Постанова

від 16.04.2013 по справі 826/2468/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2013 року 14:59 № 826/2468/13-а

За позовомПриватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 №0011032230 та №0011042230, Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача Кравченко В.В. довіреність № б/н від 09.01.13р. Від відповідача Пономарьова Г.В. довіреність № 3523/9/10-214 від 11.12.12р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 16.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служб України (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011032230 та №0011042230 від 17.12.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 19.03.2013 року.

У судовому засіданні 19.03.2013 року судом оголошена перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 16.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 та відповідно складено акт від 30.11.12 № 2031/2230/00260652 (далі - акт документальної перевірки).

В акті перевірки визначено наступні порушення: п.5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14. п.п.14.1.36. п.14.1. ст. 14, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138. п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу від 02.12.2010 року №2755 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 83508,00 грн., у тому числі: за 4 квартали 2010 року в сумі 2600,00грн., за 2 квартали 2011 року в сумі 40250,00грн., за 3 квартали 2011 року в сумі 32838,00грн., за 4 квартали 2011 року в сумі 7820,00грн.,

ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.236 Цивільного кодексу України, правочини здійснені між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «Елаком інвест» (код ЄДРПОУ 36844382) за листопад 2010 на загальну суму - 12480,00грн.. в т.ч. ПДВ - 2080,00грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та ТО «НВО «МСК-інвест» (код ЄДРПОУ 34656392) за грудень 2010 на загальну суму 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ -833,33 грн., за лютий 2011 на загальну суму - 18220,00грн., в т.ч. ПДВ -3036,67грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «Комерц Дедетайл» (код ЄДРПОУ 36388111) за квітень 2011 на загальну суму - 400,00грн., в т.ч. ПДВ - 66,67грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «Ліберті стійл» (код ЄДРПОУ 37195372) за червень 2011 на загальну суму - 210000,00грн., в т.ч. ПДВ -35000,00грн., за липень 2011 на загальну суму - 112350,00грн., в т.ч. ПДВ - 18725,00грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за вересень 2011 на загальну суму - 55980,00грн., в т.ч. ПДВ - 9830.00грн., за жовтень 2011 на загальну суму - 40800,00грн., в т.ч. ПДВ - 6800.00грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «ВІП союз»» (код ЄДРПОУ 37240791) за листопад 2011 на загальну суму - 6998,40грн.. в т.ч. ПДВ - 1166,40грн., між ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» та TOB «Альянс-інструмент» (код ЄДРПОУ 37150635) за грудень 2011 на загальну суму - 3456,00грн., в т.ч. ПДВ - 576,00грн, є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

п.п. 7.2.3 л.7.2, ші.7.4.1. пп. 7.4.5 п.7.4. пп. 7.5.1 п. 7.5,пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість"(зі змінами та доповненнями), пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2 ст.198. п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02 12.2010 №2755 (зі змінами та доповненнями), ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» по взаємовідносинах з TOB «Елаком інвест» (код ЄДРПОУ 36844382), TOB «НВО «МСК-інвест» (код ЄДРПОУ 34656392) , TOB «Комерц Дедетайл» (код ЄДРПОУ 36388111), TOB «Лібеті стайл» (код ЄДРПОУ 37195372). TOB «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731). TOB «ВІП союз»» (код ЄДРПОУ 37240791), TOB «Альянс-інструмент» (код ЄДРПОУ 37150635) завищено суму податкового кредиту з ПДВ відповідно на загальну суму - 78114,00грн., в т.ч. за листопад 2010 року на 2080,00грн, за грудень 2010 року на 833,00грн, за лютий 2011 року на 3037,00грн., за квітень 2011 року на 67,00грн., за червень 2011 року на 35000,00грн., за липень 2011 року на 18725,00грн., за вересень 2011 року на 9830,00 грн., за жовтень 2011 року на 6800.00грн.. за листопад 2011 року на 1166,00грн, за грудень 2011 року на 576,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 78114,00грн, в т.ч. за листопад 2010року у сумі 2080,00грн, за грудень 2010року у сумі 833,00грн, за лютий 2011 року у сумі 3037,00грн., за квітень 2011року у сумі 67,00грн., за червень 2011року у сумі 35000,00грн., за липень 2011 року у сумі 18725,00грн., за вересень 2011 року у сумі 9830,00грн., за жовтень 2011 року у сумі 6800,00грн., за листопад 2011 року у сумі 1166,00грн, за грудень 2011 року у сумі 576,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.12 № 0011032230, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 88117 грн. 50 коп. (78114, 00 грн. - основний платіж, 10003, 50 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 17.12.12 № 0011042230, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 84158,00 грн. (83508,00 грн. - основний платіж, 650,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 09.12.2009 року між позивачем та TOB «ВІП Союз» було укладено договір від 07.11.11 № 07/11/11 відповідно до умов якого (п.п. 1.1, 1.2) Продавець (TOB «ВІП Союз») зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцю (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») експериментальну партію виливок з чавуну «Корпус креслення 20508м.01.01» (далі - продукція), згідно креслень Покупця, виготовлену методом литва з полістирольних моделей, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору.

Загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Також п.п. 6.1., 5.1 договору передбачено, що оплата за договором проводиться після фактичної передачі продукції Покупцю на протязі 5 банківських днів. Специфікацією № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною передбачено найменування, марка продукції, кількість, ціна та загальна сума за продукцію. Також сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 12.12.2011 щодо внесення змін до загальної суми договору. Договір від 07.11.2011 № 07/11/11, специфікація № 1, додаткова угода № 1 від 12.12.11 були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «ВІП Союз» в межах повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна № РН - 0001064 від 11.11.11 на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., податкова накладна № 49 від 11.11.11 на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., рахунок-фактура № сф-0000901 від 11.11.11, виписка по особовим рахункам за період з 22.11.11 по 22.11.11, платіжне доручення № 3465 від 22.11.11 на суму 6998,40грн.

Крім того, як зазначив позивач, продукція виливка з чавуну «Корпус креслення 20508м.01.01» є головною комплектуючою деталлю, зробленою з чавуну, яка є основою для зборки всіх типів електроприводів стрілочних. Після механічної обробки, ґрунтовки та фарбування подається на конвеєр для подальшої зборки та отримання готової продукції - електропривода стрілочного. Отже, було придбано 4 корпуса та в подальшому виготовлено та продано 4 електроприводи стрілочних типу СП-ТС.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 411/2 від 11.11.11 на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., вимога на відпуск у виробництво № 54 від 30.11.11, за якою було передано матеріал для виготовлення приводів СП ТС з електродвигунів МСТМ-0,3, що відображено в: здавальній накладні №2 від 06.12.11, видатковій накладні № 140 від 06.12.11, рахунок-фактура № 161 від 06.12.11.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом, між позивачем (Покупець) та TOB «Лібеті Стійл» (Продавець) було укладено поговір № 06/06/11-20 від 06.06.11 відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2) передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві прокат плоский (лист не текстурований з нелегованої електросталі, в рулонах чи кусках, код 27.10.4 у відповідності до Державного класифікатора та послуг ДК 016-97, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію від Продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору. Предметом договору є така продукція - сталь електротехнічна, холоднокатана, марки 3414, 3413 товщиною 0,35-0,5 мм. Загальна кількість продукції , розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Також п. 6.1 договору передбачено, що Покупець оплачує продукцію протягом 20 банківських пнів з дати отримання продукції. Специфікацією № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною передбачено найменування, марка продукції, кількість , ціна та загальна сума за продукцію. Договір № 06/06/11-20 від 06.06.11, специфікація № 1, додаткова угода № 2 від 16.04.12 були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «Лібеті Стійл» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: накладна № 49 від 15.06.11 на загальну суму 210000,00 грн., в тому числі ПДВ 35000 грн., податкова накладна № 64 від 15.06.11 на загальну суму 210000,00 грн., в тому числі ПДВ 35000 грн., рахунок-фактура № 255 від 15.06.11, на загальну суму 210000,00 грн., в тому числі ПДВ 35000 грн., виписка по особовим рахункам за період з 15.06.11 по 15.06.11, платіжне доручення № 614 від 15.06.11 на суму 90000,00 грн., виписка по рахунку за 16.06.11, платіжне доручення № 168 від 16.06.11 на суму 20000, 00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 17.06.11 по 17.06.11, платіжне доручення № 644 від 17.06.11 на суму 95000,00 грн., виписка по рахунку від 21.06.11. платіжне доручення № 653 від 21.06.11 на суму 5000,00 грн., накладна № 80 від 15.07.11 на загальну суму 112350,00 грн., в тому числі ПДВ 18725,00 грн., податкова накладна № 84 від 15.07.11. на загальну суму 112350,00 грн., в тому числі ПДВ 18725,00 грн., рахунок-фактура № 365 від 15.07.11 на загальну суму 112350,00 грн., в тому числі ПДВ 18725,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 09.08.11 по 09.08.11, платіжне доручення № 853 від 09.08.11 на суму 60000,00 грн., виписка по рахунку від 18.07.11, платіжне доручення № 217 від 18.07.11 на суму 22350,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 19.07.11 по 19.07.11, платіжне доручення № 756 від 19.07.11 на суму 30000,00 грн.

