Постанова

від 02.04.2013 по справі 804/3415/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р. Справа № 804/3415/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача - від відповідача - Місюренко Є.В. (дов. у справі); Довгопола О.М. (дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро СВ" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро СВ» (далі ТОВ «Агро СВ») звернулося до адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі), в якому просить:

- визнати дії державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо безпідставного зняття з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро СВ» податкових зобов'язань незаконними;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі відновити показники у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за грудень 2010 року та січень 2011 року;

- стягнути з Державного бюджету суму сплачену за судовий збір.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем було проведено документальні невиїзні перевірки ТОВ «Агро СВ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт-Д» за період грудень 2010 року та за січень 2011 року, за результатами яких складено акти від 24.06.11 року №962/231/36961970 (за період грудень 2010 року) та №964/231/36961970 (за період січень 2011 року). У висновках складених актів податковий орган зазначив, що ТОВ «Агро СВ» не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Стандарт-Д», а саме перевіркою: не встановлено факт придбання-продажу товару від постачальників ТОВ «Стандарт-Д», а встановлено подальшу реалізацію до покупців. На підставі складених актів та викладених у них висновків податковим органом було обнульовано показники податкової звітності позивача з ПДВ за грудень 2010 року, за січень 2011 року в електронній базі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Позивач зазначає, що висновки податкового органу є необґрунтовані та безпідставні, оскільки під час перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, на підставі яких позивачем сформовані показники податкової звітності, а тому такі висновки ґрунтуються тільки на особистих доводах фахівців податкового органу. Також, позивач вказує і на те, що податковий орган не має права самостійно виключати з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених позивачем у податковій декларації, та поширювати відомості, зазачені в актах перевірки, серед податкових органів, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці ТОВ «Агро СВ», однак такі дії були відповідачем вчинені в порушення норм ст. 49 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 07.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/3415/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2013 року.

В судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, посилаючись на те, що при перевірці податкової звітності наданої до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за грудень 2010 року встановлено, що ТОВ «Агро СВ» надано декларацію з податку на додану вартість 01.02.2011 року, податкові зобов'язання складають - 4 035 569 грн., податковий кредит складає - 3 874 145 грн. при проведені враховано матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стандарт-Д» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року та січень 2011 року. До перевірки не надано документів бухгалтерського та податкового обліку, відстуні документи (податкові накладні), які підтверджують факт придбання товарів/послуг, таким чином, у ТОВ «Стандарт-Д» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

В зв'язку з необхідністю ознайомлення позивача з запереченнями на позовну заяву судовий розглядл справи відкладено на 02.04.2013 року.

02.04.2013 року в судовому засданні надав клопотання про зміну позовних вимог, в якій просить суд п. 3 позовних вимог викласти в такій редакції: визнати дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо безпідставного занесення даних по результатам актів перевірки від 24.06.2011 року №962/231/36961970 та №964/231/36961970 у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року та січень 2011 року незаконними.

Дане клопотання судом прийнято та задоволено.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю «Агро СВ» зареєстроване 11.02.2010 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, основними видами діяльності є оптова торгівля; представництво в торгівлі твоарами широкого асортименту; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; консультування з питань комерційної діяльності та управління; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

ТОВ «Агро СВ» взято на податковий облік 17.02.2010 року за №6787 у державній податковій інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська.

На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 24.06.2011 року №723 згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії «Агро СВ» за період грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №962/231/36961970 від 24.06.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро СВ» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати пдатку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт-Д» за період грудень 2010 року», в якому встановлено порушення:

- відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з мтою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 24.06.2011 року №724 згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії «Агро СВ» за період січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №964/231/36961970 від 24.06.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агро СВ» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати пдатку на додану вартість за період січень 2011 року», в якому встановлено порушення:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентами.

Як зазначено в вищезазначених актах перевірок, в ході перевірок позивача було встановлено, що у грудні 2010 року та у січні 2011 року ТОВ «Агро СВ» мало взаємовідносини з ТОВ «Стандарт-Д», на підставі яких було поставлено товар та послуги на згальну суму 8 362 420,98 грн. у тому чсилі ПДВ у розмірі 1 393 736,83 грн., з яких: за грудень 2010 року 7 331 421,00 грн. у т.ч. ПДВ у сумі 1 221 903,50 грн.; за січень 2011 року 1 031 000,00 грн. у т.ч. ПДВ у розмірі 171 833,33 грн. ТОВ «Агро СВ» на вимогу перевіряючих були надані у повному обсязі первинні документи, які підтверджують господарські взаємовідносини з ТОВ «Стандарт-Д».

Однак, контролюючим органом не враховано наявність первинних бухгалтерських документів, які свідчать про факт придбання, поставки та оплати товару та послуг, посилаючись на акт докментальної позапланової перевірки ТОВ «Стандарт-Д» від 06.04 від 06.04.2011 року №2097/84/23-206/37103412 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року та січень 2011 року. В ході перевірки ТОВ «Стандарт-Д» встановлено, що у грудні 2010 року та у січні 2011 року здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманям податкової вигоди при «ймовірному» придбані - продажу товарів від постачальників з ознакою фіктивності та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання, та нанесення шкоди державі в особливо великих розмірах. До перевірки не надано документів бухгалтерського та податкового обліку, відстуні документи (податкові накладні), які підтверджують факт придбання твоарів/послуг. Перевіркою не встановлено факти придбання-продажу товару від постачальників ТОВ «Стандарт-Д», а встановлено подальшу реалізацію до покупців.

З вищезазначених фактів фінансово-господарська діяльність ТОВ «Стандарт-Д» здійснюється поза межами праового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності, тобто фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Стандарт-Д» та контрагентами є нікчемними. Враховуючи те, що у ТОВ «Стандарт-Д» відстуні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відстуні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби згідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України, зазначена угода є нікчемною.

В судовому засіданні було з'ясовано, що податкововим органом не здійснювалось зняття з собового рахунку ТОВ «Агро СВ» податкових зобов'язань за спірний період.

На підставі актів №962/231/36961970 та №964/231/36961970 від 24.06.2011 року відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за господарськими операціями, вчиненими ТОВ «Агро СВ» з контрагентами за грудень 2010 року та січень 2011 року. Даний факт представником податкового органу в судовому засіданні не заперечувався.

У зв'язку із встановленими обставинами справи, позивачем було відкореговано позовну вимогу №3 та не погоджується з вищезазначеними діями податкового органу останій просить їх визнати незаконними.

З матеріалів справи вбачається, що перевірки проведені перевіряючими на підставі інформації комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи податкової служби АІС ОТОВ, ПК «Бест Звіт», АІС РТОВ, АІС «Облік податків і платежів», дані ПДС ДПА України, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкової звітності наданої до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська за грудень 2010 року встановлено, що ТОВ «Агро СВ» надано декларацію з податку на додану вартість 01.02.2011 року реєстраційний номер №1085105, податкові зобов'язання складають - 4 035 569 грн., податковий кредит складає - 3 874 145 грн.

Для проведення своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносин з ТОВ «Стандарт-Д» (код ЄДРПОУ 37103412) суб'єктом господарювання надані документи: копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року; копії виданих та отриманих податкових накладних.

При проведенні перевірки враховано матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Стандарт-Д» (код ЄДРПОУ 37103412) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року та січень 2011 року, акт №2097/84/23-206/37103412 від 06.04.2011 року.

Посилання відповідача на програмне забезпечення «Система автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», яка встановила розбіжності між даними декларацій, не є належним доказом на підствердження заперечень позивача.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість»до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Відповідності до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Суд встановив, що усі податкові декларації були подані контрагентами у відповідності до вимог діючого законодавства України. При чому, податковим органом не надсилалось письмових пропозицій щодо надання нової податкової декларації з виправними показниками, як це передбачено зазначеним законом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати нікчемним правочин являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звернутися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платника податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочин і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях..

Крім того, слід зазначити, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54 ПК України).

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень, у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив.

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, та податкових зобов'язань за грудень 2010 року та січень 2011 року без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1,2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу -підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в АІС, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків, податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в АІС співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця -податкові зобов'язання, а у покупця -податковий кредит на аналогічну суму.

Як зазначено вище, позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за спірний період, в якій суми податкового кредиту та податкового зобов'язання за період за грудень 2010 року та січень 2011 року визначено самостійно; остання прийнята податковим органом.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за грудень 2010 року та січень 2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі неправомірних висновків актів №962/231/36961970 та №964/231/36961970 від 24.06.2011 року про нікчемність правочинів.

Від-так, вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за грудень 2010 року та січень 2011 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності коригування показників податкової звітності позивача, а тому суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судові витрати витрати, понесені позивачем, стягнути на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро СВ» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо безпідставного занесення даних по результатом актів в перевірки від 24.06.2011 року №962/231/36961970 та №964/231/36961970 у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року та січень 2011 року незаконними.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Ленінському районі відновити показники у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічне підприємство «Альянс» 34,41 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук