Рішення

від 24.04.2013 по справі 910/1473/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1473/13 24.04.13 За позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

до Головного управління Держкомзему у Київській області

про стягнення 112 380,00 грн.,

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Фурман Р.В. - за дов.

від відповідача: Степаненко І.В. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Держкомзему у Київській області про стягнення 112 380,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за виконані роботи.

Ухвалою від 28.01.13 р. суддею Мельником С.М. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.13 р.

27.02.13р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення по справі та додаткові матеріали.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 27.02.13 р. у зв'язку з лікарняним судді Мельника С.М. справу передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.13 р. суддя Ломака В.С. прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.03.13 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 20.03.13 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Мельнику С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.13 р. суддя Мельник С.М. прийняв справу до свого провадження.

В судовому засіданні 20.03.13 р. було оголошено перерву до 03.04.13 р.

27.03.13 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи та пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.13 р. розгляд справи відкладено на 24.04.13р.

У судовому засіданні 24.04.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» (надалі - позивач) надало послуги Головному управлінню земельних ресурсів у Київській області, правонаступником якого є відповідач (надалі - відповідач), що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №1 від 2604.06р. на суму 34 470,00 грн., №2 від 10.05.06р. на суму 44 505,00 грн., №3 від 19.05.06р. на суму 33 405,00 грн. Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень. Судом встановлено, що між сторонами відсутні будь-які інші відносини, на підставі яких могли надаватись послуги.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 112 380,00 грн.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу в розмірі, в строки та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати не виконав, сума боргу у розмірі 112 380,00 грн. заявлена правомірно, але задоволенню не підлягає в зв'язку з спливом позовної давності.

Позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Таким чином, виходячи з наведених положень Закону та обставини справи, що на дату звернення позивача з позовом до суду (25.01.2013 р.) закінчився строк позовної давності по сплаті заборгованості у розмірі 112 380,00 грн. за роботи, які виконані у 2006 році, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення позивача щодо переривання строку позовної давності в зв'язку з направленням претензії №5/2107 від 26.06.12р. відповідачу, судом до уваги не приймаються з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.04.13 р.

Суддя С.М. Мельник