Постанова

від 08.04.2013 по справі 2а-641/09/2270/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2013 р. м. Київ К-19494/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Модуль»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010

у справі № 2а-641/09/2270/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Модуль»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Модуль» подало позов про скасування податкових повідомлень-рішень Камянець-Подільської ОДПІ в Хмельницькій області від 04.08.2008 № 0000972342/0, від 15.09.2008 № 00009722342/1, від 14.11.2008 № 0000972342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41748,00 грн., в тому числі 27832,00 грн. основного платежу та 13916,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010, в задоволенні позову відмовлено.

ВАТ «Модуль» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень Камянець-Подільської ОДПІ в Хмельницькій області від 04.08.2008 № 0000972342/0, від 15.09.2008 № 00009722342/1, від 14.11.2008 № 0000972342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41748,00 грн., в тому числі 27832,00 грн. основного платежу та 13916,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями, які оспорюються позивачем в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41748,00 грн., в тому числі 27832,00 грн. основного платежу та 13916,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 29.07.2008 № 1713 234 21338358, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту з липня 2007 року по березень 2008 року частини суми податку, сплаченого при придбанні товарів, що не використовуються в оподатковуваних операціях.

При цьому податковий орган виходив з того, що позивач здійснює господарську діяльність із виготовлення продукції, у зв'язку з чим ним придбавалась металопродукція та сплачувався податок на додану вартість за 20% ставкою. В ході виробничого процесу з виготовлення продукції на підприємстві виникли відходи виробництва, які в подальшому реалізовані позивачем як товар (металобрухт), що звільнений від оподаткування відповідно до вимог п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи вимоги п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен був зменшити податковий кредит за тими товарами, які раніше придбавались для застосування в оподатковуваних операціях, а потім фактично використані в операціях, звільнених від оподаткування. Позивач відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» при реалізації відходів і брухту чорних металів не нараховував податкові зобов'язання з податку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позицію податкового органу визнали обґрунтованою.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з наведеною позицією, оскільки вона не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту, повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту.

Металобрухт, який поставлявся позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях. Зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Враховуючи наведене, підстави для зменшення позивачеві податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону відсутні, оскільки метал, внаслідок придбання якого сформований податковий кредит, як того вимагає п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, був повністю залучений до виробничого процесу, тобто використовувався у виготовленні продукції позивача. Оцінка ж ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податку на додану вартість.

На користь наведеної позиції свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

Оскільки обставини у справі встановлено повно та правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Модуль» задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Камянець-Подільської ОДПІ в Хмельницькій області від 04.08.2008 № 0000972342/0, від 15.09.2008 № 00009722342/1, від 14.11.2008 № 0000972342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41748,00 грн., в тому числі 27832,00 грн. основного платежу та 13916,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Модуль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло