Рішення

від 20.10.2006 по справі 7/237-3491

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/237-3491

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2006 р.Справа № 7/237-3491

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стадник М.С.             

розглянув справу:

за позовом: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька,1, 46003

до відповідача 1: Унітарного приватного підприємства „Укртехмаш”, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, 46000

до відповідача 2: Приватного підприємства „Консалтингова фірма „Прометей” в особі Філії „Волочиський сироробний завод”, м. Волочиськ, вул.. Копачівська,3,Хмельницької області, 31200

Представники від:

          Позивача:          Лещук Н.В.- довіреність №  20453/7/10-015 від 06.04.2006 року ;

Суть справи:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, які здійсненні на виконання укладеного між Унітарним приватним підприємством „Укртехмаш” та Філією „Волочиський сироробний завод” договору підряду № 4: зобов'язання по передачі УПП „Укртехмаш” виконаних підрядних робіт Філії та господарське зобов'язання по проведеній останнім оплаті вартості робіт в сумі 33184,40 грн., а також застосувати наслідки передбачені ст. 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), а саме стягнути з УПП „Укртехмаш” на користь Приватного підприємства 33184,40 грн., які в подальшому стягнути з останнього в доход Державного бюджету.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов'язання з боку УПП „Укртехмаш”, здійсненні невідомою особою, яка діяла без необхідних для цього повноважень при підписанні договору та документів, що підтверджують передачу предмету договору від імені директора Гнатюка Михайла Євгеновича, який не міг брати участь у даних господарських операціях , так як помер 17.07.2005 року згідно даних акту запису про смерть, а тому така особа діяла з умислом отримання незаконного доходу та ухилення від сплати податків. Такі дії УПП „Укртехмаш”, вважає податкова інспекція, порушують інтереси держави і суспільства і згідно ч. 1. ст. 207 ГК України, на вимогу органу державної влади, можуть  бути визнані недійсними.

Також, просить суд врахувати, що прокуратурою Підволочиського району  порушена кримінальна справа по факту внесення службовими особами УПП „Укртехмаш” за відомо неправдивих відомостей до офіційних документів підприємства та  за фактом фіктивного підприємництва підприємства.

Сторони, відповідно до ст. 64 ГПК України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Витребувані ухвалами суду від 08.09.2006р. та 03.10.2006р. відзиви на позов сторони не подали, участі представників в судових засіданнях  не забезпечили.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача,  встановлено:

-          між Унітарним приватним підприємством „Укртехмаш”(Підрядник) та Філією „Волочиський сироробний завод”(Замовник) укладено  договір підряду № 4,  відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання: Підрядник проводить роботи по поточному ремонту приміщень заводу , а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу по акту приймання виконаних робіт та на протязі 30 днів оплатити 100% їх вартість згідно додатку до договору.

       Виконання господарського зобов'язання з боку Підрядника та прийняття його Замовником  підтверджується  актами приймання виконаних підрядних робіт по реконструкції заводу за вересень 2005р., складених за формою № КБ-2а, затвердженою  наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. №237/5 ,   довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2005р., складними за формою № КБ –3 , затвердженою вищезазначеним наказом,  оплата вартості робіт з ПДВ  проведена пл. дорученнями №247 від 22.09.2005р., №248 від 23.09.2005р. та №254 від 27.09.2005р. в сумі 33184,40 грн..

      Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим позивачем доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому суд виходив із  наступного:

- відповідно до ст. 173-175 ГК України від 16.01.2003р., ст. 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України), господарське зобов”язання (зобов”язання), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Такі зобовязання регулюються нормами ЦК України з урахуванням особливостей ГК України;

-  згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК україни, підставою для виникнення таких зобовязань є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними  для чинності правочину, передбачені  ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України, відповідно до яких, правочин   є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, вчиненна у формі встановленій законом  на виконання договору та  спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків до яких застосовуються загальні положення про зобов”язання та про договори.

Господарські зобов'язання, виникли між підприємством та філією, на підставі договору № 4 від 15.08.2005р. (дані щодо дати укладення договору зазначені в пл. дорученнях ), який за своєю правовою природою згідно ст. 837, 839 ЦК України є договором підряду, відповідно до якого підрядник  зобов'язується  на свій ризик, своїми засобами, якщо інше не встановлено договором, виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Укладений між сторонами договір складається з господарських зобов'язань (правочинів)  підприємства та філії. Норми ЦК України та ГК України передбачають можливість визнання недійсним одного з господарських зобов'язань (правочину) сторони договору, при цьому не визнаючи недійсним договору в цілому.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України,  кожна особа має право звернутися до суду за  захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину  (господарського зобов'язання) недійсним.

Правом  захисту інтересів держави і суспільства, наділені органи державної податкової служби згідно п. 10. ст. 11. Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.207 ГК України відповідно до яких  ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобов'язань) та стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобов'язаннями). Норми ЦК України не містять такої санкції, як стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за угодами укладеними з метою суперечною інтересам держави, такі санкції передбачені ч. 1. ст. 208 ГК України.

Отже, подаючи позов, позивач повинен довести належними та допустимими доказами , в порядку ст.ст. 33,34 ГПК України, що господарське зобов'язання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка за відомо суперечить  інтересам держави і суспільства, оскільки заявлені позивачем правові наслідки (стягнення в доход держави з відповідача одержаних коштів) залежать від наявності умислу сторін та виконання ними зобов'язань.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, як здійснених підприємством так і філією на виконання договору підряду на суму 33184,40 грн. , податкова інспекція не оспорює сам договір, тим самим погоджується , що його умови не суперечать  чинному законодавству .

Так, в заявленому позові, позивач стверджує, що УПП „Укртехмаш” при виконанні підрядних робіт діяло з умислом направленим на порушення інтересів держави і суспільства шляхом ухилення від сплати податків, при цьому , як на доказ посилається на те, що від імені директора підприємства діяла невідома особа.

Доводи позивача судом відхиляються , як такі що не підтверджені належними доказами, якими в даному випадку є:

1. матеріали документальної перевірки щодо встановленого факту не дотримання  підприємством законодавства , що регулює сплату податків та обов'язкових платежів, які позивач суду не надав, оскільки така перевірка не проводилася на підприємстві . Подані податковою інспекцією матеріали спростовують її доводи щодо умислу в діях  УПП „Укртехмаш” , так як   на момент укладення договору та виконання зобов'язань, так і на момент розгляду спору сторони договору перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України, про що свідчать довідки Головного управління статистики в Тернопільській області та у Київській області ; виконання зобов'язань підтверджуються первинними документами підписаними без застосування факсимільного відтворення підпису керівника підприємства; кошти перераховані на рахунок УПП „Укртехмаш”; сторони зобов'язання зареєстровані платниками ПДВ, про що свідчать дані Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web –сайті ДПА України  (www.sta.gov.ua); належних доказів порушення інтересів підприємства та нанесення йому збитків чи моральної шкоди особою, яка діяла від імені підприємства, позивач не надав; не доведено фактів щодо того, що дана операція не знайшла свого підтвердження в податкових зобов'язаннях підприємства, яке подавало податкову звітність включно по січень 2006р.; згідно даних облікової картки платника податку за УПП „Укртехмаш”, станом на січень 2006р., значиться переплата по ПДВ в сумі 1693,29 грн., по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1203,88 грн.; виконане зобов'язання не є таким, що порушує інтереси держави, так як чинним законодавством не встановлені обмеження щодо права на виконання таких робіт; позивачем не наведеного жодного обґрунтування щодо вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання виконаного філією, не наведено фактів невідповідності виконаного  зобов'язання по оплаті підрядних робіт  нормам закону.

2. Відповідно до норм чинного законодавства, сам факт укладення чи виконання господарського зобов'язання особою, повноваження якої не встановлено, чи особою, яка діяла не в межах наданих їй повноважень, не тягне за собою наслідків передбачених ст.ст. 207, 208 ГК України, поки  таке зобов'язання не оспорюється його стороною, іншою особою право якої воно порушує, або таку особу визнано винною у вчиненні таких дій. Згідно ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Податкова інспекція не надала суду доказів, що підтверджують особу та її вину яка діяла від імені  УПП „Укртехмаш”  без належних на то повноважень та з метою ухилення від сплати податків та отримання доходів.

Також, не є безперечними  доказами доводи позивача щодо того, що від УПП „Укртехмаш” діяла тільки одна особа Гнатюк М.Є.,  так як згідно  постанови прокурора Підволочиського району від 09.06.2006 року  прокуратурою порушена кримінальна справа за фактом внесення службовими особами УПП „Укртехмаш” неправдивих відомостей до офіційних документів пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Слід зазначити, що дані про смерть (17.07.2005р.) Гнатюка М.Є., жителя м. Скалат, Підволочиського району, були направлені 10.08.2005р. відділом реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції в державну податкову інспекцію в Підволочиському районі у відповідності до п. 3. 13. „Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні”, затверджені наказом Мінюсту України № 52/5 від 18.10.2000р, згідно якого органи реєстрації цивільного стану щомісяця надсилають податковим інспекціям інформацію про померлих громадян, шляхом надання повідомлення за формою встановленою в додатку 13 до Правил, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб –платників податків та інших обов'язкових платежів, із зазначенням ідентифікаційного коду, дати смерті, яке підписується відповідальною особою та керівником органу реєстрації актів громадянського стану. Інформація органів реєстрації актів цивільного стану щодо смерті фізичної особи, яка займалася підприємницькою діяльністю, згідно пп. 25.2.1. п. 25. „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” затверджено наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. та пп. 7.1. п. 7., пп. 8.9. п. 8. „Інструкції про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПА України від 17.11.1998р. № 552 є підставою для внесення змін до облікових даних платників податків та прийняття рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Даними облікової картки УПП „Укртехмаш” за період з липня 2005р. по січень 2006р. підтверджено, що підприємством вносилися платежі як по податку на прибуток (останній платіж за зазначений період значиться в картці в сумі  510 грн. сплачені 16.01.2006р. платіжним дорученням №312)  так і по  податку на додану вартість  (22 .12. 2005р. в сумі 1100 грн. платіжним дорученням №301), що свідчить про те, що підприємство займалося господарською діяльністю і з обліку платника податків знято не було. Також, не направлялася інспекцією інформація державному реєстратору у формі довідки 12-ОПП з прикладенням повідомлення органу реєстрації актів громадського стану про смерть Гнатюка М.Є., які могли бути підставою для внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

При таких обставинах , позовні вимоги  заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

 У зв'язку з недоведеністю порушення інтересів держави і суспільства, безпідставними є вимоги позивача про стягнення в доход держави  суми виконаного підприємством зобов'язання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43,82, 84  ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу,  протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “6”  грудня 2006р., через місцевий господарський суд.

          Суддя                                                                      М.С. Стадник