Постанова

від 22.04.2013 по справі 824/118/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2013 року м. Чернівці Справа № 824/118/13-а

12:08

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Брезіної Т.М.;,

секретаря судового засідання - Ковальчук Т.С.;

за участю:

представника позивача - Палій О.С.

представника відповідача - Пастуха В.В., Войцещук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Облторгсервіс» до Чернівецької обласної митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державної казначейської служби України у м. Чернівцях про визнання протиправним та скасування рішення, -

СУТЬ СПОРУ:

18.01.2013 року ТзОВ «Облторгсервіс» (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом до Чернівецької обласної митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні товарів та стягнення надмірно сплачених коштів.

В обґрунтування своєї позовної вимоги позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» на підставі зовнішньоекономічного контракту № 20120917 РVС від 17.09.2012р., укладеного позивачем з компанією ОХYDE СНЕМІСАLS, INC(США), було здійснено закупку та поставлено на митну територію України суспензійний полівінілхлорид (S-РVС) Formosa 622-K65, за кодом УКРЗЕД 390410000 в кількості 210,375 тон (надалі - Товар).

18 грудня 2012р. позивачем було подано уповноваженим працівникам Чернівецької обласної митниці пакет документів, необхідний для здійснення процедури митного оформлення імпорту закупленого Позивачем Товару. Митна вартість Товару була визначена позивачем на підставі першого (основного) методу - за ціною, визначеною контрактом № 20120917 PVC від 17.09.2012р. Проте 18.12.2012р. відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2012/00093, якою відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) Товару. Зазначена карта відмови була прийнята відповідачем на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно якого ціну за поставлений Товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD.

Позивач вважає вищезазначені карту відмови та рішення про корегування митної вартості товарів протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

У разі наявності у Відповідача підстав вважати що документи, які підтверджують митну вартість Товару, містять розбіжності та/або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, він повинен був надати Позивачу письмову вимогу щодо необхідності подачі останнім додаткових документів, перелік яких визначений ч. 3 ст. 53 МК України, та лише у разі неподання декларантом таких документів протягом 10 календарних днів, або якщо б такі документи не містили би усіх необхідних відомостей, що підтверджують митну вартість товару, Відповідач мав би право прийняти рішення про корегування митної вартості товарів, на підставі якого відмовити позивачу у митному оформленні товарів за заявленою ним митною вартістю.

Також позивач зазначає, що рішення про корегування митної вартості Товару, яким було пред'явлено вимогу декларанту щодо надання додаткових документів, було прийнято одночасно з карткою відмови, якою відмовлено Позивачу у митному оформленні Товару з підстав неподання ним документів - 18 грудня 2012р.

Вимоги щодо надання декларантом додаткових документів, а відтак і підстави відмови у митному оформленні товару, визначені відповідачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Серед підстав, що викликали сумнів у повноті та достовірності заявленої Позивачем вартості Товару відповідач зазначив (графа 33 рішення про корегування митної вартості товарів): Згідно зовнішньоекономічного договору № 20120917 від 17.09.2012р. невід'ємною частиною контракту є специфікації, які не були подані до митною оформлення. Згідно Додатку № 1 до зовнішньоекономічного договору № 20120917 від 17.09.2012р. оплата за товар здійснюється у вигляді безвідзивного акредитиву, який має бути відкритий на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту, тобто до 26.09.2012р. включно, а відповідно до документу про оплату акредитив відкритий 27.09.2012р. Отже, оскільки на момент подачі документів для здійснення митного оформлення Товару безвідзивний акредитив був відкритий, що є достатнім для підтвердження факту оплати (майбутньої оплати) за поставлений Товар, у Відповідача відсутні об'єктивні підстави для сумніву у достовірності та повноті числового значення заявленої Позивачем митної вартості Товару. Згідно додатку № 1 до зовнішньоекономічного договору № 20120917 від 17.09.2012р. загальна вартість товару складає 224049.38 дол. США ± 5% при цьому умови щодо використання зазначених 5% не визначені. Необхідно зазначити, що визначення у зовнішньоекономічному контракті 5% до ціни Товару було передбачено, оскільки за домовленістю сторін контракту продавець вправі змінити ціну товару, за умови настання певних обставин, наприклад, підвищення ціни на сировину виробництва. Проте, оскільки згідно рахунку-фактури (інвойс) № 515876 від 02.11.2012р. та згідно специфікації Товару, вартість поставленого Товару становить 224049.38 дол. США, тобто без урахування 5%, вищезазначене не може бути підставою сумніву щодо достовірності, заявленої декларантом митної вартості Товару. Згідно зовнішньоекономічного договору № 20120917 від 17.09.2012р. комісія за підтвердження акредитиву оплачується за рахунок покупця, при цьому до митного оформлення не подано документ, який підтверджує числове значення та факт сплати даних комісійних покупцем. Відповідно до зовнішньоекономічного договору № 20120917 від 17.09.2012р. продавець надає покупцю визначений перелік документів, відповідно до якого покупець повинен отримати прайс-лист завірений продавцем, при цьому даний документ не подано до митного оформлення.

Документом про оплату передбачено, що одним із обов'язкових документів є страховий поліс чи сертифікат, при цьому даний документ не подано до митного оформлення. Згідно п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом у разі, якщо таке страхування здійснювалось. Пунктом 10.1 контракту № 20120917 РVС від 17.09.2012р. передбачено право покупця застрахувати Товар, проте Позивач не здійснював такого страхування, а відповідно не мав об'єктивної можливості подати вищезазначені документи митному органу.

Враховуючи зазначене, 19 грудня 2012р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою вих. № 220, якою просив здійснити випуск у вільний обіг Товару під гарантійне зобов'язання декларанта, а саме - сплату до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Одночасно на виконання вимог вищезазначеного Порядку позивачем було подано митному органу вантажну митну декларацію 408040000/2012/016797 від 19.12.2012р. Pаповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної (скорегованої) митним органом. Проте Відповідачем було відмовлено Позивачу у здійсненні випуску Товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при чому трактуючи подачу нової вантажної митної декларації, з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом, як згоду декларанта з такою митною вартістю.

Отже, з метою уникнення простою транспортного засобу Позивач був змушений здійснити митне оформлення Товару за митною вартістю такого товару, визначеною Відповідачем.

В результаті вищезазначених дій митного органу Позивач вважає, що він зайво сплатив до бюджету суму ПДВ у розмірі 45 401, 2 грн.

Відповідач надав суду заперечення на позов та письмові пояснення та зазначив наступне. В ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Полівінілхлорид у первинній формі не змішаний з іншими речовинами, виготовлений методом суспензійної полімеризації, марки 8-РVС Formosa 622-К65» - 210375 кг., заявлена митна вартість 224049,38 дол. США., встановлено, що документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 невід'ємною частиною контракту є специфікації, які не були подані до митного оформлення; - згідно до додатку №1 до зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 оплата за товар здійснюється у вигляді безвідзивного акредитиву, який має бути відкритий на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту, тобто до 26.09.2012 включно, а відповідно до документів про оплату акредитив був відкритий 27.09.2012; згідно до додатку №1 до зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 загальна вартість товару складає 224049,38 дол. США +5%, при цьому умови щодо використання зазначених 5% невизначені; - згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 комісія за підтвердження акредитиву оплачується за рахунок покупця, при цьому до митного оформлення не подано документ, який підтверджує числове значення та факт сплати даних комісійних покупцем; -згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 продавець надає покупцю визначений перелік документів, відповідно до якого покупець повинен отримати прайс-лист, завірений продавцем, при цьому даний документ не поданий до митного оформлення; -відповідно до документів про оплату одним із обов'язкових документів є страховий поліс чи сертифікат, при цьому даний документ не поданий до митного оформлення. Крім того згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012, покупець може застрахувати товар за свій рахунок, при цьому наявність такого страхування не обумовлюється в рахунку чи інших документах, поданих до митного оформлення.

З метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару між митним органом та декларантом відбулась процедура консультацій та декларанту було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару (про що на зворотному боці аркуша зроблено відповідний запис). Декларантом ТзОВ «Облторгсервіс» ОСОБА_1 на звороті аркуша декларації митної вартості було здійснено запис «Ознайомлений. Консультацію отримав. Вказані документи не маємо змоги надати. Прізвище, ім'я по-батькові декларанта, дата, година та підпис». Однак у зв'язку з неподанням декларантом зазначених додаткових документів, Чернівецькою обласною митницею видано картку відмови від 18.12.2012 №408040000/2012/00093 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 18.12.2012 №408000003/2012/000088/2, якою скориговано митну вартість товару до 252450,00 дол. США.

У зв'язку з неподанням декларантом витребовуваних документів, митну вартість товару було визначено на основі резервного методу, а інформація про причини не застосування перших п'яти методів наведена в рішенні про коригування митної вартості товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на викладене в адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на приведені заперечення та пояснення.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року про витребування доказів зобов'язано Чернівецьку обласну митницю надати витяг із Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України щодо підтвердження коригування митної вартості товару по рішенню від 18.12.2012 №408000003/2012/000088/2. 22.03.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про поновлення провадження по справі у зв'язку із тим, що запитувана судом інформація не може бути надана, оскільки Чернівецька обласна митниця не має атестата відповідності комплексної системи захисту інформації.

Судом досліджені наступні письмові докази.

Витяг з ЄДР про знаходження позивача в реєстрі на час розгляду справи в суді та статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс». (а.с. 12-13, 14-16).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.02.2000 року №228460624122 ТзОВ «Облторгсервіс». (а.с. 19).

18 грудня 2012р. Позивачем було подано уповноваженим працівникам Чернівецької обласної митниці пакет документів, необхідний для здійснення процедури митного оформлення імпорту закупленого Позивачем Товару, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 408/2012/0000388 від 06.12.2012р.; накладну № 40986762 від 12.12.2012р.; коносамент від 02.11.2012р.; банківський платіжний документ FIN700 від 27.09.2012р.: рахунок-фактуру (інвойс) № 515876 від 02.11.2012р.: пакувальний лист б/н від 02.11.2012р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація) № 1 від 17.09.2012р.: зовнішньоекономічний контракт № 20120917 РVС від 17.09.2012р.; довідку про проведення декларування валютних цінностей № 1959 від 12.11.2012 року; висновок санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/120515 від 06.12.2012 року; інформацію про позитивні результати радіологічного контролю №2761 від 02.11.2012 року; сертифікат про проходження товару №310460 від 02.11.2012 року; вантажну митну декларацію № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012 року. (а.с.77-97).

Судом досліджено зовнішньоекономічний контракт від 17.09.2012 року, укладений між ТзОВ «Облторгсервіс» та компанією OXYDE CHEMICALS, INC (США) предметом якого є поставки товару згідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною контракту. Найменування товару полівінілхлорид суспензійний у відповідності до додатку до контракту. Марка і ціна товару узгоджуються сторонами по кожній окремій партії і вказуються у додатку. (а.с.22-26).

В додатку №01 до контракту від 17.09.2012 року зазначено, що ТзОВ «Облторгсервіс» «покупець» з одного боку OXYDE CHEMICALS, INC (США) з іншого «продавець» узгодили наступний додаток: назва товару- суспензійний полівінілхлорид (S-PVC) Formosa 622-К 65; умови поставки СІФ Одеса; кількість тонн - 210,375 МТ+-5%; ціна -224,049.38 +- 5%; упаковка - мішки 25 кг. Умови оплати: підтверджений безвідзивний акредитив повинен бути відкритим на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту і авізуючий банк продавця. (а.с.27-28).

18.12.12 року відповідачем винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №408040000/2012/00093, яка винесена на підставі рішення відділу митних платежів Чернівецької обласної митниці про корегування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р. згідно якого ціну за поставлений Товар було визначено відповідачем за шостим резервним методом, у розмірі 252 450,00 USD. (а.с.34-36).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв при прийнятті оскаржуваних рішень.

