Постанова

від 13.05.2013 по справі 815/2232/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/2232/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року 12 год. 00 хв. м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши в порядку скороченого провадження позовну заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» про накладення арешту та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» в якій позивач просить стягнути з розрахункових рахунків приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» заборгованість по податку на додану вартість в сумі 27 478 гривень 52 копійки на р/р 31111029700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019 та по податку на прибуток в розмірі 34 607 гривень 21 копійка на р/р 31119009700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019.

Судова кореспонденція яка надсилалась на юридичну адресу відповідача - товариства приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман», що зазначена в позовній заяві та за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 65039, м.Одеса, вул. Транспортна, 5, повернулась до суду з відміткою відповідальної особи відділення зв'язку про відсутність за вказаною адресою, та завірена печаткою поштового відділення.

Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У зв'язку із вказаними обставинами суд вважає, що відповідач - приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман», отримав надіслану копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі належним чином, але жодних заяв про визнання позовних вимог чи заперечень на адміністративний позов до суду не надходило.

Відтак, суддя прийшов до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Леман» зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 10.06.2009 року за юридичною адресою: 39623, Полтавська область, м.Кременчук, вул. 60 - річчя Жовтня, 69-А. На час розгляду даної справи відповідач зареєстрований за юридичною адресою: 65039, м.Одеса, вул. Транспортна, 5, ідентифікаційний код - 36542641. Вказане підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (копія а.с.14, 17-18).

Відповідача взято на податковий облік в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби з 11.06.2009 року за №44870, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 11.06.2009 року №44870 (копія а.с. 14).

Відповідно до розрахунку податкового боргу ПП «Виробничо-комерційна фірма «Леман» сума заборгованості відповідача складає 62085 гривень 73 копійки, з яких по податку на додану вартість 27478 гривень 52 копійки та по податку на прибуток 34607 гривень 21 копійка (копія а.с.10).

25.08.2011 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Івановою О.А. проведено перевірку відповідача та складено акт №6249/23-209/36542641 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ВКФ «Леман», код 36532641, з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП «Асіст» код 35713587, ПП «Арона Сервіс» код 3498777, ПП «Алерт» код 32275589, ПП «Алерт плюс» код 33672429, ПП «Саланг ТМ» код 34397742, ТОВ «Інтермаксервіс» код 24710114, ПП «Маркап» код 36504035, ПП «Альпарі Т» код 36643102, ПП «Агат Сервіс» код 36194933, ТОВ «Алівіс» код 30566568, ПП «Оріль» код 25165943, ПП «Астелікс-2007» код 34873961, ПП «Алькарас Плюс» код 37468826 за період з 01.06.2009 року по 30.06.2011 року згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області, майора податкової міліції Васильченко Ю.В. (копія а.с.20, 21).

Вказаним актом встановлено порушення відповідачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 22163 гривні 34 копійки, в тому числі за липень 2009 року в розмірі - 2466 гривень 67 копійок, за серпень 2009 року в розмірі - 3946 гривень 66 копійок, за вересень 2009 року в розмірі 2466 гривень 67 копійок, за жовтень 2009 року в розмірі 2466 гривень 67 копійок, за листопад 2009 року в розмірі 1233 гривні 33 копійки, за квітень 2010 року в розмірі 3666 гривень 67 копійок, за червень 2010 року в розмірі 2166 гривень 67 копійок, за серпень 2010 року в розмірі 2250 гривень.

08 вересня 2011 року позивачем на підставі зазначеного вище акту було складено податкове повідомлення - рішення №0008652301/2879 яким приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Леман» було нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 27704 гривні 17 копійок, з яких за основним платежем 22163 гривні 34 копійки та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5540 гривень 83 копійки (копія а.с.26).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що порушення відповідачем зазначених вище норм законодавства виразилось у незаконному формуванні податкового кредиту по податковим накладним, оформленим від ТОВ «Інтермаксервіс» код 24710114, ПП «Астелікс - 2007» код 34873961 та ТОВ Алівіс код 30566468, по фактично не існуючим фінансово - господарським операціям, які були незаконно відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Поряд із цим, зазначеним вище актом перевірки від 25.08.2011 року №6249/23-209/36542641 встановлено порушення відповідачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 27704 гривні 17 копійок в тому числі: за 3 кв. 2009 року в розмірі 11100 гривень, за 4 кв. 2009 року в розмірі 4625 гривень, за 2 кв. 2010 року в розмірі 7291 гривня 67 копійок, за 3 кв. 2010 року в розмірі 2812 гривень 50 копійок, за 4 кв. 2010 року в розмірі 1875 гривень.

08 вересня 2011 року позивачем на підставі зазначеного вище акту було складено податкове повідомлення - рішення №0008642301/2879 яким приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Леман» було нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 34630 гривень 21 копійка, з яких за основним платежем 27704 гривні 17 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6926 гривень 04 копійки.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Приписами п.п.5.3.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до положень п.п.17.1.17 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі досліджених доказів та відповідно до змісту адміністративного позову, судом встановлено, що на висновки акту перевірки відповідачем заперечення не подавались та податкові повідомлення - рішення від 08.09.2011 року №0008652301/2879 та №0008642301/2878 не оскаржувалось у визначеному законом порядку. Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з розрахункових рахунків відповідача податкової заборгованості з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 34 607 гривень 21 копійка та 27 478 гривень 52 копійки відповідно.

Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподатковування» в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.6.2.1 ч.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до положень ч.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В порядку забезпечення сплати зазначеної вище заборгованості, позивачем надсилалась на адресу ПП «Виробничо-комерційна фірма «Леман» податкова вимога від 08.05.2012 року №134 (копія а.с.14), проте відповідачем зазначена заборгованість сплачена не була.

Відповідно до положень п.п.16.1.4 ч.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п.п.20.1.28 ч.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно вимог п.4 ч.1 та ч.2 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Положеннями ч.3 та 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 3, п.2, ч.5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення десятиденного строку отримання відповідачем адміністративного позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене та посилаючись на зазначені вище норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» про накладення арешту та стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі зазначених норм законодавства та керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69 -71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» про накладення арешту та стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Леман» (юридична адреса: 65039, м.Одеса, вул. Транспортна, 5, ідентифікаційний код - 36542641) заборгованість по податку на додану вартість в сумі 27 478 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 52 копійки на р/р 31111029700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019 та по податку на прибуток в розмірі 34 607 (тридцять чотири тисячі шістсот сім) гривень 21 копійка на р/р 31119009700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Корой