Постанова

від 24.04.2013 по справі 805/4105/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 р. Справа №805/4105/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кошкош О.О.

при секретарі Яковецькій О.В.

за участю представників позивача Горбаткова О.В., Новікова В.І.

представників відповідача Галицької О.М., Алфьорової Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Мале колективне підприємство виробничо-комерційний центр «Сталкер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позову зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» за період травень, червень 2011 року та на підставі акту № 1554/22-2/13516811 від 05.03.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212220 від 22.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 195009 грн. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями та вказує, що за угодами, укладеними позивачем із зазначеним підприємством, позивач придбавав товари відповідно до своєї господарської діяльності. Поставка товару позивачу підтверджена первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212220 від 22.03.2013 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомант ЛТД», оскільки не підтверджено врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про наявність умислу у сторін угоди щодо укладення її з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільству, шляхом безпідставного одержання коштів з Державного бюджету України. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Мале колективне підприємство виробничо-комерційний центр «Сталкер» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради 13.11.1991 року (а.с.10), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку у Макіївській об'єднаній Державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби (а.с.16-17).

Відповідач Макіївська об'єднана Державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Макіївською об'єднаною Державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» за період травень, червень 2011 року, за результатами якої складений акт № 1554/22-2/13516811 від 05.03.2013 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за травень, червень 2011 року, в розмірі 195009 грн. та ст. 203, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в сосен вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненими позивачем при придбанні товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» (а.с.20-26).

На підставі даного акту 22 березня 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212220 про збільшення Малому колективному підприємству виробничо-комерційного центру «Сталкер» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195011 грн., в тому числі за основним платежем - 195009 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 грн. (а.с.27).

Суд вважає зазначене рішення суб'єкта владних повноважень протиправним з наступних підстав.

Судом встановлено, що 5 травня 2011 року між Малим колективним підприємством виробничо-комерційним центром «Сталкер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» укладено договір на поставку товару № 7/2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти визначений договором товар (гумові суміші), а покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його. Договором визначено, що за кожну поставлену партію товару розрахунок здійснюється в безготівковій формі протягом двох місяців з моменту поставки товару, що здійснюється транспортом постачальника на адресу покупця. Строк договору встановлений до 31.12.2011 року (а.с.35-36).

Виконання договору обома сторонами підтверджується первинними документами, дослідженими судом.

Так, надання зазначених послуг підтверджується рахунком-фактурою № 15 від 04.05.2011 року, наданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомант ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 549900 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 91650 грн.; видатковою накладною № 15 від 04.05.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомант ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 270000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 45000 грн.; видатковою накладною № 31 від 06.05.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 279900 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 46650 грн.; рахунком-фактурою № 289 від 06.06.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 265500 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 44250 грн.; видатковою накладною № 75 від 01.06.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 354654 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 59109 грн.; видатковою накладною № 289 від 06.06.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 265500 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 44250 грн.; податковою накладеною № 15 від 04.05.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомант ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 270000 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 45000 грн.; податковою накладеною № 289 від 06.06.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 265500 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 44250 грн.; податковою накладеною № 75 від 01.06.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 354654 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 59109 грн.; податковою накладеною № 31 від 06.05.2011 року, виданою позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» щодо поставки товару-гумової суміші на суму 279900 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 46650 грн. (а.с.39-44).

Підтвердження проведення грошових коштів вбачається з реєстру сплачених платіжних документів АТ «ОТП Банк» від клієнта МКП ВКЦ «Сталкер» (а.с.51).

Як встановлено в ході перевірки, так й в судовому засіданні, згідно з актом звірки розрахунків, заборгованості між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» не значиться.

В акті перевірки податковим органом зазначається про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 195009 грн. Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем отримані послуги за нікчемним правочином з ТОВ «Діомат ЛТД».

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює податкові правовідносини, починаючи з 01.01.2011 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що основним видом діяльності Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер» є, зокрема виробництво гумових виробів. З метою одержання прибутку позивачем була укладена угода з ТОВ «Діомат ЛТД», за якою позивач придбав у цього підприємства товари (гумові суміші).

Враховуючи зазначені вище вимоги Податкового кодексу України, витрати позивача з отримання товару від ТОВ «Діомат ЛТД» є такими, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 цього кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, видані позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер».

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару Малим колективним підприємством виробничо-комерційним центром «Сталкер» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Також актом перевірки встановлено порушення Малим колективним підприємством виробничо-комерційним центром «Сталкер» ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямовано на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненим позивачем при придбання товарів у ТОВ «Діомат ЛТД». Порушення, на думку податкового органу, полягає у тому, що позивачем отримані послуги за нікчемним правочином з ТОВ «Діомат ЛТД».

Суд вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є, зокрема виробництво інших гумових виробів. З метою одержання прибутку позивачем укладена угода з ТОВ «Діомат ЛТД», за якою позивач придбав у цього підприємства товари (гумові суміші).

Статтею 80 Цивільного Кодексу України встановлено що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного Кодексу України визначено що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року по справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року по справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла наступного висновку: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначені рішення суду узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» проти Болгарії (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У свою чергу, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму листі № 7319 від 16 вересня 2011 року, щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

В акті перевірки № 1554/22-2/13516811 від 05.03.2013 року податковий орган зазначає, що підприємством документально не підтверджено транспортування матеріалів від ТОВ «Діомат ЛТД», не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують реальність здійснення перевезень товару.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вищезазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме акти приймання-передачі, транспортні накладні акти виконаних робіт; приходним ордером та платіжними дорученнями, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ «Діомат ЛТД», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність об'єкту оподаткування у зв'язку з тим, що угода з надання товару має ознаки нікчемності. Відповідач при цьому вказує, що відповідно до акту перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року № 323/236-37288409 від 10.02.2012 року, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, пролдажу, зберігання і відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Ці обставини, на думку податкового органу, вказують на те, що господарська угода, укладена позивачем з ТОВ «Діомат ЛТД» не спричинила реального настання правових наслідків.

На час виконання договору між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» це підприємство здійснювало господарську діяльність, не було визнане банкрутом, не було ліквідоване, було платником податку на додану вартість.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Діомат ЛТД» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, оскільки у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, яка передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано належних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави вважати угоду, укладеною між Малим колективним підприємством виробничо-комерційним центром «Сталкер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» нікчемною.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкового зобов'язання прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 22.03.2013 року № 0000212220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого колективного підприємства виробничо-комерційного центру «Сталкер» (ЄДРПОУ 13516811) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1951 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна) грн.

Повний текст постанови виготовлений 29 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.