Рішення

від 05.12.2006 по справі 13/451-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/451-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 грудня 2006 р.           Справа 13/451-06

Господарський суд Вінницької області у складі:   судді   Залімського І.Г.,  при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача              -   Гукалов В.Г.

відповідача   -   Приленський І.Г.

Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун" (04080, вул. Юрківська, 28, м. Київ, код 32251039) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", (21021, пр. Юності, 18, м. Вінниця, код 32604164) про стягнення 6637,66 грн. –

В С Т А Н О В И В :

Посилаючись на умови договору №0129 від 08.12.03 та документи, що свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань, останній просить стягнути з відповідача 6637,66 грн., в тому рахунку 5498,58 основного боргу, 450,88 грн. втрат від інфляції, 164,96 грн. 3%річних та 523,24 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.11.2006 р. та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання згідно договору № 0129 від 08.12.03, не наступив, оскільки відповідно до п. 3.5 Договору товар, що поставляється за даним договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Разом з тим доказів реалізації товару позивачем не надано.       

          Представниками сторін подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.811 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до укладеного сторонами договору №0129 від 08.12.03 позивач (постачальник) зобов"язався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач (покупець) прийняти й оплатити Товар відповідно до умов Договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до Договору.

Згідно з п.3.5 Договору, товар, що поставляється за даним Договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність позивачу (постачальнику) надається кожних 7 календарних днів.

Позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав в повному обсязі, що підтверджується розхідними накладними №008052 від 15.12.04, №007716 від 09.11.04, №008051 від 15.12.04, №007717 від 09.11.04, №003629 від 09.11.04, відповідно до яких позивач поставив, відповідач отримав товарно-матеріальні цінності на суму 5675,69 грн.

Відповідач свої зобов'язання згідно Договору виконав частково, провівши розрахунок з позивачем на суму 177,11 грн., що підтверджується позовною заявою та не заперечується відповідачем.

Разом з тим заборгованість відповідача в сумі 5498,58 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.05.

02.11.05 та 22.05.06 позивачем направлені на адресу відповідача претензія та вимога №82-юр про сплату суми заборгованості, які відповідачем залишені без задоволення з тих же підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

На день розгляду справи у суді доказів погашення решти боргу відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог частково в сумі 6460,82 грн., в тому рахунку 5498,58 основного боргу, 439,00 грн. втрат від інфляції та 523,24 грн. пені.

Заперечення відповідача спрямовані на те, що у ТОВ "Дастор" не виникло зобов'язання щодо оплати отриманого товару суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п.3.5 Договору, товар, що поставляється за даним Договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 10 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність позивачу (постачальнику) надається кожних 7 календарних днів.

Згідно ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач свій обов'язок згідно договору, стосовно надання звітності реальної реалізації товару кожних 7 календарних днів, не виконав. Позивачем також не надано доказів наявності у нього нереалізованого товару. Вказаний обов'язок відповідачем проігноровано і на вимогу ухвали суду від 07.11.06, відповідно до якої відповідача зобов'язано надати суду докази надання позивачу звітності реальної реалізації товару згідно договору №0129 від 08.12.03 та докази фактичної реалізації поставленого товару  відповідно до договору від 08.12.03.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦК України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ненадання відповідачем звітності щодо реалізації чи наявності в останнього товару, що є предметом спору, та положення ст. 212 ЦК України, а також відсутність відомостей у позивача, щодо долі товару, суд вважає, що у позивача виникло право вимагати від відповідача проведення розрахунку за отриманий товар, а тому останній правомірно звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Викладене відповідає також ч.2 ст.16 ЦК України та узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, зазначеними у ст.3 цього ж кодексу, зокрема засадам справедливості, добросовісності та розумності.

З вищевикладених підстав, позивач правомірно вимагає стягнення пені в сумі 523,24 грн. та 439 грн. втрат від інфляції.

Однак, позовні вимоги в частині стягнення 523,24 грн. пені підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Беручи до уваги те, що позивачем пред'явлено позов до суду 06.10.06, право на нарахування пені у останнього виникає лише з 07.10.05, отже нарахування позивачем пені за період з 17.02.05 по 06.10.05 є безпідставним. Однак, заявлена до стягнення пеня в розмірі 523,24 грн. не перевищує, і є істотно меншою тієї суми, яка б підлягала стягненню при вірному її обрахуванні, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

У задоволенні ж позову в частині стягнення 164,96 грн. 3% річних слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, в розрахунку трьох відсотків річних позивачем не зазначено період за який останні нараховуються, натомість зазначено лише суму боргу, що не є достатньою підставою для самостійного визначення судом відповідного періоду нарахування трьох відсотків річних.

Отже, позивачем не доведено правомірності нарахування заявленої до стягнення суми.

У задоволенні позову в частині стягнення 11,88 грн. втрат від інфляції слід відмовити у зв'язку з помилковим обрахуванням вказаних вимог.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи, що відповідач без поважних причин, ухилився від вчинення дій, покладених на нього судом (ухвала суду від 07.11.06), про що зазначалось вище, приймаючи до уваги, період між прийняттям справи до провадження до дня засідання був більш ніж достатній для підготовки відповідача до розгляду справи та надання необхідних доказів, суд розцінює дії відповідача як свідоме ігнорування вимог суду та ухилення від виконання покладених на сторону обов'язків, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф у розмірі 1500 грн. на користь державного бюджету України відповідно до п.5 ст.83 ГПК України.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116, 121 ГПК України,

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково в сумі 6460,82 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 164,96 грн. трьох відсотків річних та 11,88 грн. втрат від інфляції відмовити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", (21021, пр. Юності, 18, м. Вінниця, код 32604164) 5498,58 грн. (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім грн. п'ятдесят вісім коп.) боргу, 439,00 грн. (чотириста тридцять дев'ять грн.) втрат від інфляції, 523,24 грн. (п'ятсот двадцять три грн. двадцять чотири коп.) пені, 99,28 грн. (дев'яносто дев"ять грн. двадцять вісім коп.) витрат на державне мито, 114,86 грн. (сто чотирнадцять грн. вісімдесят шість коп.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільверстоун" (04080, вул. Юрківська, 28, м. Київ, код 32251039).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", (21021, пр. Юності, 18, м. Вінниця, код 32604164) 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот грн.) штрафу на користь Державного бюджету України.

4.             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.             Рішення направити сторонам.

Суддя                                             Залімський І.Г.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  13.12.06