Розділом ІІІ Митного кодексу України регулюється питання митної вартості товарів та методи її визначення. Згідно положень ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

18 грудня 2012 року позивачем було подано ВМД №4680 із зазначенням митної вартості із застосуванням основного методу за ціною договору, однак головним інспектором митного органу С.В. Войцещук на звороті було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: 1) специфікацію, яка згідно зовнішньоекономічного контракту є його невід'ємною частиною; 2) документ, що підтверджує сплату покупцем за підтвердження акредитиву; 3) каталогів, прейскурантів виробника товару; 4) страхових документів а також документів, що містять відомості про вартість страхування; 5) висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. 6) інші документи, що підтверджують митну вартість товару. Вказаний запис зроблено головним інспектором митниці об 18 год.10 хв. із чим, було під розпис ознайомлено декларанта і зазначено про проведення консультації. (а.с.77).

Разом з тим, декларант о 19 год. 30 хв. на звороті декларації від 18.12.2012 року зазначив про те, що вищевказані документи не має змоги надати.

З врахуванням наведеного, митним органом у відповідності до вимог Митного кодексу України проведено з декларантом процедуру консультацій та запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, про що на зворотному боці аркуша декларації митної вартості було вчинено відповідний запис з яким було ознайомлено декларанта. Тому твердження представника позивача, що митний орган не надав ні усних, ні письмових вимог щодо необхідності подачі декларантом додаткових документів не відповідає дійсності.

Суд не приймає доводи представника позивача щодо того, що рішення про коригування митної вартості товару було винесено раніше, ніж пред'явлено вимогу про надання додаткових документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів про що, на думку представника позивача, свідчить ненадання відповідачем доказів залучення інспектора митниці до роботи в надурочний час, з огляду на таке. За результатами дослідження зворотного боку декларації, де зазначено поетапно час вчинення кожної наступної дії, така позиція представника позивача не знайшла свого документального підтвердження. (а.с. 77).

Відповідно до положень ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.5. ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

18.12.2012 року посадовою особою Чернівецької обласної митниці Войцещук С.В. було прийнято рішення про коригування митної вартості №408000003/2012/000088/2, у якому зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: зокрема: - згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 невід'ємною частиною контракту є специфікації, які не були подані до митного оформлення; - згідно до додатку №1 до зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 оплата за товар здійснюється у вигляді безвідзивного акредитиву, який має бути відкритий на протязі 7 робочих днів з дня підписання контракту, тобто до 26.09.2012 включно, а відповідно до документів про оплату акредитив відкритий 27.09.2012; згідно до додатку №1 до зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 загальна вартість товару складає 224049,38 дол. США +5%, при цьому умови щодо використання зазначених 5% невизначені; - згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 комісія за підтвердження акредитиву оплачується за рахунок покупця, при цьому до митного оформлення не подано документ, який підтверджує числове значення та факт сплати даних комісійних покупцем; - згідно зовнішньоекономічного договору №20120917 від 17.09.2012 продавець надає покупцю визначений перелік документів, відповідно до якого покупець повинен отримати прайс-лист, завірений продавцем, при цьому даний документ не поданий до митного оформлення; - відповідно до документів про оплату одним із обов'язкових документів є страховий поліс чи сертифікат, при цьому даний документ не поданий до митного оформлення. Митну вартість визначено за резервним методом (а.с.96-97).

Перевіривши правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що специфікація фактично була подана декларантом під час подачі документів для митного оформлення імпорту поставленого Товару, однак містила назву додаток №1 до договору. Специфікація поставленого товару - документ, який містить інформацію щодо кількісних та вартісних показників Товару (партії Товару), таким документом і є додаток № 1 від 17.09.2012р. до контракту № 20120917 від 17.09.2012р. в якому зазначені: найменування, марка, ціна, кількість товару, умови поставки, вид упаковки, строк відвантаження, умови та порядок оплати, тощо. А та обставина, що вказаний документ названо додатком, а не специфікацією не змінює суті цього документу.

Тому суд вважає, що вимога митного органу щодо подачі Позивачем специфікації до контракту є неправомірною, оскільки такий документ був поданий декларантом під час подачі загального пакету документів для митного оформлення Товару.

Згідно п. 3.4. Контракту № 20120917 від 17.09.2012р. оплата комісійних за підтвердження акредитиву покладається на покупця. Проте банком, у якому було відкрито акредитив для цілей зазначеного контракту комісійні за такі послуги не виставлялись та відповідно не стягувались, що підтверджено довідкою Чернівецької філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 071-07/151 від 17.01.2013р. (а.с. 37). Відтак суд погоджується із твердженням позивача про відсутність у нього об'єктивної можливості представити відповідачу документ про оплату комісії за підтвердження акредитива, оскільки банком ING Bank N.V (Нідерланди) така комісія до оплати не була встановлена і ТОВ «Облторгсервіс» не здійснювало сплату вказаної комісії інобанку.

Щодо вимоги митного органу подати каталоги, прейскуранти (прайс-листи), специфікації виробника товару, суд зазначає наступне. Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларант може подати такі документи лише за їх наявності. У продавця Товару зазначені документи відсутні, що підтверджено листом Oxyde Chemicfls, INC від 11.02.2012р., тому відповідно позивач не міг надати документів, яких не існує. (а.с. 38).

У рішенні про корегування митної вартості товарів митний орган вимагав у Позивача також подачу страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. Пунктом 10.1 Контракту № 20120917 від 17.09.2012р. передбачено, що покупець має право за власний рахунок застрахувати поставлений згідно Контракту Товар.

Суд приймає доводи позивача, що страхування Товару є правом, а не обов'язком Позивача.

Щодо вимоги митного органу про подачу висновків про якісні та вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями необхідно зазначити, що таких документів у позивача не було, а тому він не мав змоги їх надати.

Частинами 6,7 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що митним органом не було аргументовано доведено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару лише констатував про неподання декларантом додаткових запитуваних документів, проте доводів, які б свідчили про заявлення неповних або недостовірних даних не навів.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Усі додаткові витрати (складові митної вартості) передбачені цією статтею, у декларанта були відсутні. Вартість тари, упаковки та витрат на страхування товару, відповідно до умов поставки (СІF, Інкотермс.2010) були покладені на продавця та включені до ціни товару.

Згідно правил Інкотермс 2010 існують тільки два терміни, пов'язані із страхуванням, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі. Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не знає точних вимог останнього. Відповідно до стандартних умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків страхування може здійснюватися з "мінімальним покриттям" за умовами C, із "середнім покриттям" за умовами B і з "найбільш широким покриттям" за умовами A. Оскільки при продажі товарів за терміном CIF покупець може захотіти продати товар у дорозі наступному покупцеві, який, в свою чергу, може захотіти знову перепродати товар, неможливо знати розмір страхового покриття, що задовольнятиме таких наступних покупців, і, таким чином, традиційно за умов CIF обирається мінімальне страхування, з можливістю покупця вимагати від продавця додаткового страхування. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, обов"язок щодо витрат на страхування на умовах CIF, відповідно до умов договору, було покладено на Продавця.

Відсутність витрат покупця підтверджується декларацією митної вартості № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012р., а саме додатком «а» до такої декларації, де в усіх графах, у яких передбачено розмір додаткових витрат покупця містяться нульові значення.

За таких обставин, єдиною складовою митної вартості товару Позивача була сама ціна за такий товар, а тому, вимога щодо подання декларантом додаткових документів з тих підстав, що подані ним документи, в порядку ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності є не необгрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству. Ціна товару була підтверджена Додатком № 1 до ЗЕД контракту специфікацією та рахунком-фактури (інвойсом) № 515876 від 02.11.2012р., які були надані декларантом митному органу.

Всі інші запитувані митним органом документи, окрім специфікації, яка була подана митному органу відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, одночасно з вантажною митною декларацією № 408040000/2012/016777 від 18.12.2012 року, були відсутні.

Необхідно також зазначити, що на підтвердження відсутності у Позивача каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, ним було подано суду лист продавця такого товару в якому зазначено, що незважаючи на умови ЗЕД контракту, він не надав покупцю прайс-листи виробника товару, у зв'язку з їх відсутністю. (а.с.38,147).

Згідно ч.3 ст. 53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу, на його письмову вимогу, документи передбачені частиною 2 цієї статті за їх наявності.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що дана інформація не повинна братись до уваги у зв'язку із тим, що вказаний документ, а саме лист продавця датований 11.02.2012 року, однак не був наданий митному органу під час проведення консультацій, оскільки відповідач просив надати каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а не відомості про їх відсутність.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Представником відповідача не надано суду доказів проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом для застосування другорядних методів з метою визначення основи вартості.

При цьому відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того, згідно Правил заповнення рішення про корегування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р. у графі № 33 рішення митного органу про корегування митної вартості товарів декларанта, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У рішенні про корегування митної вартості товарів Позивача від 18.12.2012р. в якості причин неможливості застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та щодо подібних (аналогічних) товарів. Відповідачем зазначено відсутність у нього інформації щодо митного оформлення таких товарів, а методів визначення митної вартості на основі додавання та віднімання вартості відсутність інформації щодо основи віднімання та додавання, у зв'язку з чим митним органом було застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року про витребування доказів зобов'язано Чернівецьку обласну митницю надати витяг із Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України щодо підтвердження коригування митної вартості товару по рішенню від 18.12.2012 №408000003/2012/000088/2. 22.03.2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про поновлення провадження по справі у зв'язку із тим, що запитувана судом інформація не може бути надана, оскільки Чернівецька обласна митниця не має атестата відповідності комплексної системи захисту інформації.

У зв'язку із цим, Відповідачем не доведена суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів. Суд немає змоги перевірити правомірність незастосування кожного наступного методу і причини незастосування попереднього методу.

Відповідачем не зазначено чи було взято до уваги та враховано під час корегування митної вартості товару Позивача, умови поставки товару взятого за основу для такого корегування та інші комерційні умови. Отже, за таких обставин не відомо чи було включено у ціну, яка стала основою для корегування митної вартості, зокрема, вартість перевезення, пакування, тари та упаковки, витрати на страхування, а також цілий ряд інших витрат, які впливають на ціну товару.

Аналіз наведених норм, а також положень дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів.

Слід також зазначити, що у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), 6 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11) Верховний Суд України вже зазначав про неправомірність застосування митним органом наступного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попереднього методу та без проведення з декларантом відповідних консультацій.

З врахуванням зазначеного, рішення про коригування митної вартості суд вважає протиправним та таким, що належить до скасування.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 54 Митного кодексу України виключно до компетенції митного органу належить здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів і зокрема має право, у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Суд не може підміняти інший орган чи перебрати на себе інші не властиві функції. Враховуючи те, що митним органом не проводилась консультація між митним органом та декларантом для застосування другорядних методів з метою визначення основи вартості, суд немає змоги перевірити правомірність незастосування кожного наступного методу і причини незастосування попереднього методу, а тому і не може вирішити питання щодо повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 19.12.2012р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою вих. № 220, в якій просив здійснити випуск у вільний обіг Товару під гарантійне зобов'язання декларанта, а саме - сплату до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно митної вартісті товарів, визначеною митним органом. В той же час позивачем подано митному органу вантажну митну декларацію 408040000/2012/016797 від 19.12.2012р. заповнену з урахуванням митної вартості товару, визначеної (зкорегованої) митним органом. В графі «47» ВМД №408040000/2012/016797 від 19.12.2012 відсутній розрахунок платежів, а міститься розрахунок мита «В» на підставі скоригованої митної вартості товару. Тобто позивач не скористався своїм правом на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання визначені Митним кодексом України, а подав до оформлення ВМД з дотриманням вимог рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

З врахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, що задовольнити звернення ТзОВ «Облторгсервіс» від 19.12.2012 №220 щодо випуску товару у вільний обіг не представилося можливим, оскільки на час подання звернення митне оформлення ВМД від 19.12.2012 №408040000/2012/016797 вже завершилося за скоригованою митним органом вартістю. (а.с.39-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність винесення оскаржуваних рішень, а тому належним способом захисту порушеного права є їх скасування та визнання протиправними.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 408000003/2012/000088/2 від 18.12.2012р.;

3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2012/00093 від 18.12.2012р. Чернівецької обласної митниці.

4.Стягнути із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облторгсервіс» (код ЄДРПОУ 22846068 п/р № 26002017189 в ФВАТ «Укрексімбанк» м. Чернівці МФО: 356271) судові витрати у розмірі 3015,22 грн.

5.В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати 29 квітня 2013 р.

Суддя : Т.М. Брезіна