Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а-9409/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 р. Справа № 108316/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а - 9409/11/1370 за позовом ТзОВ "Корн - ЛТД" до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В C Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корн - ЛТД" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001182321 та № 0001192321 від 12.08.2011 року.

На підтвердження позовних вимог покликається на те, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово - господарської діяльності позивача, так як отриманий від контрагентів товар використовується у господарській діяльності. При цьому, позивач стверджує, що витрати позивача на придбання товару від контрагентів підтверджені відповідними накладними, податковими накладними та розрахунковими документами, на підставі яких здійснювалась оплата вартості отриманого позивачем товару. На момент вчинення правочинів контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. До перевірки надані всі первинні документи, які підтверджують наявність витрат підприємства. Стаття 228 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Розрахунки штрафних санкцій зроблені помилково.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001182321 від 12.08.2011 року. Крім того, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001192321 від 12.08.2011 року в частині 43328,2 грн., в т.ч. 41352,9 грн. - основний платіж, 1975,3 - штрафні санкції.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач - державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, яка покликаючись на те, що вказана постанова прийнята із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для даної справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на відсутність поставок товару та укладання позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Також стверджує про відсутність основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагентів позивача, що унеможливлює фактичне здійснення господарської діяльності позивачем. Зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні правові наслідки для платника шляхом формування ним податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, так як не спрямована на настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що на підставі направлення № 718 від 18.07.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Корн - ЛТД", за результатами якої складено акт перевірки від 29.07.2011 року № 2362/23-2/20815158.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 1.23, 1.31 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п. 6.1 ст. 6 п. 22.4 ст. 22 п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 3 кварталі 2010 року на загальну суму 444 грн. 00 коп., в 1 кварталі 2011 року на суму 4100 грн. та застосована штрафна санкція відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 1136 грн. а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у лютому 2011 року на суму 33519 грн., в серпні 2010 року на суму 7899 грн., в вересні 2009 року на суму 33 грн., в квітні 2010 року на суму 390 грн. та застосована штрафна санкція на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 2082 грн.

На підставі акту перевірки від 29.07.2011 року № 2362/23-2/20815158, згідно з п.п.54.3 ст. 54, п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0001192321, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 43923 грн., в т. ч. 41841 грн. - основний платіж, 2082 грн. - штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0001182321, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 5680 грн., в тому числі: за основним платежем - 4544 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1136 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства стала наявність господарських відносин з ПП "МКМ-Сервіс" та ТзОВ "Іртас", та непредставлення первинних облікових документів на суму 34 588 грн. Крім цього, згідно акту перевірки встановлено заниження валових витрат на суму 224480 грн. шляхом не відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2008 рік.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищевказаного закону не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правомірність відображення у складі валових витрат за 1 квартал 2011 року та 3 квартал 2010 року сум витрат, сформованих за операціями з ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Іртас» підтверджується копіями договору постачання № 01-2 від 17 січня 2011 року, що укладений позивачем з ПП «МКМ-Сервіс»; видатковою накладною № РН2-070004 від 07.02.2011 року, та податковою накладною №2070008 від 07.02.2011 року. Сума за договором сплачена позивачем в повному обсязі відповідно до платіжних доручень від 09.03.2011 року №116 на суму 200400 грн. та від 10.03.2011 року №117 на суму 325 грн. Отриманий позивачем товар використаний у власному виробництві, що підтверджується актами списання матеріальних цінностей. Взаємовідносини з ТзОВ «Іртас» підтверджуються договором підряду №03/09 від 03.08.2010 року, актом здачі-прийняття виконаних робіт від 30.08.2010 року №1190 та податковою накладною від 30.08.2010 року №2208. Послуги оплачені в повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 07.09.2010 року №172 на суму 47394 грн. Частина отриманого від ТзОВ "Іртас" товару продана іншим підприємствам. Так, відповідно до видаткової накладної від 11.08.2010 року №РН-0000044 футболки в кількості 250 штук продані СГО Федерації футболу Львівської області, відповідно до накладної від 02.08.2010 року №РН-0000040, від 04.08.2010 року №РН-0000041 велофутболки в кількості 300 шт, труси футбольні в кількості 210 шт., футболки в кількості 210 шт. були продані ПМП "Корн".

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, понесені позивачем безпосередньо пов'язані з організацією продажу продукції. Відтак, апеляційний суд вважає, що ТМЦ, отримані позивачем, вподальшому використовувались останнім у власній господарській діяльності при виконанні вказаних вище господарських зобов'язань. Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 167 271,5 грн. в 1 кварталі 2011 року та 39 495 грн. в 3 кварталі 2010 року.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що витрати за операціями ТзОВ "Корн - ЛТД" з ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Іртас» підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак підставно включені позивачем до валових витрат 1 кварталу 2011 року та 3 кварталу 2010 року. Відтак, податкове повідомлення рішення від 12.08.2011 № 0001182321 прийняте з порушенням норм податкового законодавства.

Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2.2 Акту перевірки від 29.07.2011 року №2362/23-2/20815158 сума заниження податку виникла в результаті взаємовідносин з ПП "МКМ-Сервіс" по якому до податкового кредиту включене ПДВ на суму 33454 грн. та ТзОВ "Іртас" по якому до податкового кредиту включене ПДВ на суму 7899 грн. та подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту на загальну суму 488,13 грн.

Позивач не заперечує факту подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту на суму 488,13 грн., а тому це положення акту перевірки не підлягає доказуванню.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.7.1. Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано копії договорів, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, платіжні доручення тощо, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ "Корн - ЛТД" та його контрагентами - ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Іртас», та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Колегія суддів зазначає, що позивачем було надано суду фінансово-бухгалтерські документи, що підтверджують використання товарів в межах господарської діяльності ТзОВ "Корн - ЛТД".

З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від контрагентів позивача - ПП "МКМ - Сервіс" та ТзОВ "Іртас", а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильне визначення позивачем сум грошового зобов'язання. Відтак, податкове повідомлення рішення №0001192321 від 12.08.2011 року підлягає скасуванню в частині, в якій просить позивач.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0001182321 та № 0001192321 (в частині) від 12.08.2011 року не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а - 9409/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді В.П. Сапіга

І.О. Яворський