Ухвала

від 25.04.2013 по справі 1304/4585/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1304/4585/12 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/2007/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 40

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.

з участю секретаря Рванцової О.О.

з участю ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» на рішення Галицького районного суду м.Львова від 2 жовтня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» про захист ділової репутації, спростування неправдивої інформації ,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 2 жовтня 2012 року позов задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію, інформацію поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на першій та шостій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» за авторством ОСОБА_5 наступного змісту:

«...Використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» та її спільники у Дніпродзержинську документально оформлювали неіснуючі операції на отримання та продаж товарно - матеріальних цінностей. Потім документи передавалися службовим особам ТзОВ «Корпорація «КРТ» для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку»,

«... жодних товарів ТзОВ «Корпорація «КРТ» не отримувало, операції були фіктивними, мали так званий безтоварний характер»,

«...кошти, отримані від залізниці, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» переказали у цей «конвертаційний центр», а натомість отримували їх готівкою»,

«...а що ж отримувала залізниця? Невже лише штампувала документи про неіснуючі поставки? Дуже схоже, що так, адже, як засвідчують наведені факти, комплектуючі до кріплень на ТзОВ «Корпорація «КРТ» не поставлялися. Отже, виготовити кріплення для рейок воно не могло. А, отже, і поставити залізниці ці кріплення також не могло ».

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію, інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2 на першій та шостій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» за авторством ОСОБА_5 наступного змісту:

«ТОВ «Корпорація «КРТ» отримувало від залізниці справжні гроші, надсилало на рахунки згаданих вище фіктивних підприємств справжні гроші. Із рахунків у банку готівку знімали та перетворювали, як кажуть у народі, в справжній «чорний нал».

Зобов'язано ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» (79026, м. Львів, вул. В.Великого, 5А ЄДРПОУ 30649575) не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на тій самій шпальті газети «Експрес» і тим самим шрифтом спростування наступного змісту:

«Спростування:

ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» спростовують недостовірну та таку, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології», інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на першій та шостій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», а саме :

«...Використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» та її спільники у Дніпродзержинську документально оформлювали неіснуючі операції на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей. Потім документи передавалися службовим особам ТзОВ «Корпорація «КРТ» для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку».

«... жодних товарів ТОВ «Корпорація «КРТ» не отримувало, операції були фіктивними, мали так званий безтоварний характер».

«...кошти, отримані від залізниці, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» переказали у цей «конвертаційний центр», а натомість отримували їх готівкою».

«…а що ж отримувала залізниця? Невже лише штампувала документи про неіснуючі поставки? Дуже схоже, що так, адже, як засвідчують наведені факти, комплектуючі до кріплень на ТзОВ «Корпорація «КРТ» не поставлялися. Отже, виготовити кріплення для рейок воно не могло. А отже, і поставити залізниці ці кріплення також не могло».

А також спростовують недостовірну та таку, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології», інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_2 на першій та шостій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4»: ще чотири приголомшливі зізнання...», а саме: «ТзОВ «Корпорація «КРТ» отримувало від залізниці справжні гроші, надсилало на рахунки згаданих вище фіктивних підприємств справжні гроші. І з рахунків у банку готівку знімали та перетворювали, як кажуть у народі, в справжній «чорний нал».

Рішення оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова».

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. Посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на безпідставних висновках суду першої інстанції про те, що спростовувана інформація є недостовірною. Рішення прийняте лише на підставі доказів, які надані позивачем, та без врахування заперечень і наданих відповідачем доказів на підтвердження достовірності спростовуваної інформації. Відповідно до частинні статті 277 ЦК України, особа, особисті майнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до ч. 1 статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності, або принижують їх честь та гідність. Зважаючи на вказані норми, на позивача у справах про спростування недостовірної інформації покладається обов'язок довести, що поширена інформація стосується саме цих осіб. У спростовуваних фрагментах газетних публікаціях дійсно згадується юридична особа з найменуванням ТзОВ «Корпорація КРТ». В той же час за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб у с. Зубра Пустомитівського району зареєстровано щонайменше три юридичні особи з подібними найменуваннями: ТзОВ «Корпорація КРТ», код ЄДР 37786903, ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», скорочене найменування «Корпорація КРТ», код ЄДР 33133794, ТзОВ «Науково-виробниче об'єднання «Колійні ремонтні технології», код ЄДР 31694938. Судом першої інстанції не перевірено, чи дійсно поширювана інформація стосується позивача, та, як наслідок чи ТзОВ «Корпорація КРТ» з кодом 33133794 є належним позивачем у спорі про спростування недостовірної інформації, поширеної у відповідних випусках газети «Експрес».

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

На підставі ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології») є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 10 вересня 2004 року, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12 січня 2012 року. Ця юридична особа має скорочене найменування - ТзОВ Корпорація КРТ (а.с.9-10).

Відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача; якщо позов пред'явлено про спростування відомостей, опублікованих в пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню); як відповідачі залучаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

В черговому номері газети «Експрес», видавцем якої є редакція ТзОВ «Фонд «Свобода слова», від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 на першій та шостій сторінках опубліковано статтю під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2». Автором цієї публікації зазначений ОСОБА_5. У вказаній статті поширена інформація, яка стосується позивача, а саме:

«...Використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» та її спільники у Дніпродзержинську документально оформлювали неіснуючі операції на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей. Потім документи передавалися службовим особам ТзОВ «Корпорація «КРТ» дня їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку».

«... жодних товарів ТзОВ «Корпорація «КРТ» не отримувало, операції були фіктивними, мали так званий безтоварних характер».

«...кошти, отримані від залізниці, посадові особи ТзОВ «Корпорація «КРТ» переказали у цей «конвертаційний центр», а натомість отримували їх готівкою».

« …а що ж отримувала залізниця? Невже лише штампувала документи про неіснуючі поставки? Дуже схоже, що так, адже, як засвідчують наведені факти, комплектуючі до кріплень на ТзОВ «Корпорація «КРТ» не поставлялися. Отже, виготовити кріплення для рейок воно не могло. А отже, і поставити залізниці ці кріплення також не могло».

В номері газети «Експрес» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 на першій та шостій сторінках в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4»: ще чотири приголомшливі зізнання учасників небаченої афери» за авторством ОСОБА_5 поширено інформацію наступного змісту:

«ТзОВ «Корпорація «КРТ» отримувало від залізниці справжні гроші, надсилало на рахунки згаданих вище фіктивних підприємств справжні гроші. І з рахунків у банку готівку знімали та перетворювали, як кажуть у народі, в справжній «чорний нал».

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві. Такою легітимною метою визначається охорона репутації осіб - фігурантів інформації.

Відповідно до ст. 94 ЦК України, юридична особа має право, зокрема, на недоторканість її ділової репутації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» (п.п.5,6), ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь - якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа яка її поширила не доведе протилежного.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України, ст. 10 ЦПК України, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» обов'язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У відповідності до п. 15 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Інформація, що є предметом спору, поширена в чергових номерах газети «Експрес» НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно від ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 за авторством ОСОБА_5.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана поширена інформація є негативною, та такою що принижує ділову репутацію ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології». Наведена інформація принижує ділову репутацію позивача, оскільки містить недостовірні дані. Поширені відомості були доведені до відома значної кількості осіб, серед яких були працівники підприємств - контрагентів позивача, а також потенційні клієнти позивача, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах. Наслідком поширення недостовірної негативної інформації є втрата довіри до ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», розірвання контрактів та неможливість реалізації основної мети підприємництва - отримання доходу.

Твердження про те, що ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» документально оформлювали неіснуючі операції, такі операції були фіктивними та мали безтоварний характер не відповідає дійсності. Натомість, поширена інформація безпідставно містить в собі фактичні дані щодо наявності суспільно небезпечного кримінально - караного діяння в роботі позивача чи його посадових осіб. Також відсутнє будь - яке рішення суду, що набрало законної сили, яким було би встановлено факт порушення вимог податкового законодавства України, зокрема, в частині невиконання податкових зобов'язань позивачем. Відтак, поширена інформація є недостовірною, та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

Що стосується твердження «а що ж отримувала залізниця? Невже лише штампувала документи про неіснуючі поставки? Дуже схоже, що так, адже, як засвідчують наведені факти, комплектуючі до кріплень на ТзОВ «Корпорація «КРТ» не поставлялися. Отже, виготовити кріплення для рейок воно не могло. А отже, і поставити залізниці ці кріплення також не могло», суд зазначив, що відповідно до договору, укладеного між позивачем та ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» виробником продукції, яка поставлялася, є, зокрема, позивач, а поставки, на виконання договору виконувалися в повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, актами приймання - передачі товару, видатковими накладними та податковими накладними, товаро - транспортними накладними про транспортування товару, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також актами звірки взаєморозрахунків між сторонами зобов'язання, тобто, позивачем та ДП матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач». Відповідно до умов договору, замовник продукції ДП «Укрзалізничпостач» направляв позивачу рознарядку із зазначенням кількості та асортименту продукції, що підлягала поставці, а також кінцеву станцію отримання (конкретну станцію залізниці) на виконання рознарядки та приймалася безпосередньо на визначених станціях залізниці. При поставці продукції залізничним транспортом оформляється залізнична накладна, яка згідно зі ст. 1 Статуту залізниць України є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138), перевізні документи, оформлені відправником в паперовому вигляді, перевіряються начальником станції або уповноваженим ним працівником станції у разі надання згоди на завантаження. Перевіркою встановлюються: наявність плану на перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення, правильність заповнення бланків перевізних документів відповідно до правил оформлення перевізних документів, наявність необхідних додаткових супровідних документів та документів дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачено законами України. Після завантаження товару, такий прямує на вказані замовником станції залізниці. Безпосередньо на станціях отримувача товар приймається, про що складаються Акти загальної форми, що передбачено Статутом Залізниць України. Після розгрузки продукції, її приймання здійснюється головним інженером, інженером - технологом, іншими працівниками, уповноваженими на приймання продукції, начальником Колійної машинної станції (КМС) відповідної станції залізниці. У випадку відповідності продукції Технічним Умовам та кресленням, складаються Акти вхідного контролю, затвердженою форми із зазначенням підписів всіх членів комісії, що брали участь у прийманні. Після перевірки відповідності продукції технічним умовам та кресленням, така приймається начальником відповідної дистанції колії. Всі зазначені вимоги законодавства, при кожній поставці були дотримані, вся необхідна документація складена. При цьому, поставка продукції, згідно з рознарядкою замовника протягом дії договору прямувала на станції залізниці по всій території України.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови № 1 від 27 лютого 2009 року роз'яснив, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до висновку, що в силу положень п. 15 вказаної постанови відповідачами здійснено поширення інформації, яка стосується позивача - ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології», що випливає зі змісту статті, та є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, оскільки містить в собі фактичні дані щодо ведення незаконної протиправної господарської діяльності, вчинення суспільно - небезпечних кримінально - караних діянь. Ця інформація не містить посилань на судові рішення чи будь - які інші обставини, що не потребують доведення. В сукупності наведені обставини, вказують на порушення особистих немайнових прав позивача, тобто завдання шкоди діловій репутації позивача та перешкоджання позивачу повно і своєчасно здійснювати свої права.

Інформація, яка є предметом спору, поширена відповідачами в пресі, відтак, значна кількість осіб, в яких склалося враження про ТзОВ «Корпорація колійні ремонтні технології» як про підприємство, що працює проти держави і суспільства, державного та місцевих бюджетів, на зраду державним інтересам, поза межами законного правового поля - є значною.

У відповідності до п. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила цю інформацію. Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Пунктом 24 вказаної Постанови визначено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

На підставі всебічного аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що спірна інформація, оприлюднена у засобах масової інформації відповідачем, не відповідає дійсності, викладена частково в образливій формі із звинуваченнями у порушенні норм чинного законодавства, не підтверджена жодними достовірними доказами, порушує право позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації і ставить під сумнів набуту ним суспільну оцінку його ділових і професійних якостей. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження достовірності розповсюдженої інформації.

В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що інформація, яка є предметом спору, є достовірною, є фактами, а не оціночними судженнями. Однак, допустимих на належних доказів на підтвердження цього не надано.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. З висновками суду, які ґрунтуються на аналізі наявних у справі доказів, та не спростовані доводами апеляційної скарги, слід погодитися.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.І ст.307, ст.cт. 308, 313, п.1 ч.І ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 2 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: