Постанова

від 22.02.2011 по справі 10/113

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.02.11 Справа № 10/113

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Краєвська М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Кераміка Закарпаття" від 14.01.2011 р. вих. № 2/юр

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.12.2010 р.

у справі № 10/113

за позовом ВАТ "Закарпатгаз", м. Ужгород, в особі Мукачівськогї філії, м. Мукачево Закарпатської обл.

до Дочірнього підприємства "Кераміка Закарпаття", с. Павшино Мукачівського р-ну Закарпатської обл.

про стягнення 5 295, 84 грн., у т.ч. 4 114, 91 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 371, 24 грн. пені, 623, 8 грн. інфляційних втрат, 185, 88 грн. 3 % річних

За участю представників сторін:

від позивача -Волошин-Пацкан С.М. - представник

від відповідача -не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2010 року у справі № 10/113 (суддя Івашкович І.В.) задоволено позовні вимоги ВАТ "Закарпатгаз" в особі Мукачівськогї філії: стягнуто з дочірнього підприємства «Кераміка Закарпаття»на користь ВАТ "Закарпатгаз" в особі Мукачівськогї філії суму 5295,84 грн., в т.ч. 4114,91 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 371,24 грн. пені, 623,80 грн. інфляційних, 185,88 грн. 3% річних та 102,00 грн. відшкодування витрат по оплаті держмита, 236,00 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що нарахування обсягу спожитого відповідачем за квітень 2009 року природного газу, що складає 1733 куб.м., проведено за показами облаштованого на об'єкті відповідача приладу обліку газу №2967947; що згідно з наведеними у журналі-ордері даними відповідачем здійснено часткову проплату за спожитий відповідачем за квітень 2009 року природний газ в розмірі 451,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 20.05.2009 року із призначенням платежу - згідно рахунку 4/131/м від 15.04.2009 року; за змістом норм ст. 193 Господарського кодексу України та аналогічної до неї ст. 526 Цивільного кодексу України врегульовано загальні умови виконання зобов'язань та встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитого природного газу, заборгованість в розмірі 4114,91 грн. підлягає стягненню в судовому порядку. За порушення встановлених термінів оплати відповідачу на підставі умов п. 7.2 договору нараховано із простроченого боргу пеню в розмірі 371,24 грн., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - нараховано із простроченого боргу інфляційні в розмірі 623,80 грн. та 3% річних в розмірі 185,88 грн.

ДП «Кераміка Закарпаття»подано апеляційну скаргу від 14.01.2011 р. вих. № 2/юр, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Окрім цього, скаржник зазначає, що між позивачем та відповідачем не існувало жодних договорів на поставку природного газу за період квітня 2009 року; сторонами на 2009 рік не було досягнуто жодних домовленостей щодо істотних умов на поставку природного газу; позивачем не доведено належним чином сам факт поставки природного газу в об'ємі 1733 куб. м. за квітень 2009 року; жодних актів та звірок між учасниками процесу не існує та п. 6.1 договору на який посилається позивач, чітко передбачено, що оплата за газ проводиться на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів поставки. Також, скаржник зазначає, що посилання суду першої інстанції на той факт, що відповідач визнав існування договірних відносин та сам факт поставки природного газу за спірний період, не може братись до уваги, оскільки, сплачена відповідачем сума 451,33 грн. проведена помилково під тиском та обманом позивача.

ВАТ "Закарпатгаз" подано відзив на апеляційну скаргу № 141 від 11.02.2011 року, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції у даній справі без змін з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено договір № 313/М/к-т від 12.09.2006 року на постачання природного газу, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався передати споживачу в 2006 році природний газ власних ресурсів НАК «Нафтогаз України»в обумовлених обсягах, а споживача - прийняти та оплатити газ на умовах договору. Відповідно до п. 11.2 договір укладено на умовах його щорічної пролонгації, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання.

Відповідно до взятих на себе зобов'язань споживач повинен здійснювати остаточний розрахунок за спожитий природний газ на підставі двохстороннього акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Згідно з умовами п. 3.6 договору приймання - передача поставленого споживачу природного газу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу. Такі акти уповноважені представники сторін складають до 1-го числа наступного за звітним місяця (п.3.7). Відповідно до п. 3.8.7 споживач зобов'язався в період з 25 по 30(31) число кожного місяця прибути у відділ обліку постачальника для підписання акту приймання-передачі газу за поточний місяць. Рахунки та акти приймання-передачі надаються споживачу на підставі представленого журналу обліку витрат газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту поставки природного газу, оформлено акт приймання -передачі природного газу № 3633 від 15 квітня 2009 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв за період квітень 2009 року природного газу в обсязі 1733 куб.м. загальною вартістю 4523,44 грн. Однак, відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого п. 3.8.7 договору та не підписав акт приймання -передачі природного газу, про що в акті здійснено відмітку.

Однак, платіжним дорученням № 51 від 20.05.2009 року із призначенням платежу - згідно рахунку 4/131/м від 15.04.2009р., відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 451,33 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається розрахунку боргу, що з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в розмірі 451,33 грн., а також залишку оплати за попередній період в сумі 72,11 грн., за відповідачем утворився борг в розмірі 4114,91 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитого природного газу, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4114,91 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 7.2. договору № 313/М/к-т від 12.04.2006 року, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду щодо стягнення з відповідача 371,24 грн. пені за невиконання зобов'язань щодо оплати природного газу, зобов'язань по сплаті інфляційних із простроченого боргу в розмірі 623,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 185,88 грн.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що між позивачем та відповідачем не існувало жодних договорів на поставку природного газу за період квітня 2009 року та сторонами на 2009 рік не було досягнуто жодних домовленостей щодо істотних умов на поставку природного газу, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 11.2 договору № 313/М/к-т від 12.04.2006 року договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не висловила бажання про його розірвання. Ні суду першої інстанції, ні судовій колегії не було надано належних доказів звернення відповідача чи позивача про розірвання договору та доказів того, що договір визнано недійсним чи розірвано.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено належним чином сам факт поставки природного газу в об'ємі 1733 куб. м. за квітень 2009 року та жодних актів та звірок між учасниками процесу не існує, колегія суддів зазначає, що дані твердження на увагу не заслуговують, оскільки дані щодо споживання відповідачем природного газу позивач отримував з приладу обліку газу № 2967947, встановленого у жовтні 2008 року на об'єкті відповідача та на виконання умов договору, а саме п. 3.6 приймання-передачу газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформляв щомісячний акт приймання-передачі газу.

Крім цього, посилання скаржника на відсутність узгодженої ціни за 1000 куб.м. природного газу у спірний період, спростовується п. 5.3 договору, яким передбачено обов'язок сторін прийняти до виконання зміни ціни природного газу з моменту набрання чинності відповідних нормативних документів без додаткового узгодження.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що посилання суду першої інстанції на той факт, що відповідач визнав існування договірних відносин та сам факт поставки природного газу за спірний період, не може братись до уваги, оскільки, сплачена відповідачем сума 451,33 грн. проведена помилково під тиском та обманом позивача. Однак, судова колегія вважає, що дані висновки скаржника є необґрунтованими та не доведені належними і допустимими доказами, а тому не заслуговують на увагу суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б спростували вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2010 року прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий - суддя Краєвська М.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.