Ухвала

від 26.04.2013 по справі 5020-961/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

26 квітня 2013 року справа № 5020-961/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

скаргу Публічного акціонерного товариства

„Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

ідентифікаційний код 00039002

(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12)

на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо оцінки заставного майна та відмови у визнанні кредиторських вимог,

у справі:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт",

ідентифікаційний код 19449122

(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А)

про банкрутство боржника,

Представники учасників судового процесу:

скаржник (Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") - Субботіна О.І. - головний юрисконсульт відділу проблемних активів Кримського Центрального відділення „Промінвестбанк", довіреність № 09-32/1455 від 30.10.2012;

банкрут (Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

ліквідатор (арбітражний керуючий Кирилін М.В.) - Кирилін М.В., постанова господарського суду міста Севастополя від 17.10.2012;

кредитор (Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк") - явку уповноваженого представника не забезпечив;

кредитор (Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби ) - Ольжич О.О. - представник, довіреність № 553/9/10-0 від 08.11.2012;

кредитор („Greenwest Enterprises, LLC") - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „Транссервис") - явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.08.2012 за заявою боржника порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"/том 1, арк. с. 1/.

Постановою від 17.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором боржника-банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича; ліквідатора зобов'язано подати оголошення про визнання ТОВ „Фірма „Лінарт" банкрутом та здійснити передбачені законом заходи /том 2, арк. с. 69-73/.

У газеті „Голос України" № 207 (5457) від 02.11.2012 оприлюднене оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури /том 2, арк. с. 87-88/.

27.12.2012 до суду надійшла скарга заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - ПАТ „Промінвестбанк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо оцінки заставного майна та визначення порядку його продажу /том 5, арк. с. 146-147/.

Ухвалою суду від 29.03.2013 скаргу заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - ПАТ „Промінвестбанк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо оцінки заставного майна та визначення порядку його продажу, - призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2013.

16.04.2013 від ПАТ „Промінвестбанк" надійшло доповнення до скарги на дії ліквідатора /том 8, арк. с. 25-27/.

Ухвалою від 16.04.2013 розгляд скарги був відкладений на 26.04.2013.

До початку судового засідання 26.04.2013 ліквідатор ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражний керуючий Кирилін М.В. надав для долучення до матеріалів справи копії рецензій на звіти про актуалізацію незалежної оцінки вартості майна: морського буксиру „ВИГ" та морозильних апаратів АМПВ.

Також до початку засідання суду від скаржника надійшла заява, в якій останній уточнив свої вимоги та остаточно просить суд: 1) визнати недійсною відмову ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. від Іпотечного договору буксиру „ВИГ", укладеного між ПАТ „Промінвестбанк" та ТОВ „Фірма „Лінарт", посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. 28.12.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 10467; 2) зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. включити вимоги кредитора ПАТ „Промінвестбанк" в розмірі 937 909,42 грн до першої черги вимог кредиторів банкрута, як такі, що забезпечені заставою майна; 3) зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. спрямовувати кошти, отримані від реалізації заставного майна за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. 28.12.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 10467 та Договором застави № 306-07/О від 28.12.2007 виключно на погашення вимог ПАТ „Промінвестбанк"; 4) зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. замовити рецензування звіту про оцінку майна виставленого на продаж лотами 1 та 8 на аукціоні 28.12.2012; 5) призупинити укладення договорів купівлі-продажу за результатами проведеного 28.12.2012 аукціону з продажу майна банкрута (лоти 1, 8) - до проведення рецензії /том 8, арк. с. 60-63/.

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою зі здійсненою в ході ліквідаційної процедури оцінкою майна боржника-банкрута та безпідставною відмовою ліквідатора у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Промінвестбанк".

Присутня в судовому засіданні 26.04.2013 представник скаржника - Публічного акціонерного товариства „Промінвестбанк" підтримала вимоги скарги та просила її задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у скарзі /том 5, арк. с. 146-147/, доповненні до скарги /том 8, арк. с. 25-27/ та заяві про уточнення вимог /том 8, арк. с. 60-63/.

Ліквідатор ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражний керуючий Кирилін М.В. заперечував проти задоволення скарги ПАТ „Промінвестбанк" у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на скаргу /том 8, арк. с. 6-8/ та доповненні до відзиву /том 8, арк. с. 40-42/. Зокрема ліквідатор зазначає, що оцінку майна боржника-банкрута здійснював залучений арбітражним керуючим на договірних засадах суб'єкт оціночної діяльності, а тому ліквідатор не може нести відповідальність за проведену на його замовлення оцінку. Також ліквідатор вважає припиненим договір іпотеки, у зв'язку з чим, на його думку, вимоги ПАТ „Промінвестбанк" за рахунок заставного майна, яке належить боржникові, не можуть бути задоволені.

Представник кредитора (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби України) залишив вирішення скарги на розсуд суду. Інші учасники провадження у справі про банкрутство явку своїх повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені своєчасно та належним чином; про причини неявки не сповістили.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність нез'явившихся осіб.

Розглянувши скаргу заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - ПАТ „Промінвестбанк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Кириліна М.В. щодо оцінки заставного майна та відмови у визнанні кредиторських вимог, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України № 4212-VI від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" викладено у новій редакції.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4212-VI, його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Як зазначалося вище, провадження у даній справі порушено ухвалою від 30.08.2012 /том 1, арк. с. 1/, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Отже, на правовідносини учасників провадження про банкрутство у цій справі розповсюджується дія Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" у редакції, що діяла до 19.01.2013.

За приписами частини першої статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За правилом частини шостої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (у редакції, що була чинною до 19.01.2013) розпорядник майна (в даному випадку ліквідатор) зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Тобто навіть відсутність відповідної заяви кредитора не є перешкодою для внесення до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ „Фірма „Лінарт" та ПАТ „Промінвестбанк" були укладені:

- Договір застави обладнання № 306-07/0 від 28.12.2007, відповідно до якого у заставу передані морозильні агрегати АМП-В кількістю 3 одиниці, заставною вартістю 625 000,00 грн /том 2, арк. с. 23-24/;

- Іпотечний договір, засвідчений 28.12.2007 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 10467, відповідно до якого в іпотеку було передано судно „ВИГ" типу буксир, 1955 р.в., Магдебург, Німеччина, зареєстрований у Державному судновому реєстрі Севастопольського морського торговельного порту під № 174 від 08.11.2004, порт приписки м. Севастополь, заставною вартістю 630 000,00 грн /том 2, арк. с. 16/.

Вищезазначені договори були укладені в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Рибодобувна компанія „Океантрансфіш" (ідентифікаційний код 33729438) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 306-07/к від 28.12.2007, укладеним з ПАТ „Промінвестбанк".

У зв'язку із порушенням позичальником ТОВ „Рибодобувна компанія „Океантрансфіш" умов Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 306-07/к від 28.12.2007 скаржник звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет забезпечення, що належить майновому поручителю ТОВ „Фірма „Лінарт".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.03.2009 у справі № 5020-2/545 звернено стягнення на предмет застави за Договором застави № 306-07/0 від 28.12.2007 - морозильні агрегати АМП-В кількістю 3 одиниці, заставною вартістю 625 000,00 грн - на суму 560 319,01 грн.

Заявою ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. за вих. № 67/64 від 30.11.2012 скаржнику було запропоновано надати документи, що підтверджують заставні відносини та розрахунок заборгованості /том 8, арк. с. 43-45/.

Відповідні угоди та розрахунок заборгованості були надіслані Севастопольським відділенням ПАТ „Промінвестбанк" із супровідним листом за вих. № 1124 від 17.12.2012 на адресу арбітражного керуючого Кириліна М.В. та отримано останнім 20.12.2012 /том 8, арк. с. 47/.

Розглянувши вказані документи ліквідатор банкрута дійшов висновку, що Договір іпотеки № 10467 від 28.12.2007 є припиненим в силу частин першої та четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні кредиторських вимог за рахунок предмета іпотеки - морського буксиру „ВИГ", про що скаржнику надіслано відповідне повідомлення за вих. № 85/64 від 09.01.2013 /том 8, арк. с. 28-30, 52-55/.

Суд вважає наведені висновки ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. помилковими, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 11 Закону „Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як визначено частиною першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України до окремих видів застав віднесено іпотеку як заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. З наведеного убачається, що іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Метою іпотеки є забезпечення можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати його задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. При цьому, на відносини майнової поруки норми статті 559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законом. Зокрема, підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору встановлені статтями 17, 18, 19 Закону „Про іпотеку".

Наведену правову позицію викладено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (п. 23) та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2012 № 01-06/1821/2012 „Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Отже, висновок ліквідатора банкрута щодо припинення Договору іпотеки № 10467 від 28.12.2007 в силу частин першої та четвертої статті 559 Цивільного кодексу України є помилковим, а тому скарга в частині визнання недійсною відмови ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. від вказаного Іпотечного договору - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи арбітражного керуючого щодо неможливості розглядати у межах провадження у справі про банкрутство питання чинності чи нечинності договору іпотеки відхиляються судом з тих підстав, що зі змісту частини четвертої статті 24 та частини четвертої статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що була чинною до 19.01.2013) убачається, що саме у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії її учасників, у тому числі - на дії ліквідатора. Оскільки підставою для відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ „Промінвестбанк" стало те, що на думку ліквідатора договір іпотеки є припиненим, завданням суду є встановлення даного факту чи спростування помилкових висновків ліквідатора. Запропонований ліквідатором спосіб визнання у судовому порядку дійсності договору іпотеки не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту порушеного чи оспорюваного права або законного інтересу і може мати місце лише у випадку застосування норми статті 220 Цивільного кодексу України. До того ж, поняття „чинність" та „дійсність" договору (правочину) не є тотожними.

Стосовно наступних вимог скарги суд зауважує на такому.

Постановою від 17.10.2012 у даній справі господарський суд міста Севастополя, серед іншого, зобов'язав ліквідатора забезпечити виконання дій та заходів, передбачених статтями 25-32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, в порушення вимог частини шостої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незважаючи на подані скаржником документи, наявність обтяжень рухомого майна заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстрації іпотеки в Реєстрі іпотек та Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, рішення господарського суду міста Севастополя від 04.03.2009 у справі № 5020-2/545 про звернення стягнення на заставне майно вимоги скаржника ліквідатором не визнані. Наявні в матеріалах справи Реєстри, що складені ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Кириліним М.В. станом на 24.01.2013 /том 7, арк. с. 65-67/, 13.03.2013 /том 7, арк. с. 69-71/, 16.03.2013 /том 7, арк. с. 75-77/, не містять вимог заставного кредитора ПАТ „Промінвестбанк".

Водночас, відповідно до частини другої статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

За викладених обставин скарга в частині зобов'язання ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. включити вимоги заставного кредитора ПАТ „Промінвестбанк" в розмірі 937 909,42 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів банкрута, як такі, що забезпечені заставою майна, та спрямовувати кошти, отримані від реалізації заставного майна за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. 28.12.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 10467, та Договором застави № 306-07/О від 28.12.2007, укладеним між ТОВ „Фірма „Лінарт" та ПАТ „Промінвестбанк", виключно на погашення вимог ПАТ „Промінвестбанк" також є обґрунтованою, а вимоги - такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог скарги про зобов'язання ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. замовити рецензування звіту про оцінку майна, виставленого на продаж (лоти 1, 8) на аукціоні 28.12.2012 та призупинення укладення договорів купівлі-продажу за результатами проведеного 28.12.2012 аукціону по продажу майна банкрута (лот 1, 8) до надання рецензії, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, щодо використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні регулюються Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Одним з таких актів є Національний стандарт № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 (далі - Національний стандарт).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Як убачається зі змісту частини другої статті 4 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) є однією із форм оціночної діяльності та полягає в їх критичному розгляді, наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і провадиться в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (стаття 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Як вказувалося вище, до початку судового засідання арбітражним керуючим Кириліним М.В. надані для долучення до матеріалів справи рецензії від 24.04.2013 на звіти про актуалізацію незалежної оцінки вартості майна: морського буксиру „ВИГ" та морозильних апаратів АМПВ /том 8, арк. с. 64-70/.

Із наданих документів убачається, що оцінку морського буксиру „ВИГ" здійснено 30.09.2012, актуалізацію оцінки - 31.10.2012, рецензування звіту про актуалізацію оцінки - 24.04.2013; оцінку морозильних апаратів АМПВ здійснено 25.09.2012, актуалізацію оцінки - 31.10.2012, рецензування звіту про актуалізацію оцінки - 24.04.2013.

Тобто рецензентом здійснено рецензування не звітів про оцінку, а звітів про актуалізацію оцінки.

Згідно з пунктом 58 Національного стандарту доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не відбулося. Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

Отже, актуалізація оцінки здійснюється лише у разі потреби та при закінченні строку дії звіту про оцінку майна та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані ринку подібного майна від дати оцінки до дати актуалізації оцінки не відбулося.

Судом установлено, а матеріалами справи підтверджено, що первісну оцінку морського буксиру „ВИГ" здійснено 30.09.2012 /том 4, арк. с. 88/, а оцінку морозильних апаратів АМПВ - 12.10.2012 /том 5, арк. с. 53-54/. При цьому у рецензії на звіт про актуалізацію незалежної оцінки вартості майна - морозильних апаратів АМПВ зазначено іншу дату первісної оцінки - 25.09.2012 /том 8, арк. с. 68/, а у висновку про актуалізацію вартості вказаного майна - 14.09.2012 /том 11, арк. с. 54-55/.

Водночас, у повідомленні за вих. 71/64 від 08.12.2012 про запланований продаж заставного майна, надісланому ліквідатором на адресу скаржника, міститься посилання саме на висновки про оцінку майна: морського буксиру „ВИГ" від 05.10.2012 (станом на 30.09.2012) та морозильних апаратів АМПВ від 14.10.2012 (станом на 12.10.2012) /том 5, арк. с. 148-149/. Жодних посилань на висновки про актуалізацію попередніх оцінок це повідомлення не містить, хоча датовано 08.12.2012, а актуалізацію оцінки проведено 31.10.2012.

Наведене свідчить про підставність доводів скаржника щодо необхідності рецензування звітів про оцінку майна.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Тобто, саме на ліквідатора покладено обов'язок щодо здійснення оцінки майна боржника, що підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі. Враховуючи те, що правильність виконання оцінки істотно впливає на її результат та права і законні інтереси кредиторів, а встановлення істини у справі є головним завданням судочинства, суд визнав за можливе зобов'язати ліквідатора замовити рецензування звітів про оцінку майна, виставленого на аукціон 28.12.2012 за лотами 1 та 8, адже саме через рецензування відбувається неупереджений критичний розгляд оцінки майна, до проведення якого укладення відповідних договорів купівлі-продажу за результатами вказаного аукціону має бути призупинено.

За викладених обставин вимоги скарги щодо зобов'язання ліквідатора замовити рецензування звітів про оцінку майна, виставленого на аукціон 28.12.2012 за лотами 1, 8, та призупинення укладення відповідних договорів купівлі-продажу за результатами вказаного аукціону до проведення рецензування - також підлягають задоволенню.

Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що згідно зі статтею 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Тобто ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем.

Тому у разі незгоди із вартістю майна, визначеною оцінювачем, скаржник не позбавлений права пред'явити відповідні вимоги саме оцінювачу.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 5, 24-25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" (в редакції, що була чинною до 19.01.2013), суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу заставного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Лінарт" - Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича щодо оцінки заставного майна та відмови у визнанні кредиторських вимог - задовольнити повністю.

2. Визнати відмову ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. від Іпотечного договору буксиру „ВИГ", укладеного між ПАТ „Промінвестбанк" та ТОВ „Фірма „Лінарт", посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. 28.12.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 10467 - недійсною.

3. Зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. включити вимоги заставного кредитора ПАТ „Промінвестбанк" в розмірі 937 909,42 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів банкрута, як такі, що забезпечені заставою майна.

4. Зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. направляти кошти, отримані від реалізації заставного майна за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Єгоровою С.І. 28.12.2007 та зареєстрованим в реєстрі за № 10467, та Договором застави № 306-07/О від 28.12.2007 виключно на погашення вимог ПАТ „Промінвестбанк".

5. Зобов'язати ліквідатора ТОВ „Фірма „Лінарт" - арбітражного керуючого Кириліна М.В. замовити рецензування звітів про оцінку майна, виставленого на аукціон 28.12.2012 за лотами 1 та 8 .

6. Призупинити укладення договорів купівлі-продажу за результатами проведеного 28.12.2012 аукціону з продажу майна банкрута (лоти 1, 8) - до проведення рецензії.

Суддя підпис В.О. Головко