Крім того, як зазначив позивач, що сталь електротехнічна використовується для виготовлення карти, яка в подальшому йде на виготовлення магнітопроводу дросель-дрансформаторів всіх типів.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 170/2 від 15.06.11 на загальну суму 210000,00 грн., в тому числі ПДВ 35000, грн., вимога на відпуск у виробництво № 16 від 21.06.11, за якою було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів, приймальний акт № 188/2 від 15.07.11 на загальну суму 112350,00 грн., в тому числі ПДВ .8725, 00 грн., вимогою на відпуск у виробництво № 24 від 27.07.11 за якою було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів, видаткова накладна № 46 від 16.08.11 на загальну суму 231000,00 грн., в тому числі ПДВ 38500,00 грн. на підставі якої було сформовано, приймальний акт № 246/2 від 16.08.11 та в подальшому за вимогою на відпуск у виробництво № 39 від 18.08.11 було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом, позивачем та TOB «Декос Альянс» було укладено договір від 05.09.11 № 5 09/2011 відповідно до якого (п. 1.1, 1.2) постачальник (TOB «Декор Альянс» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у зазначеному договорі, передати у власність покупцеві визначений товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є невід'ємним додатком до цього договору. Також п.п. 4.3, 4.5 передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата виписки постачальником видаткової накладної за умови її підписання покупцем. Специфікацією №1 до договору передбачено назва, кількість, ціна та загальна сума продукції. Додатковою угодою № 1 від 20.09.11 та додатковою угодою № 2 від 03.10.11 до даного договору було збільшено загальну суму договору та доповнено договір специфікаціями № 2 та № 3 де зазначено найменування, марку товару, кількість, ціну та загальну суму товару. Договір від 05.09.11 № 05/09/11, специфікація № 1, додаткова угода № 1 від 20.09.11, специфікація г 2. додаткова угода № 2 від 03.10.11, специфікація № 3 були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «Декос Альянс» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна № рн-0001083 від 09.09.11 на загальну суму 37380,00 грн., в тому числі ПДВ 6230,00грн., податкова накладна № 25 від 09.09.11 на загальну суму 37380,00 грн., в тому числі ПДВ 6230,00 грн., рахунок-фактура № сф -0000582 від 06.09.11, на загальну суму 37380,00 грн., в тому числі ПДВ 6230,00 грн., виписка по особовим рахункам за період 08.09.11 по 08.09.11, платіжне доручення № 2752 від 08.09.11 на суму 26880,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 09.09.11 по 09.09.11 платіжне доручення № 2767 від 09.09.11 на суму 10500,00 грн., видаткова накладна № рн - 0001794 від 29.09.11 на загальну суму 21600, 00 грн., у тому числі ПДВ 3600,00 грн., податкова накладна № 397 від 29.09.11 на загальну суму 21600, 00 грн., у тому числі ПДВ 3600,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 04.10.11 по 04.10.11, платіжне доручення № 3005 від 04.10.11 на суму 21600,00 грн., видаткова накладна № рн-0002319 від 13.10.11 на зальну суму 40800,00 грн., у тому числі ПДВ 6800,00 грн., податкова накладна № 80 від 13.10.11 на зальну суму 40800,00 грн., у тому числі ПДВ 6800,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 21.10.11 по 21.10.11, платіжне доручення № 3175 від 21.10.11 на суму 40800,00 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору від 05.09.11 № 05/09/2011 було придбано електропривод стрілочний типу СП-ТС без електродвигуна - 5 одиниць, укомплектовано електродвигуном МСТМ-0,3 продано, як готову продукцію. Було придбано електропривод стрілочний типу СП-6М без електродвигуна - 2 одиниці, укомплектовано електродвигуном ДП-0,25 продано, як готову продукцію. Було придбано електропривод стрілочний типу СП-6М з електродвигуном ДП-0,25, які тривалий час зберігались на складі у кількості 2-х одиниць. Було проведено демонтаж, ревізії, регенерацію із заміною гумових виробів, стендові іспити та в подальшому продано як готову продукцію.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 191/04 від 09.09.11 на загальну суму 37380,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 40 від 14.09.11, приймальний акт № 208 від 29.09.11 на загальну суму 21600,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 77 від 29.09.11, приймальний акт № 242/04 від 13.10.11 на загальну суму 40800, 00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 72 від 13.10.11.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та TOB «Елаком Інвест» було укладено договір від 08.11.10 № 08/11-15 відповідно до умов якого ( п.п. 1.1, 1.2, 1.3) продавець (TOB «Елаком Інвест») зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») електродвигуни постійного струму типу МСП -0,25, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця і оплатити її вартість на умовах цього договору. Предметом договору є електродвигуни постійного струму типу МСП -0,25. Загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість, строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Також п. 6.1 договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться після фактичної передачі продукції покупцю на протязі 25 банківських днів. Специфікацією № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною, передбачено найменування, іарка, кількість, ціна і загальна сума продукції. Договір від 08.11.10 № 08/11-15, специфікація № 1 до договору були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «Елаком Інвест» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: видаткова накладна № ЕІ-0000019 від 10.11.10 на загальну суму 12480,00 грн. в тому числі ПДВ 1:80,00 грн., податкова накладна № 27 від 10.11.10 на загальну суму 12480,00 грн. в тому числі ПДВ 2080,00 грн., рахунок-фактура № ЕІ-0000016 від 10.11.10 на загальну суму 12480,00 грн. в тому числі ПДВ 2080,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 17.11.10 по 17.11.10, платіжне доручення № 1522 від 17.11.10

