Постанова

від 13.05.2013 по справі 910/1398/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа№ 910/1398/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Кожухарьов П.С. (довіреність б/н від 14.02.2013 р.), Чубук Т.М. (довіреність б/н від 14.02.2013 р.)

від відповідача - не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року

у справі №910/1398/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека - Бізнес і Б.»

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека - Бізнес і Б.» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про стягнення 37062,00 грн. заборгованості за виконані роботи в вересні 2012 року та 1291,09 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання платежу за кожен день прострочення за 50 днів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 37062,00 грн. основного боргу та 1667,83 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» було подано до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи які господарський суд міста Києва визнав встановленими. Висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 р. явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.05.2013 р., обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека - Бізнес і Б.» та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» було укладено договір № 26 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки по наданню послуг з охорони, забезпечення порядку, збереження квіткових композицій та ввіреного йому майна на період проведення постійно діючої виставки квітів, ландшафтного дизайну та інших громадських заходів на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 1 на території «Печерського ландшафтного парку».

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до кошторису (додаток №3 до договору №26 від 26.08.2012 р.) за період з 01.09.2012 р. по 19.09.2012 р. (включно) вартість послуг становить 37062,00 грн.

Факт надання послуг з охорони на загальну суму 37062,00 грн. підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку Актом виконаних робіт від 19.09.2012 р. за період з 01.09.2012 р. по 19.09.2012 р..

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з дня отримання відповідного акту наданих послуг, підписаного та скріпленого печаткою виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, відповідач заборгованість перед позивачем за договором про надання охоронних послуг в сумі 37062,00 грн. не сплатив. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані позивачем послуги належним чином не розрахувався.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 37062,00 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1291,09 грн. за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору №26 про надання охоронних послуг від 16.08.2012 р. сторони не передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, а відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1291,09 грн. є необгрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. у справі №910/1398/13 залишити без змін.

Справу №910/1398/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.