмисне штовхнула ОСОБА_2, від чого та впала на землю, після чого нанесла їй декілька ударів ногами по голові та обличчю, заподіявши ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синців тім'яно-потиличної області праворуч, на верхньому і нижньому повіку правого ока, правої щоки, що супроводжувалися закритою-черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, які вимагають для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 дня, чим скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнала та пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_2, з якою с самого початку не склалися доброзичливі взаємовідносини, при кожній зустрічі вони лаються одна на одну. 25.11.2012 року вона з чоловіком виявили, що з їх господарства зникли три гуся. Вона запідозрила саме ОСОБА_2. 27.11.2012 року приблизно о 10.00 год. вона пішла у крамницю та по дорозі зустріла ОСОБА_2, яка знову стала обзивати її нецензурними словами. Тоді у відповідь вона схватила ОСОБА_2 за волосся та повалила її на землю. ОСОБА_2 впала вниз обличчям, стала кричати, а вона пішла далі в крамницю. Винною себе не визнає, тому що удари руками і ногами ОСОБА_2 не наносила.

Невизнання своєї провини підсудною суд розцінює не тільки як обрану таким чином форму і спосіб свого захисту, невірне розуміння значення своїх дій, а й спробу уникнути кримінального покарання за скоєння правопорушення.

Так, вина підсудної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України повністю знайшла своє підтвердження дослідженими і проаналізованими в ході судового слідства доказами:

Потерпіла в судовому засіданні ОСОБА_2 показала, що у 2005 році придбала жилий будинок, який знаходиться по сусідству із родиною ОСОБА_1. Між їх сім'ями протягом всіх років склалися недоброзичливі стосунки, приводами яких були різні побутові випадки. Так, 25.11.2012 року у ОСОБА_1 викрали гусей, після чого вони безпідставно звинуватили саме їх сім'ю. А 27.11.2012 року, після 09.00 год. вона поверталася з крамниці та зустріла ОСОБА_1, яка продовжила звинувачувати її за крадіжку гусей, стала вимагати з'їхати з її місця мешкання. Потім вона схватила її за волосся, із силою потягнула назад, а потім штовхнула вперед, від чого вона впала на землю. Після цього ОСОБА_1 стала наносити їй удари ногами та руками по голові. Всього вдарила не менш 5 разів. Вона стала кликати на допомогу, після чого ОСОБА_1 збігала. Хтось намагався допомогти їй, але ж вона залишилася на землі та стала дзвонить своєму сину та доньки. Через декілька часу прийшов її син та відвів її додому. В неї на обличчі були гематоми, боліла голова. На слідуючий день вона звернулася за медичною допомогою. Через декілька днів стан її здоров'я погіршився, вона себе погано почувала, втрачала свідомість, тому з 30.11.2012 р. по 10.12.2012 р. проходила стаціонарне лікування у неврології Добропільської міської лікарні з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку. Під час лікування витратила гроші на ліки. Заявляє цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_4 показала, що дійсно між її матір'ю та сім'єю ОСОБА_1 довгі роки неприязні стосунки. 25.11.2012 року ОСОБА_1 звинуватили їх у крадіжки гусей, хоча вони ніяких відносин до цього не мають. 27.11.2012 року біля 09.30 год. їй подзвонила її мати та сказала, що її побила її сусідка ОСОБА_1 Про це вона повідомила міліцію. У вечорі побачила на обличчі матері тілесні ушкодження. На слідуючий день звернулися за медичною допомогою. Потім мати проходила стаціонарне лікування у лікарні зі струсом головного мозку, ЗЧМТ.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 27.11.2012 року приблизно о 9.30 год. він пішов до своєї матері і побачив, що вона знаходиться на землі по вул.. Кисловодської . Мати йому розповіла, що її побила сусідка ОСОБА_1. Після чого він допоміг їй дійти додому.

Свідок ОСОБА_5 суду розповів, що 27.11.2012 року знаходився дома. Через вікно він побачив, як їх квартальна ОСОБА_1 б'є ногами ОСОБА_2, яка знаходилася на землі. Він бачив, як вона двічі вдарила ногою ОСОБА_2. Потім пішла в сторону вул.. Добролюбова. Він підійшов до ОСОБА_2, запропонував допомогу, але ж вона сказала, що буде чекати свого сина.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 також підтверджується матеріалами кримінального провадження №12012050230000186 відносно ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.125 ч.2 КК України, надані стороною обвинувачення в підготовчому судовому засіданні:

-протоколом огляду місця події від 27.11.2012 р. ( а.с.10-11);

-висновком експерта №291 від 06.02.2013 р., згідно якого при огляді ОСОБА_2 встановлені слідуючи тілесні ушкодження: синців тім'яно-потиличної області праворуч, на верхньому і нижньому повіку правого ока, правої щоки, що супроводжувалися закритою-черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, які утворилися від дії тупих предметів або при ударі об такі, якими могли бути долоню, стиснута в кулак, ногою, можливо, у зазначений термін і при вказаних обставинах, та відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, які вимагають для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 дня. Враховуючи локалізацію і кількість тілесних ушкоджень, можна вважати, що на момент заподіяння їй тілесних ушкоджень було завдано не менше 3 ударних впливів тупими предметами з додатком сили ( а.с. 31-32).

Зібрані у справі докази, свідчать про те, що органом досудового розслідування дії підсудної ОСОБА_1 вірно кваліфікували за ч.2 ст. 125 КК України , як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Суд, призначаючи покарання підсудної, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, особу підсудної, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Підсудна ОСОБА_1 раніше не судима, скоєне нею кримінальне правопорушення відноситься до категорії невеликої тяжкості, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, побутова характеристика позитивна, пенсіонерка, людина похилого віку.

До обставин, які пом'якшують покарання підсудної, відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить похилий вік підсудної, а також те, що вона є опікуном свого сина інваліда з дитинства.

Обставин, які обтяжують покарання підсудної, відповідно до ст. 67 КК України, суд не знаходить.

З метою виправлення та перевиховання підсудної, а також попередження скоєння нових злочинів з її боку, з урахуванням сукупності пом'якшуючих обставин та інших обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що їй необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.

Висновок суду при призначенні покарання обґрунтовується тим, що підсудна ОСОБА_1 є людиною пенсійного віку, раніше не судима, утримує непрацездатного сина - інваліда. Тому призначення іншого виду покарання, на розсуд суду, не можливо та не доцільно.

Речові докази по даному провадженню відсутні.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про стягнення на її користь з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням щодо неї в сумі 1506,65 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., а також витрати на правову допомогу.

Що стосується відшкодування матеріальної шкоди, а саме витрат на лікування, то вимоги підлягають частковому задоволенню, тому що потерпілою надані на підтвердження витрат на ліки фіскальні чеки лише на суму 812,85 грн.(а.с.39).

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру дій винної і наслідків, що настали, характеру моральних переживань і порушення життєвих зв'язків потерпілою ОСОБА_2, яка відчула фізичну біль, є людиною похилого віку, лікувалася у стаціонарному відділенні, в даний час отримані фізичні та моральні травми позначаються на стані її здоров'я, і відповідно до ст. 1167 ЦК України, а також положень Постанов Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів », виходячи з принципів розумності та справедливості, з урахуванням матеріального стану підсудної, яка також є пенсіонеркою, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню та стягненню з підсудної на користь потерпілої у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В судовому засіданні потерпілою не були представлені будь-які докази витрат на послуги адвоката.

Тому в інший частині позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Позов прокурора в інтересах Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілою від кримінального правопорушення в сумі 1030,73 грн. слід задовольнити у повному обсязі, тому що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та документально підтверджені (а.с.56).

Керуючись ст. ст. 369- 371,373 -376 КПК України; суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 ( вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування материальної шкоди, спричиненої скоєнням кримінального правопорушення в сумі 812 ( вісімсот дванадцять) гривень 85 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 ( одна тисяча) гривень, а всього стягнути 1812 ( одна тисяча вісімсот дванадцять) гривень 85 копійок.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Добропільської міської ради (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83, код ЄДРПОУ 37755456, р/рахунок №31417544700035 ( 24060300 «Інші надходження міського бюджету») в УДК в Донецькій обл., МФО 834016, ОКПО 24165007) суму витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в розмірі 1030 ( одна тисяча тридцять) гривень 73 копійки.

Речових доказів немає.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч.6 ст. 376 КК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається під розписку засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Надруковано в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді

07.05.2013