Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-12962/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12962/12/0170/15

16.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 11.12.12 у спораві № 2а-12962/12/0170/15

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Віолія" (вул. Будьонного, буд.24 корп.3,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у справі № 2а-12962/12/0170/15 позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС №0007202204 від 23.10.2012. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 16.04.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі наказу №2375 від 25.09.2012 та повідомлення № 907/22-3 від 25.09.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП Торговий дім "Віолія" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ДП «Паллада- України» за лютий 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 10.10.2012 №7354/22-3/31173437 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007202204 від 23.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 429656,00 грн., в тому числі за основним платежем - 429655 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 429655 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем у 1 кварталі 2011р. на суму 1718620 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагента ДП «Паллада- України» за лютий 2011 р. (1718620 грн. х 25% = 429655 грн.).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

При цьому, згідно з п.1.32 ст. 1 Закону №334 під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №№334 , однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки, ДП Торговий дім "Віолія" в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 були завищені валові витрати на суму 1718620 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2011р. (лютий 2011р.) у розмірі 429655,0 грн. (1718620 грн. х 25%).

Вказані витрати у сумі 1718620 грн. - по операціям з придбанням товару від ДП «Паллада-України», включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р. (у розмірі 1718620 грн.).

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ДП Торговий дім "Віолія" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товару у контрагента ДП «Паллада- України». Так, контролюючий орган у акті перевірки посилається на відсутність підтвердження доставки товару, оскільки товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів та юридична адреса відправника не співпадає з фактичною адресою пункту навантаження, що, на думку податкового органу, виключає можливість формування валових витрат по цій господарській операції та свідчить про нікчемність укладеної угоди, що було встановлено актом перевірки №1328/23-2/31173437 від 10.02.2012 р.

20 грудня 2010 року між ДП «Паллада-України» (Постачальник) та ДП Торговий дім "Віолія" (Покупець) був укладений договір постачання №25. На виконання умов договору постачання №25 від 20.12.2010 р. ДП «Паллада-України» у лютому 2011 р. поставило на адресу позивача товар (побутова хімія) на загальну суму 2062346,46 грн., в тому числі ПДВ 343724,44 грн. (вартість без ПДВ 1718620 грн.), що підтверджується видатковими накладними. Отримання товарів підтверджується товарно-транспортними накладними.

Таким чином, за датою оприбуткування/оплата вказаних товарів, відповідно до п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334, ДП Торговий дім "Віолія" включило до складу валових витрат за 1 квартал 2011 р. вартість отриманого товару у сумі 1718620 грн.

Оплата вартості отриманого товару у сумі 2062346,46 грн., в тому числі ПДВ 343724,44 грн. (вартість без ПДВ 1718620 грн.), що підтверджується копіями платіжних доручень.

У бухгалтерському обліку ДП Торговий дім "Віолія" господарські операції з придбання товарів в повному обсязі в сумі 1718620 грн. відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період лютий 2011 р. за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 «Товари» в сумі 1718620 грн.; №64 «Розрахунки за податками й платежами» в сумі 343724,44 грн.

Таким чином, факт отримання товару від ДП «Паллада-України» у лютому 2011 р. підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копіями довіреностей на отримання товару. Оплата вартості товару була здійснена позивачем у повному обсязі.

Слід зазначити, що позивач мав матеріально-технічні ресурси для здійснення цього виду операцій. Так на підставі договору оренди № 7-ТД-АР від 01.10.2008р. позивач орендує нежитлове приміщення загальною площею 1363,3 м. кв., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Васильева, 27 «А»,та саме за цією адресу здійснена доставка отриманого від ДП «Паллада-України» товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Предметом Договору постачання №25 від 20.12.2010 р. є поставка товару, зокрема, парфумерно-косметичної продукції, мила, товарів побутової хімії, засобів гігієни та інше, та відповідно до видаткових накладних саме ці товари були отримані позивачем. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що отримання цього виду товару пов'язано з господарською діяльністю позивача. Отримані від ДП «Паллада-України», були в наступних податкових періодах реалізовані стороннім споживачам, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 3118858,13 грн. А відтак, за результатом реалізації отриманого від ДП «Паллада-України» товарно-матеріальних цінностей позивач отримав дохід у сумі 3118858,13 грн.

Таким чином, при продажу товару, придбаного у ДП «Паллада-України», позивачем було отримано валовий прибуток у сумі 1056511,67 грн. (3118858,13 грн. - 2062346,46 грн.=1056511,67 грн.).

Враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 1718620 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та понесені у межах вчиненої господарської операції, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334.

Стосовно доводів відповідача щодо необґрунтованості формування позивачем валових витрат у 1 кварталі 2011 р. у сумі 1718620 грн. по взаємовідносинам з ДП «Паллада-України» з тих підстав, що товарно-транспортні накладні не містять обов'язкових реквізитів та юридична адреса відправника не співпадає з фактичною адресою пункту навантаження, колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджений наказом Мінтранса України від 14.07.1997 №363 товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тобто товарно-транспортна накладна є первинно-бухгалтерським документом і одночасно документом, який підтверджує факт доставки товару.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна у спірних правовідносинах є документом, який засвідчує факт доставки товару.

А відтак, недоліки товарно-транспортної накладної (зокрема, відсутність зазначення вартості товару), у даному випадку не можуть свідчить про відсутність отримання товару, та, як наслідок, відсутність підстав для формування валових витрат, при наявності інших первинних-бухгалтерських документів, визначених нормами податкового законодавства, які є підставою для віднесення понесених витрат до складу валових витрат в межах господарської діяльності платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи між ДП «Паллада-України» ВАТ Концерну «Каліна» (Замовник) та ТОВ «ДХЛ Логістика (Україна)» (Виконавець) був укладений договір комплексних логістичних послуг від 01.03.2010 р., відповідно до якого останній здійснює послуги по прийняттю, зберіганню, обліку, комплектації та доставки Продукції Замовника за завданням Замовника.

Відповідно до п. 1.3. Договору для надання послуг Виконавець використовує складські приміщення, які належать йому на праві оренди, розташовані за адресою: смт Гостомель, вул. Леніна 141 П.

Слід зазначити, що сама ця адреса зазначена в товарно-транспортних накладних як пункт навантаження.

Отже, товарно-транспортні накладні є належними доказами на підтвердження факту доставки товару на склад позивача.

Згідно Господарського кодексу України обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ДП «Паллада-України» та позивачем вчинена господарська операція щодо придбання товарів. Матеріали справи підтверджують отримання товарів для подальшої реалізації в межах господарської діяльності позивача. Оплата за договорами була здійсненна позивачем у повному обсязі.

Вказана господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язання платника податків, оскільки позивачем отриманий дохід за наслідком вчиненої господарської операції.

Господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, укладеного позивачем з контрагентом, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що ні акт перевірки, ні заперечення відповідача на позов, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від ДП «Паллада-України», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-2387/12/0170/7 від 04.04.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду, була надана правова оцінка вчиненої господарської операції між ДП Торговий дім "Віолія" та ДП «Паллада-Україна» щодо придбання товару у лютому 2011 р. та встановлено товарність господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства під час формування валових витрат по операціям з ДП «Паллада-Україна» знаходяться поза межами вимог Закону №334.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у спораві № 2а-12962/12/0170/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 у справі № 2а-12962/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко