Ухвала

від 16.10.2013 по справі 826/2468/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2468/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва (далі - відповідач) про визнання неправомірними та про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011032230 та № 0011042230 від 17.12.2012 року..

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 16 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року та відповідно складено акт від 30.11.2012 року № 2031/2230/00260652 (далі - акт документальної перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2012 року № 0011032230, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 88117 грн. 50 коп. (78114, 00 грн. - основний платіж, 10003, 50 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) та податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0011042230, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 84158,00 грн. (83508,00 грн. - основний платіж, 650,00 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями).

З приводу даних спірних правовідносин, що виникли між сторонами по справі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.12.2009 року між позивачем та TOB «ВІП Союз» було укладено договір від 07.11.2011 року № 07/11/11 відповідно до умов якого (п.п. 1.1, 1.2) Продавець (TOB «ВІП Союз») зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцю (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») експериментальну партію виливок з чавуну «Корпус креслення 20508м.01.01» (далі - продукція), згідно креслень Покупця, виготовлену методом литва з полістирольних моделей, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах цього договору.

Загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Також п.п. 6.1., 5.1 договору передбачено, що оплата за договором проводиться після фактичної передачі продукції Покупцю на протязі 5 банківських днів. Специфікацією № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною передбачено найменування, марка продукції, кількість, ціна та загальна сума за продукцію. Також сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 12.12.2011 щодо внесення змін до загальної суми договору. Договір від 07.11.2011 року № 07/11/11, специфікація № 1, додаткова угода № 1 від 12.12.2011 року були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «ВІП Союз» в межах повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна № РН - 0001064 від 11.11.2011 року на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., податкова накладна № 49 від 11.11.2011 року на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., рахунок-фактура № сф-0000901 від 11.11.2011 року, виписка по особовим рахункам за період з 22.11.2011 року по 22.11.2011 року, платіжне доручення № 3465 від 22.11.2011 року на суму 6998,40грн.

Крім того, виливка з чавуну «Корпус креслення 20508м.01.01» є головною комплектуючою деталлю, зробленою з чавуну, яка є основою для зборки всіх типів електроприводів стрілочних. Після механічної обробки, ґрунтовки та фарбування подається на конвеєр для подальшої зборки та отримання готової продукції - електропривода стрілочного. Отже, було придбано 4 корпуса та в подальшому виготовлено та продано 4 електроприводи стрілочних типу СП-ТС.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 411/2 від 11.11.2011 року на загальну суму 6998, 40 грн. в тому числі ПДВ 1166,40 грн., вимога на відпуск у виробництво № 54 від 30.11.2011 року, за якою було передано матеріал для виготовлення приводів СП ТС з електродвигунів МСТМ-0,3, що відображено в: здавальній накладні № 2 від 06.12.2011 року, видатковій накладні № 140 від 06.12.2011 року, рахунок-фактура № 161 від 06.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та TOB «Лібеті Стійл» (Продавець) було укладено поговір № 06/06/11-20 від 06.06.2011 року, відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2) передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві прокат плоский (лист не текстурований з нелегованої електросталі, в рулонах чи кусках, код 27.10.4 у відповідності до Державного класифікатора та послуг ДК 016-97, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію від Продавця та оплатити її вартість на умовах цього договору. Предметом договору є така продукція - сталь електротехнічна, холоднокатана, марки 3414, 3413 товщиною 0,35-0,5 мм. Загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість, умови і строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Також п. 6.1 договору передбачено, що Покупець оплачує продукцію протягом 20 банківських днів з дати отримання продукції. Специфікацією № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, передбачено найменування, марка продукції, кількість, ціна та загальна сума за продукцію. Договір № 06/06/11-20 від 06.06.2011 року, специфікація № 1, додаткова угода № 2 від 16.04.2012 року були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «Лібеті Стійл» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: накладними, податковими накладними, рахунком-фактурою, випискою по особовим рахункам, випискою по рахунку, платіжним дорученням, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, як зазначив позивач, що сталь електротехнічна використовується для виготовлення карти, яка в подальшому йде на виготовлення магнітопроводу дросель-трансформаторів всіх типів.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 170/2 від 15.06.2011 року на загальну суму 210000,00 грн., в тому числі ПДВ 35000, грн., вимога на відпуск у виробництво № 16 від 21.06.2011 року, за якою було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів, приймальний акт № 188/2 від 15.07.2011 року на загальну суму 112350,00 грн., вимогою на відпуск у виробництво № 24 від 27.07.2011 року, за якою було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів, видаткова накладна № 46 від 16.08.2011 року на загальну суму 231000,00 грн., в тому числі ПДВ 38500,00 грн. на підставі якої було сформовано, приймальний акт № 246/2 від 16.08.2011 року та в подальшому за вимогою на відпуск у виробництво № 39 від 18.08.2011 року було передано продукцію для виготовлення дросель-трансформаторів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем та TOB «Декос Альянс» було укладено договір від 05.09.2011 року № 5 09/2011 року, відповідно до якого (п. 1.1, 1.2) постачальник (TOB «Декор Альянс» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у зазначеному договорі, передати у власність покупцеві визначений товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є невід'ємним додатком до цього договору. Також п.п. 4.3, 4.5 передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товару вважається дата виписки постачальником видаткової накладної за умови її підписання покупцем. Специфікацією № 1 до договору передбачено назва, кількість, ціна та загальна сума продукції. Додатковою угодою № 1 від 20.09.2011 року та додатковою угодою № 2 від 03.10.2011 року до даного договору було збільшено загальну суму договору та доповнено договір специфікаціями № 2 та № 3 де зазначено найменування, марку товару, кількість, ціну та загальну суму товару. Договір від 05.09.2011 року № 05/09/11, специфікація № 1, додаткова угода № 1 від 20.09.2011 року, специфікація г 2. додаткова угода № 2 від 03.10.2011року, специфікація № 3 були підписані в.о. Голови правління позивача та директором TOB «Декос Альянс» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, рахунком-фактурою, виписками по особовим рахункам, платіжнимими дорученнями.

На виконання умов вищезазначеного договору від 05.09.2011 року № 05/09/2011 було придбано електропривод стрілочний типу СП-ТС без електродвигуна - 5 одиниць, укомплектовано електродвигуном МСТМ-0,3 продано, як готову продукцію. Було придбано електропривод стрілочний типу СП-6М без електродвигуна - 2 одиниці, укомплектовано електродвигуном ДП-0,25 продано, як готову продукцію. Було придбано електропривод стрілочний типу СП-6М з електродвигуном ДП-0,25, які тривалий час зберігались на складі у кількості 2-х одиниць. Було проведено демонтаж, ревізії, регенерацію із заміною гумових виробів, стендові іспити та в подальшому продано як готову продукцію.

Реальність використання закуплених матеріалів підтверджується наступними документами: приймальний акт № 191/04 від 09.09.2011 року на загальну суму 37380,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 40 від 14.09.2011 року, приймальний акт № 208 від 29.09.2011 року на загальну суму 21600,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 77 від 29.09.2011 року, приймальний акт № 242/04 від 13.10.2011 року на загальну суму 40800, 00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 72 від 13.10.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та TOB «Елаком Інвест» було укладено договір від 08.11.2010 року № 08/11-15 відповідно до умов якого ( п.п. 1.1, 1.2, 1.3) продавець (TOB «Елаком Інвест») зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») електродвигуни постійного струму типу МСП - 0,25, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця і оплатити її вартість на умовах цього договору. Предметом договору є електродвигуни постійного струму типу МСП - 0,25. Загальна кількість продукції, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість, строки поставки передбачаються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Також п. 6.1 договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться після фактичної передачі продукції покупцю на протязі 25 банківських днів. Специфікацією № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною, передбачено найменування, іарка, кількість, ціна і загальна сума продукції. Договір від 08.11.2010 року № 08/11-15, специфікація № 1 до договору були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «Елаком Інвест» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, виписка по особовим рахункам платіжне доручення.

Крім того, як зазначив позивач, електродвигуни постійного струму типу МСП-0,25 у кількості 4 одиниць було придбано для комплектації електроприводів стрілочних типу СПГБ-4,2М, з подальшою реалізацією споживачу.

Реальність використання зазначеного товару підтверджується наступними документами: приймальний акт № 241/А від 10.11.2010 року на загальну суму 12480,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 4 а від 03.12.2011 року, рахунок-фактура № 179 від 29.12.2011 року, рахунок-фактура № 180 від 29.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та TOB «Альянс Інструмент» було укладено договір від 13.12.2011 року № 13/12 відповідно до умов якого (п. 1.1. -1.3) предметом даного договору є інструмент пневмогаковерт, та, відповідно, продавець (TOB «Альянс Інструмент») зобов'язаний передати у власність покупця (ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал») товар, згідно умов даного договору, а покупець прийняти і оплатити товар згідно його вартості на підставі рахунку. Відповідно п. 2.1 даного договору, загальна сума договору складає 3456,00 грн., в тому числі 7JB 576,00 грн. Договір від 13.12.2011 року № 13/12 були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «Альянс Інструмент» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору, а також отримання у власність підприємства даного товару підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна, податкова накладна, виписка по особовим рахункам, рахунок-фактура.

Реальність отримання даного товару підтверджується наступними документами: приймальний акт № 45 від 21.12.2011 року на загальну суму 3456,00 грн., вимога на відпуск у виробництво № 13.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «НВО «МСК-Інвест» було укладено договір від 10.11.2010 року № 10/11/10-1 відповідно до якого (п.п. 1.1, 1.2) продавець (TOB «НВО «МСК-Інвест») зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю комплект запасних частин до електроприводу стрілочного типу СП-6М у складі: важіль правий та лівий (ножовий), важіль правий лівий (переключаючий), вал (шестерня) - товар. Загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість передбачаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Також п. 6.1. передбачено, що оплата за цим договором проводиться наступним чином: попередня оплата в сумі 5000,00 грн. враховуючи ПДВ, протягом 20-ти банківських днів з дати укладання даного договору, решта по факту постачання продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання. Специфікацією № 1 до договору зазначено найменування продукції, марка, модель, кількість, ціна та загальна сума за продукцію. Договір від 10.11.2010 року № 10/11/10-1 були підписані в.о Голови правління позивача та директором TOB «НВО «МСК-Інвест» в межах їх повноважень та скріплено печатками підприємств.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, виписками по особовим рахункам, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Комерц Дедетайл» видало на адресу ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» касові чеки за придбані скреч-карточки в квітні 2011 року на загальну суму 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 66,67 грн., чек № 8692 від 15.04.2011 року, чек № 7127 від 12.04.2011 року, чек № 7296 від 12.04.2011 року, чек № 1749 від 21.04.2011 року.

Реальність отримання, використання товару та виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами: приймальними актами, вимогами на відпуск у виробництво.

Згідно ст. 7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Податкового кодексу України, законодавець визначив єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Помилковими є висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

При вирішенні вказаного питання слід виходити з того, що відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань - платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в даному випадку на момент проведення фінансово-господарських операцій ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 ГК України, повинні ґрунтуватися виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Що стосується формування позивачем валового доходу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій та факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності, ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» представлено: договори, специфікації, податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки по особовим рахункам, платіжні доручення, приймальні акти, вимоги на відпуск у виробництво, здавальні, видаткові накладні. Дана первинна документація була представлена як під час проведення перевірки відповідачем, та містяться в матеріалах справ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0011032230 та № 0011042230 від 17.12.2012 року.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.