Рішення

від 11.05.2010 по справі 10/113-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.10р. Справа № 10/113-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітрейд" ( м. Дніпропетровськ )

до В-1: Приватного науково-виробничого підприємства "Укренергопром" (м. Дніпропетровськ )

В.-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Пожмаш ЮГ" ( м. Запоріжжя)

В-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "2009" ( м. Кременчук Полтавської області )

про визнання недійсним договору переводу боргу

Суддя Кощеєв І.М.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача-1: не з"явився

від відповідача-2: ОСОБА_1 (дов. від 01.01.2010 р. ) - представник

від відповідача-3: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про визнання недійсним Договору переводу боргу № 1 від 10.06.2010 р., укладеного між сторонами.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, за значаючи у відзиві на позов на їх безпідставність.

Представники відповідачів -1, -3 в судове засідання не з"явились, витребуваних судом документів не надали.

Від Позивача надійшло клопотання про чергове відкладення розгляду справи.

Господарський суд знаходить достатньо підстав для розгляду справи за відсутністю представника Позивача та наявними в ній документами.

За згодою представника Відповідача-2 у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників Позивача ( на попередньому засіданні ) та Відповідача-2, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Причиною виникнення спору в даній справі, є питання щодо існування правових підстав для визнання недійсним Договору переводу боргу № 1, укладеного між сторонами 10.06.2010 р.

Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем по справі не надано суду доказів укладення сторонами саме 10.06.2010 р. ( як заначено у позові ) Договору переводу боргу № 1. Заяв про уточнення предмету спору від Позивача до суду не надходило.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі ст. 181 у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що дата - 10.06.2010 р. ще не настала, а отже спірний Договір переводу боргу № 1 від 10.06.2010 р. на час розгляду спору у суді не підписаний жодною із сторін ( доказів не надано ), господарський суд вважає вказаний договір таким, що не існує, а тому позовні вимоги Позивача повВ»язані із визнанням недійсним Договору переводу боргу № 1 від 10.06.2010 р. є безпідставними.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, згідно ст. 49 ГПК України.

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Позивача повВ»язаних із визнанням недійсним Договору переводу боргу № 1 від 10.06.2010 р., укладеного між сторонами - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_2

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України - 07.05.2010 року.