Рішення

від 08.05.2013 по справі 1615/5380/2012

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 1615/5380/2012

Провадження № 2/537/135/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Дядечко І.І.,

при секретарі - Рева М.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи МПП «Кремавіа» про зміну підстави звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила суд стягнути з МПП «Кремавіа» на її користь компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4948 грн. 27 коп., стягнути з МПП «Кремавіа» на її користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп., зобов'язати МПП «Кремавіа» внести запис до трудової книжки відповідно до її заяви від 02.04.2012 року про звільнення за власним бажанням.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона з 09.12.1999 року відповідно до наказу МПП «Кремавіа» № 1-а була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера підприємства. В березні 2012 року вона звернулася до директора МПП «Кремавіа» із заявою, про надання їй щорічної відпустки. На той час, виконавчим директором підприємства був ОСОБА_4, який надав згоду на відпустку, але фактично підприємством керує ОСОБА_5, який також є засновником МПП «Кремавіа». ОСОБА_5, дізнавшись про її наміри піти у відпустку в грубій формі відмовив їй та наказав звільнитися з підприємства, не обґрунтувавши свої вимоги. 02.04.2012 року вона була змушена написати заяву про звільнення з посади головного бухгалтера МПП «Кремавіа», відповідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Директор її заяву прийняв та встановив двотижневий термін відпрацювання, останній робочий день був 13.04.2012 року. Так, як вона є матеріально-відповідальною особою, то під час відпрацювання даного терміну неодноразово зверталася до керівництва з вимогою прийняти від неї усі бухгалтерські документи, згідно з актом прийому-передачі, на що отримувала негативну відповідь. Відпрацювавши останній робочий день, вона звернулася до діючого на той час директора підприємства ОСОБА_5 з вимогою, надати належним чином заповнену трудову книжку, здійснити розрахунок по заробітній платі та невикористаній щорічній відпустці, але їй було в цьому відмовлено. З цього часу вона на підприємстві не працювала. На день звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена їй до 31.10.2012 року компенсація за невикористану відпустку, що становить 4948 грн. 27 коп. Відмову у виплаті їй належних сум, відповідач обгрунтував небажанням її звільняти. На день подачі позову до суду керівництво не провело з нею розрахунок. Через невидачу їй трудової книжки з вини відповідача, вона не мала змоги влаштуватися на роботу, або хоча б стати на облік в центр зайнятості населення як безробітна, а тому була позбавлена будь-яких засобів для існування та для забезпечення своєї сім'ї. Вказала не те, що вона зверталася до Територіальної інспекції з питань праці у Полтавській області, але директор підприємства відмовився надавати їм документи для перевірки. 17.10.2012 року рекомендованим листом з повідомленням підприємство надіслало їй трудову книжку, в якій було зазначено, що наказом № 6 від 23.05.2012 року вона звільнена з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України, що не відповідає фактичним обставинам, з зв'язку з чим вона звернулася до суду для захисту своїх прав.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, з підстав, зазначених в позові, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав у ньому вказаних.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, в попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову.

При цьому в матеріалах справи мається заперечення відповідача проти позову, згідно якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування свого заперечення вказав на те, що 02.04.2012 року згідно з наказом № 2 з директором МПП «Кремавіа» ОСОБА_4, був розірваний контракт від 03.01.2008 року і ОСОБА_4 був звільнений з займаної посади по ст. 41 п.2 КЗпП України у зв'язку з втратою до нього довіри. Відповідачем вказано на те, що заяву позивача про її звільнення було завізовано саме нею, адже ОСОБА_4 не міг цього зробити, будучи звільненим з посади. Також відповідачем вказано на те, що книгу вхідної кореспонденції позивачем не було йому передано, в зв'язку з чим він не мав змоги перевірити записи, зроблені позивачем в даній книзі. 03.04.2012 року ОСОБА_5, до якого перейшли обов'язки директора, після звільнення ОСОБА_4., наказом від 03.04.2012 року № 04 було призначено проведення інвентаризації на підприємстві, зобов'язано її провести головного бухгалтера та скласти звіт про її виконання. Головний бухгалтер ОСОБА_1 почала робити інвентаризацію, частково її зробила, але акт ревізії від 30.03.2012 року відмовилася підписувати по незрозумілим підставам і після цього перестала виходити на роботу. 23.05.2012 року остання була звільнена за прогули згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. В зв'язку з відмовою ОСОБА_1 підписати акт ревізії та інвентаризаційну відомість, 12.04.2012 року листом № 11 ОСОБА_5 звернувся до КВ Полтавської промислової палати з проханням провести економічну експертизу товарно-матеріальних цінностей на МПП «Кремавіа», про що був підписаний договір № 126 від 12.04.2012 року. По причині відсутності звідних бухгалтерських документів, які не передала головний бухгалтер МПП «Кремавіа» ОСОБА_1, експертиза до цього часу не проведена. Всі документи МПП «Кремавіа», які знаходилися у звітності і на зберіганні у головного бухгалтера ОСОБА_1 остання нікому не передавала, тому ОСОБА_5 змушений був звернутися до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи по факту зникнення всіх звітних та первинних бухгалтерських документів. Вказав про те, що головний бухгалтер МПП «Кремавіа» ОСОБА_1 з заявою про своє звільнення до нового директора МПП «Кремавіа» ОСОБА_5 не зверталася і доказів про своє звернення не надала. Де знаходяться її заяви, подані нею до звільненого директора ОСОБА_4, йому також не відомо. Вказав на те, що перевірками, проведеними Кременчуцькою ОДПІ та Територіальною державною інспекцією з питань праці виявлені численні порушення за період роботи МПП «Кремавіа», а саме підтверджено недостачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 188 287 грн. 65 коп. Крім того, Територіальною державною інспекцією з питань праці порушення щодо виплати позивачеві зарплати, відпускних, не виявлено.

Крім того в судовому засіданні представником відповідача було доповнено заперечення та вказано, що в травні 2012 року на адресу ОСОБА_1 було направлено лист, в якому їй пропонувалося забрати в МПП «Кремавіа» свою трудову книжку і повернути ключі від сейфу, в якому знаходилася документація МПП «Кремавіа». Проте ОСОБА_1 ключі від сейфу повернула тільки 08.10.2012 року, після чого підприємство повернуло їй трудову книжку.

Третя особа - ОСОБА_5, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Вказав, що він разом з працівниками підприємства здійснював виїзд за місцем проживання позивача, проте її не було вдома, про що складено відповідні акти

Свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що працював з 2000 року по 03.04.2012 року на МПП «Кремавіа» на посаді директора. 02.04.2012 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за власним бажанням та вказану заяву він завізував своїм підписом, так як в даний час виконував обов'язки директора підприємства. 03.04.2012 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням, але його звільнили іншою датою та з підстав розкрадання. Незаконне звільнення він не оспорював. 02.04.2012 року позивач була присутня на робочому місці, адже подавала йому заяву, чому в табелі обліку робочого часу стоїть відмітка про прогул йому не відомо.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що навесні 2012 року до нього звернулася ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що директор підприємства МПП «Кремавіа» відмовлявся звільняти її та не повертав трудову книжку, хоча ОСОБА_1 написала заяву про звільнення та відпрацювала два тижні. 13.04.2012 року він та ОСОБА_7 були присутні при складання акту про те, що трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться в залізному сейфі в приміщенні МПП «Кремавіа». Вони приходили також 20.04.2012 року, про те їх не пустили в приміщення МПП «Кремавіа».

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що до нього звернулася ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що директор підприємства МПП «Кремавіа» відмовлявся звільняти її та не повертав трудову книжку, хоча ОСОБА_1 написала заяву про звільнення та відпрацювала два тижні. 13.04.2012 року він разом з позивачем та гр. ОСОБА_6 приїхали до офісу МПП «Кремавіа». В офісному приміщенні знаходився залізний сейф, в якому було декілька тек та трудова книжка. 20.04.2012 року ОСОБА_1 повідомила, що роботодавець не звільняє її за власним бажанням та не повертає трудову книжку, після чого вони знову виїхали до офісу підприємства, проте їх туди не впустили.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він працював на підприємстві МПП «Кремавіа» монтером колії, в травні 2012 року, так як працівник підприємства ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, вони виїжджали за місцем проживання останньої, про те вона була відсутня за місцем свого проживання.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що на підприємстві МПП «Кремавіа» підробляв по 4 години на добу, записи в трудову книжку про прийняття на роботу та звільнення з роботи не робилися, однак його основним місцем роботи було ПП «Кремінь», він виїжджав також за місцем проживання позивача та підписував акт про відсутність останньої за місцем свого проживання.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду справи, повно та всебічно дослідивши та проаналізувавши представлені суду докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії трудової книжки серії БТ-ІІ № 7143293, 08.11.2001 року ОСОБА_1 згідно наказу директора МПП «Кремавіа» ОСОБА_4 № 09 від 08.11.2001 року прийнята на роботу до МПП «Кремавіа» на посаду головного бухгалтера.

02.04.2012 року головним бухгалтером МПП «Кремавіа» ОСОБА_1 було подано заяву на ім'я директора МПП «Кремавіа» ОСОБА_4 з проханням звільнити її з займаної посади за власним бажанням з 02.04.2012 року з виплатою всіх належних сум при звільненні в тому числі компенсації за невикористану відпустку за 113 днів. Одночасно згідно поданої заяви ОСОБА_1 прохала видати їй трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку-розрахунок середньої заробітної плати.

Як слідує з резолюції директора ОСОБА_4 на даній заяві, 02.04.2012 року останнім дано вказівку видати наказ з 13.04.2012 року, з відпрацюванням двох тижнів, про що ним постановлено свій підпис. Даний факт ОСОБА_4 підтверджено також в судовому засіданні.

Крім того, як слідує з копії наказу № 02 від 02.04.2012 року, директора МПП «Кремавіа» ОСОБА_4 звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.

Як вбачається з табелю обліку робочого часу за квітень 2012 року, 02.04.2012 року ОСОБА_10 виставлено 2 години робочого часу, тобто 02.04.2013 року останній, виконуючи обов'язки директора МПП «Кремавіа», згідно контракту, укладеного 03.01.2008 року між ПП «Кремавіа» та ОСОБА_4, мав право приймати рішення, згідно з наданими йому повноваженнями, в тому числі приймати рішення про звільнення працівників МПП «Кремавіа», що було ним зроблено та про що накладено резолюцію на заяві позивача.

Тобто, з урахуванням викладеного, слідує, що 02.04.2012 року директор МПП «Кремавіа» ОСОБА_4 мав право приймати заяву ОСОБА_1 про її звільнення за власним бажанням та накладати резолюцію, що спростовує твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 не міг завізувати заяву ОСОБА_1, так як був звільнений з посади наказом від 02.04.2012 року.

При цьому твердження відповідача про те, що заяву завізовано не ОСОБА_4, а самою ОСОБА_1 спростовуються показами свідка ОСОБА_4 наданими ним в судовому засіданні.

Крім того, як слідує з копії книги реєстрації вхідної кореспонденції, 02.04.20112 року зареєстровано вхідну заяву від головного бухгалтера ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням з 02.04.2012 року.

17.04.2012 року зареєстрована заява від ОСОБА_1 про повторне задоволення вимог заяви від 02.04.2012 року, а саме як слідує з копії вказаної заяви ОСОБА_1 повідомила директора МПП «Кремавіа» про те, що 02.04.2012 року нею була подана заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням. Відпрацювавши два тижні встановленого терміну, в день звільнення 13.04.2012 року вона не отримала розрахунок, трудову книжку та копію наказу про звільнення. Також зазначила про те, що в неї ніхто не прийняв справи в цей термін. Вимагала в дводенний термін задовольнити її вимоги, вказані в заяві та призначити особу для прийняття згідно акту прийому-передачі справ. Попереджено директора про її наміри звернутися до суду для захисту своїх прав.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення дану заяву МПП «Кремавіа» отримано 14.05.2012 року, що спростовує твердження відповідача про те, що до директора МПП ОСОБА_5, який виконує обов'язки директора підприємства з 03.04.2012 року, позивач з заявами про своє звільнення не зверталася.

Відповідно до наказу № 04 від 03.04.2012 року про проведення інвентаризації, директором МПП «Кремавіа» доручено головному бухгалтеру МПП «Кремавіа» ОСОБА_1 провести інвентаризацію на підприємстві. При цьому відповідачем вказано на те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 почала проводити інвентаризацію, про те відмовилася від підписання акту ревізії від 30.03.2012 року.

Як вбачається з вказаного наказу головному бухгалтеру ОСОБА_1 не зазначено строку до закінчення якого необхідно було б провести інвентаризацію. Окрім того, відповідачем не надано суду доказів його невиконання, а сам факт звернення директора підприємства до КВ Полтавської промислової палати про проведення економічної експертизи товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, не свідчить про невиконання позивачем завдання з проведення інвентаризації.

При цьому 23.05.2012 року на підставі наказу № 6 директора МПП «Кремавіа» ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин).

Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник, або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий довгомір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що позивачем повністю дотримано вимоги даної статті, а саме подано відповідну заяву та відпрацьовано встановлений директором термін, що зокрема підтверджується табелем обліку робочого часу за квітень 2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України , уразі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункту) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Як слідує з наданих в судовому засіданні пояснень третьої особи ОСОБА_11, а також слідує з пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та не заперечується самою позивачкою, ключі від сейфа, що знаходився в офісному приміщення МПП «Кремавіа» та в якому знаходилися документи підприємства, в тому числі і трудова книжка позивача, знаходилися саме в останньої.

Крім того факт наявності ключів від сейфа саме у позивача ОСОБА_1 підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно змісту якої вбачається, що за повідомленням ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку гр.. ОСОБА_1 було проведено перевірку в ході якої було встановлено, що трудова книжка разом з документацією підприємства з 2008 року по квітень 2012 року знаходиться в нижньому відділенні сейфа, що розташований в приміщенні офісу підприємства, доступ до якого має тільки вона. Дана ситуація виникла через те , що директор підприємства відмовився видавати їй наказ про її звільнення, в результаті чого вона відмовилася передавати справи головного бухгалтера. Трудові книжки решти працівників підприємства знаходяться у верхньому відділенні сейфа. Постанова датована 28.04.2012 року.

Крім того, згідно листа, адресованого позивачу ОСОБА_1 від 25.05.2012 року № 24, останній запропоновано прибути до офісу підприємства для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. При цьому також вказано на необхідність мати при собі ключ від сейфа, де знаходяться бухгалтерські документи та трудова книжка останньої. Позивача також попереджено про те, що в зв'язку з відсутністю доступу до сейфа, раніше видати трудову книжку та зробити розрахунок не було можливості.

Як слідує з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 особисто отримала даний лист 29.05.2012 року, проте позивачем він залишений без реагування.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок робітників, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику трудову книжку в день звільнення з внесенням в неї запису про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому випадку вважається день видачі трудової книжки. Про нове звільнення виноситься наказ та носиться запис в трудову книжку робітника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним в порядку, встановленому п. 2.10 Інструкції.

Як слідує з наявних документів, а саме копії конверта та опису цінного листа направленого на адресу ОСОБА_1, трудову книжку останньою було отримано 17.10.2012 року, після того, як ключі від сейфа, де знаходилася трудова книжка було передано директору МПП «Кремавіа» ОСОБА_5, що зокрема не заперечується сторонами по справі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в затримці видачі позивачеві її трудової книжки відсутня вина відповідача МПП «Кремавіа», адже ним застосовувалися всі необхідні заходи для забезпечення права працівника щодо отримання трудової книжки.

Що стосується заявлених вимог позивача про стягнення на її користь компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, то тут суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що заробітна плата за квітень 2012 року останній була виплаченому в повному обсязі, згідно відпрацьованого нею часу, що підтверджується зокрема розрахунковою відомістю № 04 за квітень 2012 року, копією виписки з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року по рахунку 26007055231974.

Крім того в матеріалах справи мається лист - відповідь позивачу ОСОБА_1 щодо її звернення до Територіальної державної інспекції з питань праці щодо порушень стосовно неї вимог законодавства про працю адміністрацією МПП «Кремавіа», згідно з яким позивача повідомлена про те, що Інспекцією неодноразово здійснювалися виходи за місцем знаходження підприємства, проте станом на 07.06.2012 року директор підприємства необхідні для перевірки документи Інспекції не надав, що є порушенням ст. 35 ЗУ «Про оплату праці». Про даний факт інспекцією було проінформовано прокуратуру м. Кременчука.

Одночасно в матеріалах справи міститься окрема ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, винесена 02.10.2012 року в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до МПП «Кремавіа» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, яка ухвалою суду від 19.11.2012 року залишена без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1 Так, окремою ухвалою до відома Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області доведено заяву про невідповідність нормам трудового законодавства під час праці та звільнення з роботи підприємством МПП «Кремавіа» найманого працівника ОСОБА_1 для проведення відповідної перевірки. Крім того заяву про порушення вимог податкового та іншого законодавства під час документування діяльності підприємства МПП «Кремавіа» з 2008 року по 03.04.2012 року та наявності на підприємстві документації в підтвердження цього, доведено до відома начальника Кременчуцької ОДПІ для проведення відповідної перевірки.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, 06.11.2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Полтавській області складено акт перевірки додержання суб'єктом господарювання МПП «Кремавіа» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за № 16-03-5/92.

Як слідує зі змісту даного акту перевірка проводилася з питань дотримання на підприємстві ведення обліку виконаної роботи та заробітної плати, розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи роботодавця, щорічні відпустки, оплата праці, розрахунки з працівниками при звільненні та інше.

При під час перевірки виявлено порушення, що стосуються позивача ОСОБА_1 зокрема в частині щодо відпрацювання нею 06.01.2012 року в передсвятковий день 8 годин, замість скороченого робочого часу на 1 годину.

Інших порушень, допущених підприємством при здійсненні господарської діяльності в тому числі і щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, що стосуються саме позивача ОСОБА_1 не виявлено.

При цьому позивачем було надано суду копію розрахункової відомості № 04/1 заробітної плати за квітень 2012 року і компенсації за невикористану відпустку, підписану нею, як бухгалтером МПП «Кремавіа», згідно з якою компенсація за невикористану відпустку складає 4948 грн. 27 коп.

Суд, критично відноситься до наданої відомості, адже відповідачем заперечується факт наявності такої компенсації, інших доказів позивачем на підтвердження свої вимог в даній частині суду не надано, перевіркою, проведеною Територіальною державною інспекцією з питань праці у Полтавській області, таких порушень не встановлено. При цьому слід зазначити, що перевірка проводилася після звільнення працівника ОСОБА_1, тобто в разі порушень працедавцем МПП «Кремавіа» встановлених законодавством про працю вимог щодо виплати всіх належних при звільненні сум при звільненні ОСОБА_1, то даний факт повинен був би вказаний у виявлених Інспекцією порушеннях.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі 1-5/2012 від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього кодексу , - інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено в статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що позивачеві спричинена моральна шкода, оскільки вона була безпідставно звільнена за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а не на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України , що було причиною душевних страждань. Разом з тим, суд вважає достатньою суму на відшкодування моральної шкоди з урахуванням усіх фактичних обставин по справі в розмірі 1000 гривень.

За приписами статей 10 , 11 , 60 ЦПК України , які встановлюють принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; кожна сторона особисто визначає коло доказів, які вона надає суду в обґрунтування своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що відповідач не довів законності звільнення позивача саме за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а не за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, згідно поданої позивачем заяви, а також відсутності з його боку порушень трудових прав позивача, то суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зміни підстав звільнення відповідно до її заяви від 02.04.2012 року про звільнення з підприємства за власним бажанням підлягають задоволенню, а також підлягають частковому задоволенню вимоги щодо стягнення на її користь моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 1000 грн. 00 коп.

Одночасно в частині вимог позивача щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку необхідно відмовити, так як в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невиплати позивачеві сум, належних при звільненні.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача МПП «Кремавіа» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 38 , 117 , 235, 237-1 Кодексу законів про працю України , ст..ст. 10 , 11 , 58-60 , 209 , 212 , 214-215 , ЦПКУкраїни ,суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи МПП «Кремавіа» про зміну підстави звільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати МПП «Кремавіа» ( код ЄДРПОУ 13963941, місцезнаходження за адресою м. Кременчук, вул. Гагаріна, буд. 23, кім. 1) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1, відповідно до її заяви від 02.04.2012 року про звільнення за власним бажанням, вказавши причину звільнення ОСОБА_1 - за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з МПП «Кремавіа» на користь ОСОБА_1 1000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з МПП «Кремавіа» на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя: І.І. Дядечко