Постанова

від 11.04.2013 по справі 816/1605/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/1605/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Короля М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Щит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2013 року Приватне підприємство "Щит" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001481502/356.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 31 жовтня 2012 року №4537/15-222/32686996, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Щит» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Діан» за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року та за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення недійсності правочинів, а також не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ «Діан» мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку. Висновок про нікчемність угод з ТОВ «Діан», яку перевіряючі пов'язують з безтоварністю операцій є помилковим, оскільки зміст договору, укладеного з вищевказаним підприємством не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ТОВ «Діан» на момент укладення договору та складання податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 31 жовтня 2012 року №4537/15-222/32686996, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотань не надав /а.с. 166/.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що підприємство позивача здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Його контрагенти-постачальники, яким направлялись фінансово-грошові потоки, працювали в одному сегменті ринку, де існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого обізнані стосовно один одного. Фактично ж, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, СГД фінансово-господарською діяльністю у розумінні статті 3 Господарського кодексу України не займалися. Отже, на думку відповідача, ПП «Щит» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Крім того, відповідач зауважував, що контрагент позивача ТОВ «Діан» відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Діан» анульовано. На вищезазначені обставини посилався відповідач, як на підстави визнання правочинів між ПП «Щит» та ТОВ «Діан» нікчемними. У зв'язку з цим, за результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16334,37 грн., у тому числі 16333,37 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Щит» зареєстроване як юридична особа 13 жовтня 2003 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 32686996, про що видане свідоцтво серії А00 №128191, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 106/.

Приватне підприємство «Щит» є платником податку на додану вартість з 24 жовтня 2003 року згідно свідоцтва №23702786 серії НБ №249911, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 109/.

У період з 18 жовтня 2012 року по 24 жовтня 2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Щит» (код ЄДРПОУ 32686996) по питанню взаємовідносин з ТОВ «Діан» (код ЄДРПОУ 37282522) за період з 01 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року та за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 31 жовтня 2012 року №4537/15-222/32686996 /а.с. 112-120/, у якому зафіксовано порушення:

- частин першої, другої статті 215, частин першої, п'ятої статті 205, статті 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Щит»;

- підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року та квітень-травень 2011 року про обсяги придбання, та податковий кредит є недійсними, та як наслідок зменшується сума податкового кредиту на загальну суму ПДВ 16333,37 грн., та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету на 16333,37 грн., а саме: за січень 2011 року зменшується сума податкового кредиту у розмірі 5000,00 грн. та збільшується сума ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 5000,00 грн.; за лютий 2011 року - зменшується сума податкового кредиту у розмірі 4666,67 грн. та збільшується сума ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 4666,67 грн.; за квітень 2011 року - зменшується сума податкового кредиту у розмірі 3333,37 грн. та збільшується сума ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 3333,37 грн.; за травень 2011 року - зменшується сума податкового кредиту у розмірі 3333,33 грн. та збільшується сума ПДВ, яка підлягає сплаті у розмірі 3333,33 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що згідно податкової звітності у ТОВ "Діан" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами-контрагентами /а.с. 114/.

За юридичною адресою ТОВ "Діан" відсутнє, 07 червня 2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Діан" /а.с. 115/.

Також у Акті перевірки зазначено, що ПП «Щит» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Його контрагенти-постачальники, яким направлялись фінансово-грошові потоки, працювали в одному сегменті ринку, де існують налагоджені стабільні зв'язки та учасники якого обізнані стосовно один одного. Фактично ж, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, СГД фінансово-господарською діяльністю у розумінні статті 3 Господарського кодексу України не займалися. Отже, на думку відповідача, ПП «Щит» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України /а.с. 116, 119/ .

На підставі Акту перевірки та з урахуванням адміністративного оскарження /а.с. 81-93/ Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001481502/356, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 16334,37 грн., в тому числі 16333,37 грн. за основним платежем, 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)/ а.с. 79/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 27 лютого 2013 року №0001481502/356, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Замовник) з ТОВ "Діан" (Виконавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з вчинення дій по пошуку контрагентів, готових укласти договір та користуватися послугами Замовника.

Так, судом встановлено, що 01 грудня 2010 року між ПП "Щит" та ТОВ "Діан" укладено договір №6/10 /а.с. 70-71/, згідно пункту 1.1. умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ряд визначених фактичних дій з метою виявлення оптимальних контрагентів (Покупців), готових укласти договір та скористатися послугами Замовника, пов'язаними з охорони державної та приватної власності, на умовах останнього.

Відповідно до пункту 2.4. Договору у випадку позитивних переговорів між Покупцем та Замовником Виконавець зобов'язується надати останньому на затвердження у письмовому вигляді підтверджуючий документ, у якому гарантується оплата Замовником посередницьких послуг.

На підставі документів, зазначених у пункту 2.4 Даного Договору Виконавець зобов'язується скласти Акт наданих посередницьких послуг за минулий місяць та надати його Замовникові /пункт 2.5 Договору/.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за виконання послуг, зазначених у Договорі, Замовник виплачує Виконавцеві винагороду згідно рахунка та Акта наданих послуг по даному Договору, узгоджених сторонами по ціні.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Діан", позивачу виписано:

- податкову накладну від 31 січня 2011 року №3 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - посередницькі послуги) на загальну суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн. /а.с. 42/, рахунок-фактуру від 31 січня 2011 року №СФ-0000004 (назва - посередницькі послуги) на загальну суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн. /а.с. 45/;

- податкову накладну від 28 лютого 2011 року №21 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - посередницькі послуги) на загальну суму 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 4666,67 грн. /а.с. 41/, рахунок-фактуру від 28 лютого 2011 року №СФ-0000019 (назва - посередницькі послуги) на загальну суму 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 4666,67 грн. /а.с. 44/;

- податкову накладну від 30 квітня 2011 року №71 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - посередницькі послуги) на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. /а.с. 40/;

- податкову накладну від 31 травня 2011 року №77 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця - посередницькі послуги) на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. /а.с. 39/, рахунок-фактуру від 31 травня 2011 року №СФ-103 (назва - посередницькі послуги) на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. /а.с. 43/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Діан" (код ЄДРПОУ 37282522), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ (запис в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням від 06 червня 2011 року №15851490005007455, свідоцтво платника ПДВ анульовано 07 червня 2011 року /А.С. 17/), із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надані:

- акти надання посередницьких послуг від 31 січня 2011 року /а.с. 68/, від 28 лютого 2011 року /а.с. 66/, від 30 квітня 2011 року /а.с. 64/, від 31 травня 2011 року /а.с. 62/;

- гарантійні зобов'язання до Договору від 01 грудня 2010 року №6/10 від 27 січня 2011 року /а.с. 69/, від 24 лютого 2011 року /а.с. 67/, від 30 квітня 2011 року /а.с. 65/, від 31 травня 2011 року /а.с. 63/.

Зазначені документи були досліджені у судовому засіданні, зі змісту судом встановлено перелік виконаних робіт, а також у якій кількості та з яким контрагентами.

Оплата проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 24-38/.

У Акті перевірки працівниками податкового органу зазначено про неможливість надання ТОВ "Діан" посередницьких послуг, передбачених договором через відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, однак зазначені доводи спростовуються наступними фактами.

Матеріалами справи підтверджено, що у результаті отримання від ТОВ "Діан" посередницьких послуг з пошуку покупців на охоронні послуги, позивачем укладено договір з ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" /а.с. 8-16/.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Діан" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання посередницьких послуг. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Також, суд наголошує на тому, що за змістом довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №399818 одним із видів діяльності позивача за КВЕД 80.10 є діяльність приватних охоронних служб /а.с. 107/.

Отже, укладення платником податків договору на надання посередницьких послуг з пошуку покупців охоронних послуг відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

У тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість, робиться висновок про те, що угода між платником податку ПП "Щит" та його контрагентом ТОВ "Діан" не мала реального характеру, а вчинялася вона без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту /а.с. 116, 119/.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов, сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Представник позивача зазначив у судовому засіданні, що перед укладення угоди з контрагентом, позивач перевіряв в базі даних ДПА відомості щодо державної реєстрації контрагентів та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Діан".

Вищевказаний договір з боку підприємств підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підпис завірений печатками підприємств, крім того укладені угоди були виконані, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Діан".

Договір, акти наданих послуг (послуг), гарантійні зобов'язання, рахунки фактури, податкові накладні, які були надані відповідачу під час проведення перевірки, та досліджувались у судовому засіданні, виконанні відповідно до вимог чинного законодавства, та відповідають вимогам статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договору ПП "Щит" та ТОВ "Діан", на підставі якої відповідну суму коштів включено до складу валових витрат позивача, оформлена належним чином.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Діан" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП "Щит" та ТОВ "Діан" /а.с. 119/ та нікчемності правочинів, укладених ПП "Щит" /а.с. 116/ суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень не надано.

З огляду на викладене, податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Діан".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Діан" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001481502/356.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0001481502/356 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Щит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 27 лютого 2013 року №0001481502/356.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Щит" (код ЄДРПОУ 32686996) витрати зі сплати судового збору у розмірі 163,34 грн. /сто шістдесят три гривні тридцять чотири копійки/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова