Рішення

від 07.05.2013 по справі 922/966/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р.Справа № 922/966/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехпостач-Україна", м.Харків про стягнення 339723,18 гривень за участю представників:

позивача - Тищенко Н.А. (довіреність №21/13 від 05 січня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехпостач-Україна" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 339723,18 гривень, у тому числі, 199495,99 гривень суми основного боргу, 59848,79 гривень суми нарахованого штрафу та 80378,40 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки пестицидів №ПЛ-П-74, укладеного між сторонами 18 травня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2013 року.

02 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№12236) пояснення про часткове погашення основного боргу Відповідачем на суму 10000,00 гривень та докази відповідного погашення. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 22 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 07 травня 2013 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 07 травня 2013 року повернулись ухвали про порушення провадження у справі від 11 березня 2013 року та про відкладення розгляду справи від 22 квітня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, які були направлені на адресу Відповідача.

Також, 07 травня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№16958) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 07 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням часткової сплати суми основної заборгованості Відповідачем, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 07 травня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 11 березня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

18 травня 2012 року між Приватним підприємством "Бізон-тех 2006" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтехпостач-Україна" (Відповідачем) було укладено договір поставки пестицидів №ПЛ-П-74. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник (Позивач) зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця (Відповідача) пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі - товар) у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, а покупець, у свою чергу, зобов'язувався приймати відповідний товар та оплачувати його.

Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами (п.2.1. договору).

Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору, і не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій, ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п.2.2. договору).

Відповідно до п.4.3. даного договору, дата (строк) поставки вказується у специфікаціях.

На виконання умов спірного договору, між сторонами було складено та підписано ряд наступних специфікацій (а.с.15-17):

- специфікація №1 від 18 травня 2012 року на суму 48584,00 гривень;

- специфікація №2 від 29 травня 2012 року на суму 36017,53 гривень;

- специфікація №3 від 06 червня 2012 року на суму 139894,46 гривень.

За умовами вищевказаних специфікацій, сторони погодили, що товар повинен був бути оплачений в порядку, вказаному у основному договорі та у строк не пізніше 10 жовтня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив на адресу Відповідача товар на загальну суму 224495,99 гривень, що підтверджується підписаними з обох сторін наступними видатковими накладними (а.с.18-20):

- в/н №ЗП7591 від 18 травня 2012 року на суму 48584,00 гривень;

- в/н №ЗП8804 від 29 травня 2012 року на суму 36017,53 гривень;

- в/н №ЗП9383 від 06 червня 2012 року на суму 139894,46 гривень.

До того ж, відповідний факт поставки товару підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 18 травня 2012 року по 06 липня 2012 року (а.с.25).

Відповідач, у свою чергу, за отриманий товар розрахувався частково, на суму 25000,00 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

На момент розгляду справи, Відповідачем додатково було сплачено 10000,00 гривень основної заборгованості.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Факт сплати 10000,00 гривень Відповідачем підтверджується копією банківської виписки за 22 березня 2013 року, наявною у матеріалах справи. До того ж, відповідний факт часткової сплати та зарахування відповідної суми основної заборгованості підтверджує і сам Позивач, а тому суд вважає, що предмет спору в частині основної заборгованості у розмірі 10000,00 гривень в даній справі відсутній.

Враховуючи викладене, суд, роз'яснивши представнику Позивача наслідки припинення провадження у справі, а саме, про недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, припиняє провадження у даній справі щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 10000,00 гривень, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач зобов'язання за спірним договором виконав частково, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед Позивачем у розмірі 189495,99 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні докази повного погашення Відповідачем суми основної заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 189495,99 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 59848,79 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.8.1.3. спірного договору, за прострочення строків виконання грошового зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого Позивачем, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 80378,40 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.2. ст.536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.5. спірного договору, у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач нарахував проценти на суму основного боргу за останні 78 днів прострочення до дати подання позову до суду за період з 10 грудня 2012 року по 25 лютого 2013 року. Сума вищевказаних процентів була нарахована Позивачем з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованого Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.536, 548, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехпостач-Україна" (61124, м.Харків, проспект Героїв Сталінграда, буд.1/7, кв. 44, код ЄДРПОУ 36034191, п/р №26006311637400 в ПАТ "УкрСиббанк" у м.Харкові, МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Бізон-тех 2006" (69005, м.Запоріжжя, вул.Новицького Якова, 11, код ЄДРПОУ 34216986, п/р №260010230340 в ПАТ "БМ Банк", МФО 380913) 189495,99 гривень основної заборгованості, 59848,79 гривень штрафу, 80378,40 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами та 6794,46 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення з Відповідача 10000,00 гривень основної заборгованості провадження у справі №922/966/13-г припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08 травня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/966/13-г