Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-2877/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 75496/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альпі-Львів» звернулось з адміністративним позовом заявлено до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.10.2010 року №0000402304/0/27426.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по операціях з ТзОВ «ТФ «Авіас» та ТзОВ «Стімтрейд» не були підтверджені згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», оскільки декларація ТзОВ «ТФ «Авіас» за червень 2010 р. подана з нульовими показниками (з відміткою «недійсна»), а ТзОВ «Стімтрейд» декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. не подавало і щодо вказаного товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом №2411/23-4/22421653 від 18.09.2010 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ Фірма «Альпі-Львів», код 22421653 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 по 30.06.2010 року».

Актом було встановлено порушення п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2010 р. в розмірі 5735 грн., яка декларувалась у червні 2010 р. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за липень 2010 року в сумі 30519 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по операціях з ТзОВ «ТФ «Авіас» та ТзОВ «Стімтрейд» не були підтверджені згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», оскільки декларація ТзОВ «ТФ «Авіас» за червень 2010 р. подана з нульовими показниками (з відміткою «недійсна»), а ТзОВ «Стімтрейд» декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. не подавало і щодо вказаного товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі вищезгаданого Акту відповідачем були винесене податкове повідомлення-рішення від 11.10.2010 р. №0000402304/0/27426.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає правильними, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідним для віднесення певних сум до податкового кредиту є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.06.2009 р. між позивачем (замовник) та ТзОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) був укладений договір №ПК0259 на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками.

На виконання умов Договору 15.06.2009р. виписані 14 податкових накладних: №000000000963/117 від 02.06.2010 року, №000000000990/117 від 07.06.2010 року, №000000001010/117 від 10.06.2010 року, №000000001016/117 від 10.06.2010 року, №000000001043/117 від 11.06.2010 року, №000000001065/117 від 17.06.2010 року, №000000001082/117 від 18.06.2010 року, №000000001089/117 від 21.06.2010 року, №000000001098/117 від 22.06.2010 року, №000000001107/117 від 22.06.2010 року, №000000001107/117 від 23.06.2010 року, №000000001114/117 року від 24.06.2010 року, №000000001121/117 від 25.06.2010 року, №000000001139/117 від 29.06.2010 року, №000000001153/117 від 30.06.2010 року.

Позивачем здійснено повну оплату за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №333 від02.06.2010 року, №343 від 07.06.2010 року, №370 від 10.06.2010 року, №372 від 11.06.2010 року, №381 від 15.06.2010 року, №387 від 17.06.2010 року, №389 від 17.06.2010 року, №389 від 18.06.2010 року, №393 від 18.06.2010 року, №403 від 22.06.2010 року, № 411 від 23.06.2010 року, №414 від 24.06.2010 року, №414 від 25.06.2010 року, №419 від 29.06.2010 року, №423 № 29.06.2010 року, № 431 від 30.06.2010 року.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року.

Крім того встановлено, що між позивачем ТзОВ «Альпі-Львів» та ТзОВ «Стімтрейд» (ЄДРПОУ 36353424), існували відносини по поставці пластифікатору, що підтверджується податковими накладними на загальну суму на загальну суму 27232 грн., в тому числі ПДВ - 3286, 67 грн.

За наслідками виконання цього господарського договору сплачені позивачем у звітному періоді суми податку у зв'язку з придбанням товарів, були віднесенні до податкового кредити звітного періоду на підставі податкових накладних.

Зі змісту акту перевірки відповідача вбачається, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування по операціях з ТзОВ «ТФ «Авіас» та ТзОВ «Стімтрейд» не були підтверджені згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», оскільки декларація ТзОВ «ТФ «Авіас» за червень 2010 р. подана з нульовими показниками (з відміткою «недійсна»), а ТзОВ «Стімтрейд» декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. не подавало і щодо вказаного товариства направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а тому підстав для включення сум до податкового кредиту по даних операціях немає.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що податковий орган не ставить під сумнів реальність та товарність операцій, внаслідок яких сформовано податковий кредит по господарських договорах, а лише посилається на відсутність факту подачі необхідної документації податкової звітності саме другою стороною цих господарських операцій та відсутність за місцезнаходження контрагента.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно податкового законодавства включення в податковий кредит сум ПДВ за наслідками господарських договорів не передбачає обов'язку платника податку здійснювати контроль за своєчасністю погашення податкових зобов'язань та веденням податкової звітності контрагентами, а також нести відповідальність за зміну їх місцезнаходження.

Так пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону) (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:а) порядковий номер податкової накладної;б) дату виписування податкової накладної;в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Зміст п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону вказує, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.5.1 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку наявності податкових накладних, платіжних доручень, договорів купівлі-продажу, що підтверджує фактичність здійснення даних операцій, вони є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування. Отже, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та наддав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі 2а-2877/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Кузьмич С.М.

Матковська З.М.