Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-0770/4137/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р. Справа № 129750/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бульвар» звернулося з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000712340 від 28 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 298508,00 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Берегівської ОДПІ прийнято відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість є віднесення до складу податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням будівельних робіт за договором, який, згідно висновків перевірки, нібито є нікчемним, оскільки у контрагента позивача - ТОВ «Технопром-7», відсутні основні засоби та трудові ресурси. При цьому зазначено, що суми податкового кредиту по ПДВ сформовано в рамках укладеного договору, за яким здійснювалися будівельні роботи на користь позивача, та акту приймання виконаних робіт, а сплачений ПДВ в межах виконання договору в зв'язку з придбанням таких будівельних робі відноситься до складу податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної, згідно вимог розділу V Податкового кодексу України. Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладеної угоди, оскільки підставою недійсності угоди в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є порушення цим правочином публічного порядку та суперечність цього правочину інтересам держави та суспільства, однак з 01 січня 2011 року такі правочини визначаються недійсними в судовому порядку. Крім того зазначає, що можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не впливають на права та обов'язки позивача та не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачеві.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області від 28.11.2011 року за № 0000712340, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 298508,00 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Берегівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Технопром-7» (код за ЄДРПОУ 37516130) за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р. (акт Берегівської ОДПІ № 75-23/010/30175449 від 17.11.2011 p.), якою встановлено порушення ТОВ «Бульвар» п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, завищено податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 146000,00грн., травень 2011 року у сумі 152508,00 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Технопром-7» (код ЄДРПОУ 37516130), в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість в сумі 298508,00грн. в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 146000,00грн., травень 2011р. в сумі 152508,00 грн..

На підставі акту перевірки № 75-23/010/30175449 від 17 листопада 2011 року Берегівською об'єднаною державною податкової інспекції Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712340 від 28.11.2011 p., яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 298508,00 грн. за основним платежем та 2 грн. за штрафними санкціями.

Актом Берегівської ОДПІ №75-23/010/30175449 від 17.11.2011р. підставою для визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання по ПДВ став висновок про те, що договір підряду № 1 від 12.04.2011 року укладений позивачем з ТОВ «Технопром-7» є нікчемним. Висновок про нікчемність відповідного правочину було зроблено на основі інформації, що міститься в листі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 33861/7/23-716 від 11.08.2011 p., відповідно до якого встановлено, що у контрагента позивача, який приймав участь у формуванні податкового кредиту, відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про порушення підприємством ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Щодо дійсності даного договору, судом першої інстанції встановлено факт проведення розрахунків за виконані роботи згідно платіжних доручень, що підтверджує настання реальних правових наслідків за договором підряду №1 від 12.04.2011 р. Водночас матеріальний результат будівельних робіт, які здійснювалися в межах договору підряду № 1 від 12.04.2011 р. також підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 42/03-12 від 23 квітня 2012 року, згідно якого встановлено, що ремонтно-будівельні роботи згідно затвердженого кошторису у приміщенні торгівельного комплексу (уст" по вул. Духновича, буд. без номера в м. Хуст, Закарпатської області, актів про прийняття-передачі виконання робіт від 30.04.2011 на суму 876 000,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн.) та від 31.05.2011 на суму 915 049,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 152 508.17 грн.) є виконаними в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з посиланням на належність обґрунтування нікчемності спірного правочину укладеного між ТОВ «Бульвар» та ТОВ «Технопром-7» за інформацією ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відносно ПП «Джі Ес Україна», оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, слід враховувати правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року, згідно якої: відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технопром-7», а також понесені витрати по сплаті відповідних сум ПДВ.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Зі змісту акту перевірки № 75-23/010/30175449 від 17.11.2011 p. вбачається, що висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений позивачем договір - нікчемним правочином, оскільки ні в акті перевірки, ні іншими доказами не доведена вина сторін правочину в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

З 01.01.2011 року діє норма закону, за якою правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства та його моральним засадам - визнаються недійсними в судовому порядку. Слід зазначити, що обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин (носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб). Аналогічно правочин укладений без мети настання реальних правових наслідків в силу ст. 234 Цивільного кодексу України, визнається судом недійсним.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарської, операції на проведення підрядних робіт позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як ст. 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.

Також відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного договору та наявності мети отримання податкової вигоди. Якщо позивач, як отримувач відповідних будівельних робіт є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірної господарської операції та відповідно має право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ. Аналогічну позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 р. по справі «Булвес» АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: «оскільки компанія - заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобов'язання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобов'язань, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику».

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною моральним засадам суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди між ТОВ „Бульвар" та ТОВ «Технопром-7», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, спірне податкове повідомлення-рішення, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірним договором або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником Берегівської ОДПІ Закарпатської області, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб позивача за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення з боку позивача.

Не заслуховують на увагу доводи податкового органу у акті перевірки в обґрунтування нікчемності спірного правочину на те, що для перевірки не була надана ліцензія на будівельну діяльність ТОВ «Технопром-7», оскільки вимога про наявність ліцензії на здійснення будівельної діяльності у контрагента платника податків знаходяться поза межами вимог п. 198.6. ст. 198 ПК України і не ставить в залежність виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 2а-0770/11/4137 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 22.04.2013 року