Ухвала

від 24.04.2013 по справі 2а-9870/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 р. Справа № 49397/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ансвіт» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ансвіт» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001832320/0 від 05 жовтня 2010 року та № 0001842320/0 від 05 жовтня 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що при безоплатній передачі основних фондів відсутня грошова або інша компенсація вартості таких фондів та не виникає дохід, оскільки відсутні критерії його виникнення. Операція з безоплатної передачі (пожертви) квартири дорівнює 0 та не призвела до отримання економічних вигод. Крім того, поставка квартири на підставі договору пожертви від 10 березня 2010 року є операцією, що звільнена від оподаткування на підставі пп. 5.1.20 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 05 жовтня 2010 року № 0001842320/0 та № 0001832320/0.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що операція щодо безоплатної передачі товарів, в тому числі об'єктів нерухомого майна, в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається продажем та підлягає включенню до складу валового доходу. Чинне законодавство термін житло пов'язує із фізичною особою, а тому учасником операції щодо поставки житла із врахуванням вимог Цивільного кодексу України має бути фізична особа, що в подальшому звільняє таку операцію від оподаткування.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зміст апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ансвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, результати якої оформлено актом № 4346/23-2/34668481 від 22 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено податок на прибуток на загальну суму 82 143 грн, в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 82 143 грн; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість на суму 77 314 грн, у тому числі за березень 2010 року на 77 314 грн.

На підставі згаданого акту перевірки 05 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 106 786 грн (82 143 грн основного платежу та 24 643 грн штрафних (фінансових) санкцій), та № 0001842320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 115 971 грн (77 314 грн основного платежу та 38 657 грн штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ансвіт» 09 лютого 2010 року придбано у ОСОБА_1 квартиру за адресою АДРЕСА_1.

10 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ансвіт» (Пожертвувач) та Львівською міською радою в особі ОСОБА_2 (Обдаровувана) укладено договір про пожертву відповідно до якого, Пожертвувач безоплатно, у якості пожертви, передає у власність Обдаровуваної, а Обдаровувана приймає у власність належну Пожертвувачу на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1

На думку відповідача, позивач повинен був сплатити податок на прибуток та податок на додану вартість із вказаної операції.

Відповідно до пункту 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операції з безоплатного надання товарів (у тому числі основних фондів) класифікуються як продаж таких товарів. При цьому безоплатно наданими є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (пункт 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу платника податку включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів.

Оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не надано термін «дохід» (від продажу), то, враховуючи положення пункту 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за № 860/4153.

Так, відповідно до цього пункту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що здійснена позивачем операція не збільшує валових доходів платника податку та, відповідно, не створює бази оподаткування.

Відповідно до п. 5.1.20 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється: а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Згідно до абзацу 3 п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Поняття житла визначено статтею 379 ЦК України, відповідно до якої - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання. ЦК України визначає, що житло може використовуватися тільки фізичною особою.

Стаття 380 ЦК України визначає поняття житлового будинку, як об'єкту права власності. Так, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншим нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, житлом є об'єкт нерухомості (житловий будинок, квартира, котедж та ін.), який розрахований на тривалий строк служби та має суворо цільове призначення - для проживання, при цьому наділення фізичної особи правом власності на таке житло не є обов'язковим.

Звідси, на думку суду апеляційної інстанції, твердження апелянта, що операція з поставки житла звільняється від оподаткування лише у випадку поставки такого фізичній особі є безпідставним.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року в справі № 2а-9870/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 29 квітня 2013 року