Рішення

від 07.05.2013 по справі 902/544/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2013 р. Справа № 902/544/13

Провадження № 2/902/33/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засіданні Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фермерського господарства "Лан-П", 22232, Вінницька область, Погребищенський район, с. Дзюньків

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод", м.Погребище, вул.Київська, 61

про стягнення 110 403,60 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Поліщук П.І. - голова ФГ "Лан - П";

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фермерського господарства "Лан-П" до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 110 403,60 грн. заборгованості за отримане молоко.

Ухвалою суду від 11.04.13 р. порушено провадження у справі №902/544/13 та призначено засідання на 07.05.13 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовільнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з''явився, відзиву по справі не надав, причини своєї неявки суду не повідомив.

При цьому слід вказати, що на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№ 08-46/5734/13 від 29.04.13 р.) про відкладення розгляду справи з поважних причин. Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання відповідача заперечував, просив суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку що в його задоволенні слід відмовити, оскільки відповідачем не наведено в чому полягає поважність причин неможливості прибути в судове засідання будь - якого іншого уповноваженого представника чи керівника товариства. При цьому, останнім в обгрунтування заявленого клопотання не наведеного жодного доказу.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Протягом періоду з 27 листопада 2012 року по 31 січня 2013 року Фермерське господарство "Лан - П" (далі по тексту - "Продавець", "Позивач") здійснював поставку молока на адресу ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (далі по тексту - "Покупець", "Відповідач") на загальну суму 110403,60 грн., про що свідчать приймальні квитанції за листопад, грудень 2012 р., січень 2013 р.

Поставка товару здійснювалась на підставі укладеного Договору поставки № 12/10/2012 від 09 жовтня 2012 року.

Згідно положень Договору покупець проводить оплату за придбане молоко у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту переходу права власності на молоко (п.4.3.)

Відповідно до п.5.1. Договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином, поставивши при цьому відповідачу молока на загальну суму 110403,60 грн., свідченням чого слугують приймальні квитанції про закупівлю молочної сировини за листопад 2012 - січень 2013, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" не здійснило розрахунки за отримане молоко, утворивши при цьому заборгованість в сумі 110406,60 грн., що вбачається із обопільно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.02.13 р.

11.02.13 р. на адресу відповідача позивачем було надіслано вимогу про оплату виниклого боргу, однак вирішити в досудовому порядку спір не вдалось, що і спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оскільки відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 110403,60 грн. - основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків за отримане молоко (як то платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо), враховуючи обопільно підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки станом на 11.02.13 р. та лист № 69 від 19.02.13 р., яким фактично відповідач виниклу заборгованість визнав, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 655, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод" (м.Погребище, вул.Київська, 61, код ЄДРПОУ 00444518) на користь Фермерського господарства "Лан-П" (22232, Вінницька область, Погребищенський район, с. Дзюньків, код ЄДРПОУ 03731276) 110 403,60 грн. боргу та 2 208,07 грн. судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 травня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 22232, Вінницька область, Погребищенський район, с. Дзюньків

3 - відповідачу м.Погребище, вул.Київська, 61