Рішення

від 05.04.2011 по справі 11/5/5022-232/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" квітня 2011 р.Справа № 11/5/5022-232/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Обнова Т", вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль, 46024

За участю представників сторін

Позивача: ОСОБА_2-юрист;

Відповідача: не з'явився.

Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до приватного підприємства "Обнова Т", вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль про стягнення 32 045 грн. 02 коп. з них 29 917,21 грн.- основного боргу, 1 675грн.36 коп. - інфляційних витрат, 452 грн.45коп. - 3% річних.

01.03.2011р. на адресу господарського суду Тернопільської області від позивача по справі в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 29 917,21 грн. заборгованості, 1668,30 грн. інфляційних нарахувань та 435,90 грн. що становить 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення).

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивач ОСОБА_1, АДРЕСА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 30.07.2004р., а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року, 01.11.2010р. та 01.01.2011 року між ПП "Обнова Т", як Замовником , з однієї сторони, та Приватним підприємцем ОСОБА_1, як Підрядником, з другої сторони, укладено Договори №13-10, №13-10а та №13-11 на виконання підрядних робіт, за якими Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе організацію та виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів у кількості 16 шт. у приміщеннях, які знаходяться за адресами, наведених у додатках (долучено до матеріалів справи). Підрядник зобов'язався виконати вказані роботи своїми засобами, а Замовник - прийняти та оплатити виконані Підрядчиком роботи (р. 1 Договорів).

Відповідно до п.1.2 р.2 договору, базова ціна визначена на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради і становить 290,90грн. за 1 ліфт.

Умовами укладених договорів (р.4) сторони встановили порядок розрахунків. Так, зокрема, оплата Підряднику здійснюється Замовником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно п.4.2 Договору в повному розмірі загальної вартості робіт згідно п. 1.1. Договору на підставі акту виконаних робіт у 2-х примірниках за відповідний місяць шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок Підрядника. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць року, в якому проводяться роботи згідно п.1.1 даного Договору.

Окрім того, 01.08.2010 року між ПП "Обнова Т", як Замовником, з однієї сторони, та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1, як Виконавцем, з другої сторони, укладено договір № 14-10 про надання послуг аварійною ліфтовою службою, за умовами якого (п.1.1. р.1) Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо прийняття заявок на ремонт ліфтів аварійною ліфтовою службою та переданням даних заявок на усунення несправностей в роботі ліфтів відповідними службами.

Відповідно до р.2 договору, Замовник зобов'язаний: здійснити оплату виконаної роботи згідно розрахунку в терміни та на умовах даного Договору, а Виконавець -проводити цілодобовий контроль за роботою ліфтів, вести реєстрацію заявок на усунення несправностей в роботі ліфтів.

Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі відповідно до встановленої вартості. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Вартість наданих послуг по даному Договору встановлюється згідно Додатку. Замовник здійснює оплату за надані послуги щомісячно, а саме: до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно наданих Виконавцем рахунків (р.3 Договору).

П.5.1 даного договору сторони встановили, що він набуває чинності з моменту підписання та дії 3 місяці.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за два місяці до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявила про його припинення (п.5.4 Договору).

Враховуючи на наявні у справі документи свідчать про те, що договірні відносини між сторонами продовжували існувати після закінчення терміну, на який його було укладено (три місяці), сторонами не надано, а судом не здобуто доказів його припинення у порядку, передбаченому п.5.4 Договору, суд відзначає, що термін дії договору був пролонгований.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст.ст. 834, 846 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а також строки виконання роботи або її окремих етапів.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі договору №14-10 про надання послуг аварійною ліфтовою службою від 01.08.2010 року суд кваліфікує, як зобов'язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов укладених договорів на виконання підрядних робіт №13-10 від 01.08.2010р., №13-10а від 01.11.2010р., №13-11 від 01.01.2011року та договору №14-10 від 01.08.2010р. про надання послуг аварійною ліфтовою службою, за період: серпень місяць 2010 року - січень місяць 2011 року, позивачем було виконано підрядні роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на загальну суму 36 928,39 грн., а також надано послуги аварійною диспетчерською службою на загальну суму 2917,92грн.

Факт виконання позивачем підрядних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів згідно договорів №13-10 від 01.08.2010р., №13-10а від 01.11.2010р., №13-11 від 01.01.2011року на загальну суму 36 928,39грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів приймання виконаних підрядних робіт №100 за серпень 2010р., №115 за вересень 2010р., №130 за жовтень 2010р., №149 за листопад 2010р., №165 за грудень 2010р. та №3-01 за січень 2011р., які підписані повноважним представниками сторін без заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.

Про факт надання позивачем послуг з аварійного обслуговування ліфтовою службою на загальну суму 2917,92грн. свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії рахунків №100 від 02.09.2010р., б/н від 05.10.2010р., б/н від 05.11.2010р., б/н від 05.12.2010р., б/н від 05.01.2011р., б/н від 31.01.2011р., які підписані повноважним представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Проте відповідач, всупереч умов договору, зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та послуг з аварійного обслуговування ліфтовою службою, виконав частково, - на суму 8 492,15 грн. та, відповідно, на суму 1436,95грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді, заборгованість ПП "Обнова Т" перед позивачем за технічне обслуговування ліфтового господарства становить 28 436,24грн., та за послуги надані аварійною ліфтовою службою -1 481,00грн.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду належних доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості виконаних робіт згідно договорів №13-10 від 01.08.2010р., №13-10а від 01.11.2010р., №13-11 від 01.01.2011року, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу за договором №14-10 від 01.08.2010р., суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ПП "Обнова Т" 28 436 грн. 24 коп. заборгованості за виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, а також 1 481грн.00коп. за надані послуги з аварійного обслуговування ліфтовою службою, за період серпень місяць 2010 року - січень місяць 2011 року, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та неоспорені останнім.

Окрім цього, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті, позивачем, за період з 11.09.2010р. по 15.02.2011 року нараховано та заявлено до стягнення 1592 грн.43 коп. інфляційних нарахувань та за період з 11.09.10р. по 15.02.11р., - 408 грн. 32 коп. -3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, а також, за період з 01.10.10р. по 15.02.2011 р., 75 грн.87 коп. -інфляційних нарахувань та 27 грн. 58 коп. що становить 3% річних, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг з аварійного обслуговування ліфтів.

Судом проведено помісячний перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи), в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням передбачених умовами укладених договорів термінів здійснення оплати наданих послуг та виконаних робіт, а також здійснених відповідачем платежів, згідно якого, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача:

- 1509 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань та 174 грн. 33 коп. -3% річних, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів;

- 19,4 грн. -інфляційних нарахувань та 2,2 грн. -3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг з аварійного обслуговування ліфтів.

В решті частині позовних вимог в частині нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних господарський суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до п.4.2 абз.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету. Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Обнова Т", вул. Коновальця, 6, м. Тернопіль; ідентифікаційний номер 37138471 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 28 436 грн. 24 коп. заборгованості за технічне обслуговування ліфтів; 1481 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги аварійною диспетчерською службою; 1529 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань; 176 грн. 53 коп. що становить 3% річних; 316 грн. 23 коп. в повернення сплаченого державного мита та 232 грн. 89 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -06 квітня 2011 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук