Рішення

від 07.05.2013 по справі 902/285/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2013 р.

Справа № 902/285/13-г

Провадження № 19/902/13/13

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" в особі Вінницької філії ТОВ "Будмакс" ( вул. Фрунзе,160 Літера А, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 32376008; вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 33099874 )

до : Приватного підприємства "Тур" (вул. Шевченка, 31 кв. 2, 21036, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13300442)

про стягнення 32 286,77 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Мороз О.В.,

відповідача : Кушнерьов В.М.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Будмакс" в особі Вінницької філії ТОВ "Будмакс" до приватного підприємства "Тур" про стягнення 32 286,77 грн. заборгованості.

Позов мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання договору поставки № 12/07/2012/01 від 12.07.2012 року укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Будмакс" в особі Вінницької філії ТОВ "Будмакс" та приватним підприємством "Тур" , в останнього виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 25 лютого 2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 12 березня 2013 року.

Ухвалою суду від 12 березня 2013 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2013 року з об'єктивних причин.

Ухвалою суду від 18.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 07.05.2013 року, з продовження строку розгляду справи на 15 днів за клопотаннями представників сторін.

В судове засідання 07.05.2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов визнав лише в сумі основного боргу, а саме, в розмірі 20 404,19 грн., оскільки, останнім були здійснені частково проплати.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будмакс" в особі Вінницької філії ТОВ "Будмакс" та приватним підприємством "Тур" було укладено договір поставки № 12/07/2012/01.

Відповідно до п.1.1. договору - постачальник зобов'язується передати ( поставити) на умовах договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі ( наділі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1. договору - поставка на підставі даного договору здійснюється на умовах EXW, згідно з правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року ( конкретне місце доставки товару визначається покупцем у замовленні на кожну партію товару). За додатковою згодою сторін, товар може постачатись на інших умовах відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 3.2. договору - покупець зобов'язаний належним чином оформити прийняття товару. У т.ч. підписати накладну, надати довіреність на отримання товару, пред"явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання товару, і передати підписані покупцем документи постачальнику. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання накладної.

Відповідно до п.3.4. договору - дата поставки товару зазначається у накладних на товар.

Відповідно до п.3.5. договору - право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами накладної на такий товар.

Відповідно до п. 4.1 договору - розрахунки між сторонами здійснюються у безготівкові формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника ( або його філії), що вказані в даному договорі. Валюта розрахунків - гривня.

Відповідно до п.4.2. договору - покупець зобов'язується оплачувати товар протягом 21 одного календарного днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку порушення терміну (строків) оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару, а також додатково 20 % річних від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки до дати повного виконання зобов'язання.

Відповідно до умов договору позивачем в період з 30.11.2012 року по 03.12.2012 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 39 979,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-11/30/0033 від 30.11.2012 року на загальну суму 26 193,82 грн.; видатковою накладною № ВН -11/30/0034 від 30.11.2012 року на загальну суму 6720,00 грн.; видатковою накладною № ВН -12/03/0006 від 03.12.2012 року на загальну суму 7066,08 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними довіреностями: № 224 від 30.11.2012 року; № 225 від 30.11.2012 року; № 226 від 03.12.2012 року.

Відповідачем були здійснені часткові платежі, в сумі 19 575,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

Як видно із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було обопільно підписано ряд актів звірки взаєморозрахунків, які підтверджують факт визнання відповідачем заборгованості, а саме: акт звірки розрахунків за період з 01.02.2013 року по 21.02.2013 року на суму 29 814,90 грн.; акт звірки взаєморозрахунків за період з 30.11.2012 року по 13.04.2013 року на суму 23404,76 грн.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, позивачем було нараховано відповідачу 1004,40 грн. пені; 1227,71 грн. 20% річних; 109,44 грн. інфляційні.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 12/07/2012/01 від 12 липня 2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.4.2. договору - покупець зобов'язується оплачувати товар протягом 21 одного календарного днів з моменту отримання відповідної партії товару від постачальника.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договору, а саме, щодо розрахунків за поставлений товар.

Як видно із позову позивач заявляє щодо стягнення з відповідача основну суму боргу в розмірі 29 814,90 грн. (станом на 20.02.2013р.). Із матеріалів справи слідує, що, позивач в період з 20.02.2013р. по 26.04.2013р. частково здійснив проплати на рахунок позивача на загальну суму 9 410,71 грн. (платіжні дорученян №№ 1918 від 27.02.2013р. на суму 500 грн.; 1945 від 14.03.2013р. на суму 500 грн.; 1967 від 21.03.2013р. на суму 500 грн.;1977 від 25.03.2013р. на суму 500 грн.; 2001 від 03.04.2013р. на суму 1000,57 грн.; 2013 від 08.04.2013р. на суму 500 грн.; 2024 від 12.04.2013р. на суму 2909,57 грн.;2056 від 26.04.2013р. на суму 2000 грн.; 2052 від 25.04.2013р. на суму 500,57 грн.; 2044 від 24.04.2013р. на суму 500 грн.). Таким чином, несплачений борг що рахується за відповідачем станом на 01.05.2013р. становить 20 404,19 грн. (29814,90-9410,71= 20 404,19 грн.)

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 1004,40 грн. пені; 1227,71 грн. 20% річних; 109,44 грн. інфляційні.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку порушення терміну (строків) оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару, а також додатково 20 % річних від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки до дати повного виконання зобов'язання.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 1004,40 грн. пені; 1227,71 грн. 20% річних; 109,44 грн. інфляційних прийшов до висновку про правильність їх нарахування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Тур" (вул. Шевченка, 31 кв. 2, 21036, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13300442) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" в особі Вінницької філії ТОВ "Будмакс" ( вул. Фрунзе,160 Літера А, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 32376008; вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 33099874 ) 20404,19 грн. сума основного боргу; 109,44 грн. інфляційні; 1004,40 грн. пені; 1227,71 грн. 20% річних, 1720,50 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 08 травня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Фрунзе,160 Літера А, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 32376008; вул. Чехова, 25, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 33099874 )

3 - відповідачу (вул. Шевченка, 31 кв. 2, 21036, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13300442)