Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-9148/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9148/12/0170/5

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Сухобрус О.М.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99"- Скора Надія Вікторівна, довіреність № 6 від 12.01.13

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99"- Родікова Тамара Михайлівна, довіреність № 7 від 12.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 13.11.12 у справі № 2а-9148/12/0170/5

за позовом Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" (вул. 1-й П'ятилітки, буд.12, м.Керч, Автономна Республіка Крим, 98306)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, 40, м.Керч, Автономна Республіка Крим ,98300)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Приватне акціонерне товариство «Жилстрой-99» до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки з 24.07.2012 року до 26.07.2012 року з питань взаємовідносин з БВП «Строитель-плюс» за травень 2009 року та ПП «Пан-буд» за листопад 2011 року, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2012 року № 0000932201 про збільшення податку на прибуток на суму 19550,00 грн. (основного платежу) та від 13.08.2012 року № 0000942201 про збільшення суми податку на додану вартість на суму 15918,00 грн. (основного платежу) та 3979,50 грн. (штрафних санкцій).

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій податкового органу щодо проведення позапланової перевірки позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма передбачає проведення перевірки тільки у випадку ненадання письмових пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу, проте такі пояснення разом з усіма необхідними документами були представлені позивачем до ДПІ в м. Сімферополі до початку проведення перевірки. Крім того, на думку позивача, необґрунтованими є висновки перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства, наслідком яких стало прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позиція позивача заснована на тому, що перевірка має проводитись на підставі даних, зафіксованих в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку платника податків, в той час як висновки перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами БВП «Строитель-плюс» та ПП «Пан-буд», ґрунтуються на матеріалах досудового слідства у кримінальній справі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.12 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

Не погодившись з даним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.12 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача у судовому засіданні 12.02.13 підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.13 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. У запереченнях на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Керчі 30.05.2012 року на адресу позивача було направлено письмовий запит № 56631/10/2201 (а.с.39) про надання протягом десятиденного терміну з дня отримання запиту інформації по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд» (код 37081614) за листопад 2011 року та БВП «Строитель-Плюс» (код 331263808) за травень 2009 року.

Запит отримано позивачем 05.06.2012 року, про що свідчить відбиток штампу на листі.

На запит податкової служби позивачем 13.06.2012 року було надано копії документів по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд» та БВП «Строитель-Плюс» (а.с.40).

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим 23.07.2012 року видано наказ № 444 (а.с.41) про проведення документальної планової невиїзної перевірки ПАТ «Жилстрой-99» на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Повідомленням від 23.07.2012 року № 61 (а.с.42) позивача сповіщено про проведення з 24.07.2012 року перевірки за місцезнаходженням податкової інспекції.

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим у період з 24.07.2012 року по 26.07.2012 року проведено документальну позапланову перевірку (ЄДРПОУ 30411176) з питання достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 331263808) за травень 2009 року та ПП «Пан-Буд» (ЄДРПОУ 37081614) за листопад 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 551/22-01/30411176 від 30.07.2012 року (а.с.29-36), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ч.ч.1-3, ч.ч.5-6 ст. 203, ч.ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПАТ «Жилстрой-99» при придбанні робіт у постачальників БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) та ПП «Пан-Буд» (ЄДРПОУ 37081614),

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України, п.2. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 21167,00 грн., що призвело до заниження ПДВ з урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України у сумі 15918,00 грн. за листопад 2011 року,

- ст.ст. 138,144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 19550,00 грн. за ІV квартал 2011 року.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

У перевіряємому періоді встановлені відносини ПАТ «Жилстрой-99» з контрагентом-постачальником БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), податковий кредит по якому відображено у травні 2009 року по податковій накладній № 1793 від 15.05.2009 року в сумі 4167,00 грн.

Згідно наданого до перевірки акту виконаних робіт за листопад 2008 року ПАТ «Жилстрой-99» зроблено перепланування нежилого приміщення під кафе. Частково субпідрядником даних робіт було БВП «Строитель-Плюс».

На думку суду першої інстанції, у акті виконаних робіт та у довідці про вартість виконаних підрядних робіт відсутні обов'язкові реквізити. Внаслідок зазначеного, неможливо встановити факт виконання субпідрядних робіт по перепланування нежилого приміщення під кафе безпосередньо підрядником - БВП «Строитель-Плюс» на адресу ПАТ «Жилстрой-99».

У перевіряємому періоді встановлені відносини ПАТ «Жилстрой-99» з контрагентом-постачальником ПП «Пан-Буд» (ЄДРПОУ 37081614), податковий кредит по якому відображено у листопаді 2011 року по податковій накладній № 114 від 30.11.2011 року в сумі 17000,00 грн.

Між ПАТ «Жилстрой-99» та ПП «Пан-Буд» 01.11.2011 року укладено договір підряду № 324 на переобладнання цементного складу в акумуляторну на території ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Суд першої інстанції вважає, що перевіркою встановлено, що у представлених до перевірки акті виконаних робіт та довідці про вартість виконаних підрядних робіт відсутні обов'язкові реквізити. До перевірки не надано документального підтвердження прибування робітників ПП «Пан Буд» на території ПАТ «Жилстрой-99» та ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Також не представлені замовлення ПАТ «Жилстрой-99» на ввіз матеріалів та механізмів ПП «Пан Буд» на територію ДП «Керченський морський торгівельний порт».

Відповідно до поданих БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Пан-Буд» податкових декларацій з ПДВ та додатків № 5 до них за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, проведеним аналізом АРМУ «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», встановлено що БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Пан-Буд» за перевіряємий період мало взаємовідносини з суб'єктами господарювання з ознаками «фіктивності». БВП «Строитель-Плюс» та ПП «Пан-Буд» є транзитерами - суб'єктами господарювання, які значаться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формують податкову вигоду вигодонабувачу.

Крім того, перевіркою встановлено, що в ході досудового слідства в рамках кримінальної справи №69-0146 за фактом фіктивного підприємництва (створення фіктивних підприємств, у тому числі ПП «Пан Буд») був допитаний директор ПП «Пан Буд» ОСОБА_4, який пояснив, що влітку 2011 року за пропозицією ОСОБА_5 за матеріальну винагороду перереєстрував на себе ПП «Пан Буд». Звітність підприємства та документи фінансово-господарської діяльності він не підписував. Банківські установи не відвідував. Підприємство фактично ніяких робіт не виконувало.

На підставі зазначеного, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ПАТ «Жилстрой-99» та БВП «Строитель-Плюс», ПП «Пан-Буд» мали нереальний характер, не були спрямовані на настання правових наслідків.

У зв'язку з цим, у ПАТ «Жилстрой-99» відсутнє право на формування податкового кредиту по вказаним операціям, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 21167,00 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 4167,00 грн. по взаємовідносинам з БВП «Строитель-Плюс» та за листопад 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Пан-Буд» в сумі 17000,00 грн.

Однак, з урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті в бюджет становить 17000,00 грн. по періодам, по яким строк давності не минув - листопад 2011 року. При цьому, враховуючи те, що у листопаді 2011 підприємством задекларовано у рядку 19 Декларації по ПДВ за листопад 2011 року від 19.12.2011 року № 9012201349 від'ємне значення у сумі 1082,00 грн., заниження ПДВ за листопад 2011 року становить 15918,00 грн. (17000,00 грн.-1082,00 грн.).

Приймаючи до уваги не підтвердження проведення фінансово-господарської операції з контрагентом ПП «Пан-Буд», у позивача також відсутнє право на формування валових витрат по даному правочину, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2011 року на суму 19550,00 грн. (85000,00 грн.х23%).

Акт перевірки підписаний директором ПАТ «Жилстрой-99» із запереченнями.

Заперечення до акту перевірки № 551/22-01/30411176 від 30.07.2012 року направлені позивачем на адресу податкового органу 03.08.2012 року (а.с.37).

За наслідками розгляду заперечень позивача, податковим органом встановлено, що висновки акту перевірки відповідають нормам діючого законодавства (а.с.38).

На підставі даних акту № 551/22-01/30411176 від 30.07.2012 року, враховуючи виявлені під час перевірки порушення з боку позивача, податковим органом 13.08.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.26-27):

-№ 0000932201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 19550,00 грн.,

-№ 0000942201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19897,50 грн., у тому числі за основним платежем - 15918,00 грн. та 3979,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено у судовому порядку.

Судова колегія не погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зазначає наступне.

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість».

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої- дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)-дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Колегія суддів вважає, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені зазначеному контрагенту в ціні робіт (послуг) згідно зазначеної вище податкової накладної, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність доказів оформлення податкової накладної платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання робіт (послуг), що повністю відповідає приписам підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Згідно з п.п.2.15 та 2.16 Наказу № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 року між ПАТ «Жилстрой-99» в особі голови правління ОСОБА_6 (замовник) та ПП «Пан Буд» в особі директора ОСОБА_4 (підрядник) укладено договір підряду № 324 (а.с.91).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 462848 від 02.06.2011 року (а.с.99) Приватне підприємство «Пан Буд» зареєстровано в якості юридичної особи 26.04.2010 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим. Керівником підприємства є ОСОБА_4.

ПП «Пан Буд» з 27.04.2010 року перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі за № 73128, про що свідчить довідка № 1913/29-0 від 03.06.2011 року (а.с.100). З 17.06.2010 року ПП «Пан Буд» зареєстроване в якості платника податку на додану вартість згідно із свідоцтвом № 100308943 (а.с.98).

За наслідками виконання підрядних робіт за договором від 01.11.2011 року № 324 було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року (а.с.94) та акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року (а.с.95-97).

ПП «Пан Буд» за результатами господарської операції з ПАТ «Жилстрой-99» було виписано податкову накладну № 114 від 30.11.2011 року (а.с.93). Вказана податкова накладна має всі необхідні реквізити, виписана особою, яка зареєстрована в якості платника податку на додану вартість.

Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом.184.5 ст.185 ПК України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що під час виписки вищевказаної податкової накладної ПП "Пан Буд" було зареєстровано як платник ПДВ(а.с.98-101).

Крім того, Будівельно-виробниче підприємство "Строитель-плюс" також було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (а.с.140).

Таким чином, безпідставними є висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП "Пан Буд" та з БВП "Строитель-плюс" договорів підряду на підставі ч.ч.1-3, ч.ч.5, 6 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України, виходячи з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Колегія суддів зауважує, що згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції під час розгляду справи, був допитаний у якості свідка ОСОБА_4, який пояснив, що працюючі на ПП «Пан Буд», він не підписував податкові накладні та господарські договори як директор. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції на підставі вказаного доказу й зроблений помилковий висновок, що первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, з огляду на відсутність у них обов'язкових реквізитів - підпису неповноважної особи.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Джерела обізнаності свідка можуть бути різними - безпосереднє сприйняття певної обставини (тоді показання свідка будуть первинним доказом), сприйняття інформації про обставину з інших джерел (похідний доказ).

Суд оцінює показання свідка у сукупності з іншими доказами та з урахуванням ступеня довіри до нього, яка формується під час спостереження за поведінкою свідка, заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі, щодо показань свідка тощо.

Судова колегія вважає, що зазначеними вище матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача. Відсутність замовлень ПАТ на ввіз матеріалів та механізмів ПП "пан Буд" на територію ДП "Керченський морський торгівельний порт" не є безумовним доказом, на підтвердження висновків зроблених відповідачем в акті перевірки.

Допустимість показань цього свідка, на думку суду, обмежується Цивільним кодексом для підтвердження певних угод й інших дій, що мають юридичне значення. Не можна підтверджувати показаннями свідків: обставини, що ґрунтуються на угоді, виконаній в письмовій формі (ст. 202), договір доручення (ст. 191) та інші договори, урегульовані статтями 244, 257, 324, 332-349, 375, 386, 396, 414 цього Кодексу, а будь-які невідповідності у зазначених судом першої інстанції документах є по суті порушенням бухгалтерського обліку, а не податкового.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги та матеріали справи дають підставу для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.11.12 року - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.11.12 року у справі № 2а-9148/12/0170/1 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим щодо проведення документальної позапланової перевірки з 24.07.2012 року до 26.07.2012 року ПАТ "Жилстрой 99" з питань взаємовідносин з БВП "Строитель-плюс" за травень 2009 року та ПП "Пан-буд" за листопад 2011 року - протиправними.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.12 року №0000932201 про збільшення податку на прибуток на суму 19550,00 грн. (основного платежу) та від 13.08.2012 року №0000942201 про збільшення суми податку на додану вартість на суму 15918,00 грн. (основного платежу) та 3979,50 грн. (штрафних санкцій).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Жилстрой 99" судовий збір у розмірі 197,24 грн.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян