Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-10490/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р. № 9104/24822/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Львів» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

23.09.2011 року позивач - ТзОВ «Вторма-Львів» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову за наслідками адміністративного оскарження, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2011 року № 0000572320/10091 та № 0000582320/10092.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що підставою для включення витрат до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Описані в акті перевірки операції з контрагентами ТзОВ «Торгівельний дім Альянс № 3» та ПП «Пірует» здійснювались на підставі укладених договорів, були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. При проведенні перевірки податковому органу було надано для огляду оригінали первинних документів, необхідних для віднесення витрат до складу валових, що свідчить про те, що господарські операції з вказаними контрагентами мали реальний характер. ДПІ в акті перевірки не зазначило жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій з вище зазначеними контрагентами, так і відсутність зв'язку отриманих від них товарно - матеріальних цінностей з господарською діяльністю товариства. Вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку. Також звертає увагу на те, що зазначені контрагенти на момент укладення з ними договорів та здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичними особами, так і платниками ПДВ, а тому мали право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних, а відповідно позивач правомірно включив вказані по цих податкових накладних суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 25.08.2011 року № 0000572320/10091 та № 0000582320/10092.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що позивач та ТзОВ «Торгівельний дім Альянс № 3» у період з 01.05.2010 року по 30.09.2010 року здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем по наданню транспортних послуг. У ході проведення перевірки досліджувалось питання правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних транспортних послуг у даного контрагента. Основний вид діяльності якого посередництво в торгівлі товарів широкого асортименту, однак перевіркою не виявлено, а підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі. У ході аналізу податкової звітності відсутня будь - яка інформація, що ТзОВ «Торгівельний дім Альянс № 3» має наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. ТзОВ «ТД Альянс № 3» у вказаному періоді розрахунки комунального податку надавало без кількісного складу працівників, сума задекларованих амортизаційних відрахувань становить 0 грн., що свідчить про відсутність у вказаного контрагента основних засобів. Крім того вказує, що контрагент у перевіряємий період не декларував валові доходи та валові витрати. Правочини між ТзОВ «Торговий дім Альянс № 3» та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків, отже такі є нікчемними. Подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості. Крім того, згідно довідки з ЄДРП, ТзОВ «ТД Альянс 3» з 12.07.2010 року змінило юридичну адресу з вул. Свердлова, 77 оф. 4 на вул. Прикордонна, 44, що в м. Дніпропетровську. Про те, податкові накладні виписані за старою адресою, що є однією з ознак фіктивності діяльності даного підприємства.

Перевіркою встановлено, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Вторма - Львів» у досліджуваних документах не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

У судовому засіданні від відповідача поступило клопотання про його заміну - ДПІ у Жидачівському районі на його правонаступника - Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби, яке судом задоволено.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань фінансово-господарських відносин із ТОВ «Торговий дім Альянс № 3» за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року та із ПП «Пірует» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, результати якої оформлені актом № 529/23-1/32478122 від 25.05.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством:

- п.п. 4.1.1 ст. 4, п. 1.31, 1.23 ст. 1, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 46979 грн., в тому числі у 2 кварталі 2010 року в сумі 6875 грн., у 3 кварталі 2010 року в сумі 40104 грн.;

- п.1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37583 грн., в тому числі у червні 2010 року в сумі 3667 грн., у липні 2010 року в сумі 9166 грн., у серпні 2010 року в сумі 11917 грн., у вересні 2010 року в сумі 12833 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 08.06.2011 року № 0000302320/7468 та № 0000312320/7469.

За наслідками адміністративного оскарження, згідно рішення ДПА у Львівській області від 19.08.2011 року № 22445/10/25-005/1800 скасовано податкове повідомлення рішення від 08.06.2011 року № 0000302320/7468 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 11745,25 грн., а в іншій частині залишене без змін. Також скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.06.2011 року № 0000312320/7469 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 9396,25 грн., а в іншій частині залишене без змін. Винесено податкові повідомлення рішення від 25.08.2011 року:

- № 0000572320/10091, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 58723,75 грн., в тому числі 46979 грн. за основним платежем та 11744,75 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000582320/10092, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 46978,75 грн., в тому числі 37583 грн. за основним платежем та 9395,75 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що перевірка реальності господарської діяльності повинна здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та у відповідності їх дійсному економічному змісту. Подані представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення господарських операцій підтверджується договором № 7 на транспортування вантажів, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, рахунками, товарно - транспортними накладними, копіями ліцензій та копіями платіжних доручень, що свідчить про факт оплати, оприбуткування транспортних послуг та їх отримання позивачем від контрагента ТзОВ «Торговий дім Альянс № 3». На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його скасування.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом п. 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій, зокрема і платіжними документами, які підтверджували факт понесення цих витрат. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ (а.с. 59 т. 2), до видів діяльності позивача відноситься оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення неметалевих відходів та брухту. У матеріалах справи наявна копія ліцензії, виданої ТзОВ «Вторма - Львів» на здійснення збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, відходів полімерних, відходів гумових, у тому числі зношених шин, матеріалів текстильних вторинних), строк дії якої складає з 10.11.2006 року по 10.11.2011 року (том 2 а.с.60).

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що 04.05.2010 року між позивачем (замовником) та ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» (перевізник) укладено договір № 7 на транспортування вантажів, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується перевезти та доставити вантаж зазначений замовником, а замовник оплатити послуги перевізника. Вказаний правочин фактично виконувався сторонами, що підтверджується копіями, що долучені до матеріалів справи, а саме: ліцензії, виданої ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», внутрішнє перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами і напівпричепами строком дії з 27.05.2009 року по 26.05.2014 року (том 1 а.с.90); свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» (а.с.91,92 т. 1).

За результатами операцій по вказаному договору ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» видало позивачу податкові накладні від 25.05.2010 року № 5255, від 18.05.2010 року № 5215, від 12.05.2010 року № 5115, від 07.05.2010 року № 4374, від 03.06.2010 року № 6038, від 08.06.2010 року № 6086, від 05.07.2010 року № 7043, від 08.07.2010 року № 7088, від 12.07.2010 року № 7121, від 14.07.2010 року № 7149, від 19.07.2010 року № 7197, від 16.07.2010 року № 7186, від 21.07.2010 року № 7229, від 23.07.2010 року № 7261, від 31.08.2010 року № 8392,від 30.08.2010 року № 8376, від 27.08.2010 року № 8346, від 26.08.2010 року № 8336, від 25.08.2010 року № 8311, від 21.08.2010 року № 8224, від 18.08.2010 року № 8217, від 16.08.2010 року № 8182, від 12.08.2010 року № 8139, від 09.08.2010 року № 8088, від 06.08.2010 року №8074, від 04.08.2010 року № 8062, від 03.08.2010 року № 8024, від 30.09.2010 року № 9512, від 24.09.2010 року № 9510, від 23.09.2010 року № 9509, від 22.09.2010 року № 9508, від 21.09.2010 року № 9507, від 20.09.2010 року № 9506, від 17.09.2010 року № 9505, від 16.09.2010 року № 9504, від 15.09.2010 року № 9503, від 14.09.2010 року № 9502, від 06.09.2010 року № 9501, від 03.09.2010 року № 9500, від 02.09.2010 року № 9364, від 01.09.2010 року № 9250, (а.с. 99 -139 т. 1).

Оплата по вказаному договору здійснювалась на підставі рахунків, виставлених ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» (а.с. 217-257 т. 1).

На підтвердження надання контрагентом транспортних послуг по перевезенню некондиційного паперу, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.1-41 т. 2).

На підтвердження виконання умов вказаного договору сторонами підписано акти прийомки - здачі виконаних робіт (а.с.164-204 т. 1).

Оплата за послуги (в тому числі і сплачено ПДВ в ціні товару) згідно договору № 7 від 04.05.2010 року проведена у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, завірених банком (а.с. 213 - 217 т.2).

Як вбачається з розрахунку економічної доцільності використання транспортних засобів перевізників від 14.12.2011 року № 31 (а.с. 212 т. 2), ТзОВ «Вторма - Львів» у 2010 році для перевезення макулатури з м. Дніпропетровськ співпрацювало з перевізником ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» та за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року було зроблено 41 рейс, вартість одного рейсу становила 5500 грн. (в тому числі ПДВ 916,67 грн.), загальна вартість рейсів становила 225500 грн. Відстань від м. Дніпропетровськ і м. Львів складає 928 км. За один рейс перевізник перевозив в середньому 20 тонн макулатури та використовував фури з причепом марки Рено, Сканія, Мерседес. Позивач вказує, що наявні на балансі підприємства транспортні засоби (марки ЗІЛ) можуть перевозити за один рейс до 5 тонн макулатури. Як вказує позивач у розрахунку, різниця між можливими затратами і понесеними становить 311069,36 грн., відтак вважає, що економічно доцільніше використовувати для перевезень на великі відстані транспорт перевізника. Крім того, з акту перевірки вбачається, що згідно оборотно - сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 в розрізі контрагентів та договорів, та станом на 31.12.2010 року дебіторська / кредиторська заборгованість ТзОВ «Вторма - Львів» перед ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» відсутня, розрахунки за отримані транспортні послуги в сумі 225500 грн. підприємством проведені у повному обсязі. (а.с. 56 т. 1).

Покликання відповідача, як на одну з ознак фіктивності діяльності ТзОВ «Торговий дім Альянс 3», щодо зазначення в податкових накладних попередньої юридичної адреси контрагента, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки допущені при складанні податкових накладних формальні помилки, не свідчать про відсутність реальності господарських операцій, за наявності інших первинних документів, які в сукупності таку реальність повністю підтверджують.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, наявні у позивача платіжні документи, рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, дають підстави зробити висновок, що документи, відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «Торговий дім Альянс № 3» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Таким чином, порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ТзОВ «Вторма - Львів» права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі № К-40582/09.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі договору з ТзОВ «Торговий дім Альянс 3» та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області ( правонаступником якої є Миколаївська міжрайонна Державна податкова інспекція у Львівській області) - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року у справі № 2а-10490/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 19.04.2013 року.