Постанова

від 22.02.2011 по справі 16/141 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

22.02.11 Справа № 16/141 (2010)

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Краєвська М.В.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Львівське науково-виробниче підприємство «Будекспрес»від 09.12.2010 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2010 р.

у справі № 16/141 (2010)

за позовом фізичної особи ОСОБА_2, м. Нова Каховка Херсонської обл.

до ТзОВ «Львівське науково-виробниче підприємство «Будекспрес», м. Львів

про стягнення 88 601, 95 грн., в т.ч. 71 949, 96 грн. основного боргу, 12 879, 05 грн. інфляційних втрат, 3 772, 94 грн. 3 % річних, за договором підряду № 1 від 01.07.2008 р.

За участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача -не з'явився

Сторони у справі явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.01.2011 року розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника, оскільки явка повноважених представників визнавалась на власний розсуд, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року у справі № 16/141 (2010) (суддя Іванчук С.В.) позовні вимоги ПП ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівського науково-виробничого підприємства „Будекспрес" на користь приватного підприємця ОСОБА_2 71948,96 грн. основного боргу, 12879,05грн. - інфляційних втрат 3772,94 грн. - 3% річних, 886,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,99 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов договору позивачем виконано роботи для відповідача, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані сторонами у справі; відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, оскільки матеріалами справи доведено виконання позивачем умов договору, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 71948,96 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

ТзОВ «Львівське науково-виробниче підприємство «Будекспрес»подано апеляційну скаргу б/н від 09.12.2010 р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Окрім цього, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в усіх актах КБ-2в та КБ-3 приймання виконаних підрядних робіт, підписаних між позивачем та відповідачем, не зазначено дати підписання цих актів. Також, скаржник стверджує, що відповідно до умов договору остаточні платежі проводяться після закінчення робіт і затверджуються актом прийняття об'єкта в експлуатацію, однак, такого акту прийняття об'єкта в експлуатацію між сторонами підписано не було, а отже на момент звернення позивача до суду у нього не було законних підстав для стягнення заборгованості за договором підряду. Крім цього, скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин сторін, зокрема ст.530 ЦК України, натомість застосував положення стат.. 612,625 ЦК України, норми закону які є неналежними до спірних правовідносин сторін

ПП ОСОБА_2 в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Належним йому правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

01.07.2008 року між ПП ОСОБА_2 (субпідрядник) та ТзОВ ЛНВП «Будекспрес»(генпідрядник) укладено договір підряду № 1, згідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.6 договору № 1 від 01.07.2008р. прийом-передача виконаних робіт здійснюється сторонами згідно акту здачі-приймання виконаних робіт, по формі КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 у строк 15 днів з дня закінчення робіт.

Відповідно до п. 3.2, 3.4 договору генпідрядник сплачує субпідряднику суму авансу у розмірі 20 % від кошторисного розрахунку на придбання будівельних матеріалів, але з обмеженим терміном використання до одного місяця. Розрахунок проводиться у безготівковому порядку шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника у строк 15 днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі.

Факт виконання умов договору № 1 від 01.07.2008р. підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, які підписані сторонами у справі та знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт загальна сума підрядних робіт, виконана позивачем і прийнята відповідачем, становить 481293,00 грн., а загальна вартість підрядних робіт згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, поданих позивачем, складає 475869,96 грн.

ТзОВ ЛНВП «Будекспрес»проведено часткову оплату за виконані роботи на загальну суму 403921грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку, в яких призначенням платежу визначено договір № 1 від 01.07.2008р. Внаслідок проведеної лише часткової оплати за виконані роботи на підставі договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 71948,96 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач без заперечень та зауважень підписав акти приймання виконаних підрядних робіт, чим підтвердив факт прийняття виконаних позивачем робіт. Крім цього, судова колегія зазначає, що акти приймання виконаних підрядних робіт скріплені печатками сторін, на них відсутні будь-які зауваження чи заперечення відповідача, не вказано наявності спору між сторонами щодо вартості робіт чи матеріалів, чи щодо якості робіт.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки матеріалами справи доведено виконання позивачем умов договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 71948,96 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до п.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи вищевикладене судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем підставно нараховано відповідачу за період з січня 2009 по серпень 2010р. інфляційні втрати в розмірі 12879,05 грн. та за період з 16.12.2008р. по 30.09.2010р. 3% річних в сумі 3772,94 грн..

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що в усіх актах КБ-2в та КБ-3 приймання виконаних підрядних робіт, підписаних між позивачем та відповідачем, не зазначено дати підписання цих актів, судова колегія зазначає, що на актах та довідках вказані місяці, в яких виконувалися роботи, тому, оскільки не вказано інше, колегія судів вважає датами підписання цих форм останні дні кожного із місяців, які на них вказані.

Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин сторін, зокрема ст. 530 ЦК України, натомість застосував положення ст.ст.. 612, 625 ЦК України, є неналежними до спірних правовідносин сторін.

Однак, судова колегія зазначає, що дані висновки скаржника є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду, оскільки ст.. 530 ЦК України визначає строк (термін) виконання зобов'язання, а ст.ст. 612, 625 ЦК України визначають прострочення боржника (невиконання боржником цивільно-правових зобов'язання в обумовлений строк) та визначають відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідно до умов договору остаточні платежі проводяться після закінчення робіт і затверджуються актом прийняття об'єкта в експлуатацію, однак, такого акту прийняття об'єкта в експлуатацію між сторонами підписано не було, а отже на момент звернення позивача до суду у нього не було законних підстав для стягнення заборгованості за договором підряду, колегія суддів зазначає, що з даним висновком скаржника погодитьсь не можна оскільки в матеріалах справи знаходиться акт від 28.11.2008 року державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений рішенням Новокаховського виконкому від 04.12.2008 року за № 448.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б спростували вимоги позивача в частині стягнення суми боргу.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2010 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Краєвська М.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.