Крім того, як зазначив позивач, електродвигуни постійного струму типу МСП-0,25 у кількості 4 одиниць було придбано для комплектації електроприводів стрілочних типу СПГБ-4,2М, з подальшою реалізацією споживачу.

Реальність використання зазначеного товару підтверджується наступними документами: приймальний акт№241/А від 10.11.10 на загальну суму 12480,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 4 а від 03.12.11, рахунок-фактура № 179 від 29.12.11, рахунок-фактура № 180 від 29.12.11.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та TOB «Альянс Інструмент» було укладено договір від 13.12.11 № 13/12 відповідно до умов якого (п. 1.1. -1.3) предметом даного договору є інструмент пневмогаковерт, та, відповідно, продавець (TOB «Альянс Інструмент») зобов'язаний передати у власність покупця (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») товар, згідно умов даного договору, а покупець прийняти і оплатити товар згідно його вартості на підставі рахунку. Відповідно п. 2.1 даного договору, загальна сума договору складає 3456,00 грн., в тому числі 7JB 576,00 грн. Договір від 13.12.11 № 13/12 були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «Альянс Інструмент» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору, а також отримання у власність підприємства даного товару підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна № рн-000541 від 23.12.11 на загальну суму 3456,00 грн., в тому числі ПДВ 676,00грн., податкова накладна № 18 від 22.12.11 на загальну суму 3456,00 грн., в тому числі ПДВ 576,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 22.12.11 по 22.12.11, платіжне доручення № 3763 від 22.12.11 на загальну суму 3456,00 грн., рахунок-фактура № сф-000981 від 13.12.11.

Реальність отримання даного товару підтверджується наступними документами: приймальний акт № 45 від 21.12.11 на загальну суму 3456,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 13.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та TOB «НВО «МСК-Інвест» було укладено договір від 10.11.10 № 10/11/10-1 відповідно до якого (п.п. 1.1, 1.2)продавець (TOB «НВО «МСК-Інвест») зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю комплект запасних частин до електроприводу стрілочного типу СП-6М у складі: важіль правий та лівий (ножовий), важіль правий лівий (переключаючий), вал (шестерня) - товар. Загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість передбачаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Також п. 6.1. передбачено, що оплата за цим договором проводиться наступним чином: попередня оплата в сумі 5000,00 грн. враховуючи ПДВ, протягом 20-ти банківських днів з дати укладання даного договору, решта по факту постачання продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання. Специфікацією № 1 до договору зазначено найменування продукції, марка, модель, кількість, ціна та загальна сума за продукцію. Договір від 10.11.10 № 10/11/10-1 були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «НВО «МСК-Інвест» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна № 3/02/11-1 від 03.02.11 на загальну суму 23220,00 в тому числі ПДВ 3870,00 грн., податкова накладна № 4 від 03.02.11 на загальну суму 18220,00 в тому числі ПДВ 3036,67 грн., податкова накладна № 360 від 10.12.10 на загальну суму 5000,00 грн. в тому числі ПДВ 833,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 03.02.11 по 03.02.11, платіжне доручення № 177 від 03.02.11 на загальну суму 8220,00 грн., - рахунок-фактура № 10/11/10-1 від 10.11.10 на загальну суму 23220,00 в тому числі ПДВ 3870,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 21.02.11 по 21.02.11, платіжне доручення № 250 від 21.02.11 на загальну суму 5000,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 28.02.11 по 28.02.11, платіжне доручення № 287 від 28.02.11 на загальну суму 5000,00 грн., виписка по особовим рахункам за період з 10.12.10 по 10.12.10, платіжне доручення № 1685 від 10.12.10.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Комерц Дедетайл» видало на адресу ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» касові чеки за придбані скреч-карточки в квітні 2011 року на загальну суму 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 66,67 грн., Чек № 8692 від 15.04.11, Чек №7127 від 12.04.11, Чек №7296 від 12.04.11, Чек № 1749 від 21.04.11.

Реальність отримання, використання товару та виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами: приймальний акт № 26 від 12.04.11, приймальний акт № 27 від 12.04.11, приймальний акт № 28 від 15.04.11, приймальний акт № 33 від 21.04.11, вимога на відпуск у виробництво № 14 від 12.04.11, вимога на відпуск у виробництво № 8 від 12.04.11, вимога на відпуск у виробництво №30 від 18.04.11, вимога на відпуск у виробництво № 38 від 24.04.11.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, суд зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Виняток з наведеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтуються на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

З означеного випливає, що - якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування статті 228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.

У разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платників податку, тільки при цій умові є можливість нарахування податкових зобов'язань платнику податку.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, встановлення під час судового розгляду факту нікчемності правочину на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, що відображається у мотивуючій частині судового рішення, може вплинути на права і обов'язки інших учасників такого правочину. Зокрема, у інших учасників правочину може виникнути обов'язок виключити зі свого податкового обліку всі дані, що внесені до такого обліку за результатами вчинення нікчемних правочинів.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 етапі 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПК України) не втратив чинність Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Ж509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Хоча положення ПК України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте залишилася чинною стаття 10 Закону № 509-ХІІ, зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Нормативну природу визначення первинних документів нам дає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Різниця між господарською операцією, що є результатом фактичних дій платників податків, що полягають, у постачанні товарів/послуг, оплаті за них тощо, та правочином (господарським зобов'язанням), що є правовою підставою для вчинення господарської операції очевидна. Безсумнівно ці поняття мають різний правовий зміст.

Крім того, суд, зазначає, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мають свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Що стосується формування позивачем валового доходу, суд звертає увагу на таке.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норм Податкового кодексу України встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 даного Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Порядку, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій та факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності, ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» представлено: договори, специфікації, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки по особовим рахункам, платіжні доручення, приймальні акти, вимоги на відпуск у виробництво, здавальні, видаткові накладні. Дана первинна документація була представлена як під час проведення перевірки відповідачем, та містяться в матеріалах справ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про заниження оподаткованого доходу і відповідно донарахування податку є безпідставним.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0011032230 та №0011042230 від 17.12.2012 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0011032230 та №0011042230 від 17.12.2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служб України на користь Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» понесені нею витрат по сплаті судового збору у розмірі 1722,76 грн. (одна тисяча двадцять дві гривні сімдесят шість копійок).

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій