Ухвала

від 25.04.2013 по справі 14/200-2557

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 94320/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «АМН-Транс» на постанову Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства фірми «АМН -Транс» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство фірма «АМН - Транс» в червні 2006 року звернулося з позовом в суд до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції та просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0004051501/0 (29722) про стягнення штрафу у сумі 6638,37 грн., №0000611703/0 (27795) про стягнення 60536,13 грн. податку з доходів фізичних осіб в т.ч. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року в справі №14/200-2557 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням приватним підприємством фірмою «АМН-Транс» подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року в справі №14/200-2557 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає те, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «АМН-Транс» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що податковим повідомленням - рішенням Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0004051501/0/29722 від 22.05.2006р. платнику податків визначено зобов'язання зі сплати штрафу за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 6638.37 грн.

Податковим повідомленням - рішенням №0000611703/0/27795 від 12.05.2006р. позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 60536.13 грн. в т. ч. 20178.71 грн. за основним платежем та 40357.42 грн. - штрафними санкціями.

За наслідками проведеної перевірки (акт №9933/15-01/25347294 від 15.05.2006р.) посадовими особами контролюючого органу з'ясовано, що узгоджена сума податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2006 року в розмірі 89483.00 грн. відповідно до поданої декларації №628622 від 20.04.2006р. із граничним терміном сплати 03.05.2006р. оплачена позивачем частково в розмірі 23099.35 грн., а тому неоплачений залишок на граничний термін сплати становив 66383.65 грн. Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем 05.05.2006 року до податкової інспекції подано, а нею прийнято, уточнений розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2006 року на суму зобов'язань 44172.00 грн., яка оплачена позивачем із врахуванням попередньої оплати в повному обсязі 10.05.2006р. згідно платіжного доручення №90, що підтверджується також карткою особового рахунку платника податків. Крім цього, плановою комплексною перевіркою дотримання вимог податкового та валютного законодавства (акт №9670/23-122/1/25347294 від 28.04.2006р.) за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року встановлено, що водії, які відбували у відрядження з ПП фірми "АМН - Транс" отримували добові з каси підприємства не перебуваючи у трудових відносинах з вищезазначеним суб'єктом господарювання.

Відповідно до пп. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем 05.05.2006 року подано уточнений розрахунок податкового зобов'язання із ПДВ за березень 2006р., а тому ним прострочено граничний термін сплати податкового зобов'язання, внаслідок чого на підставі пп. 17.1.7, п. 17.1, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано санкції в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пп. 4.2.9, п. 4.2, ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон №889), до складу загального оподаткованого місячного доходу включаються, серед інших, додаткові блага (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) надані особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Підпунктом 8.1.1, п. 8.1, ст. 8 Закону №889 визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином, компенсації за відрядження отримані фізичними особами не від працедавця повинні включатися до складу місячного оподаткованого доходу цих осіб як надане додаткове благо, а тому контролюючим органом обґрунтовано зроблено висновок про те що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 19598.54 грн.

Крім того, перевіркою встановлено безпідставне надання соціальної пільги, неповне утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, внаслідок чого позивачу донараховано 580.17 грн. податку.

Відповідно до п. 6.1, ст. 6 Закону №889 платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірах визначених даною статтею.

Підпунктом 6.3.1, п. 6.3, ст. 6 Закону №889 визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно пп. 6.3.2, п. 6.3, ст. 6 Закону №889 платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

За час розгляду справи в суді та на момент проведення перевірки, посадовим особам податкового органу заяви працівників позивача на отримання соціальної пільги не представлено, у зв'язку із чим підприємству правомірно донараховано 580.17 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позивачем вимог в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб ним не представлено.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги приватного підприємства фірми «АМН-Транс» є неаргументованими, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми «АМН-Транс» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року в справі №14/200-2557 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор