Постанова від 04.08.2006 по справі ас-04/191-06

АС-04/191-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Адміністративна                                                   Головуючий по 1-й інстанції

Справа № АС-04/191-06                                          Григоров А.М.

                                                                                           Доповідач  по 2-й інстанції

                                                                                           Істоміна О.А.

«01»серпня 2006 року                                                                      

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Кравець Т.В., суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.

          при секретарі  Якименко О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Савченко О.Ю. –представник, дов. № 08-1672 від 14.10.2005 року (у справі)  

відповідача –Войтенко В.В. –представник, дов. № 3115/10/10-025 від 15.11.2005 року (копія у справі), Шевченко В.П. –представник, дов. № 2045/10/10-025 від 06.05.2006 року (у справі)  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (вх. № 2332Х/2-5)

на постанову господарського суду Харківської області від 07 червня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/191-06 та матеріали справи            

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Куп'янський ливарний завод», м. Куп'янськ

до   Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсним повідомлення, -

встановила:

У березні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Куп'янський ливарний завод»звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0000162310/1 від 10 березня 2006 року, яким позивачу було нараховано податку на прибуток в сумі 67370 грн. та штрафні санкції в сумі 33685 грн., як такого, що суперечить нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Постановою господарського суду Харківської області від 07 червня 2006 року позов було задоволено частково. Визнано недійним податкове повідомлення-рішення № 0000162310/1 від 10 березня 2006 року в частині нарахування суми податку на додану вартість в розмірі 8654 грн. та санкцій в сумі 33685 грн. В іншій частині – в позові відмовлено. З державного бюджету на користь позивача стягнуто 1,42 грн. витрат по сплаті державного мита. Постанова суду мотивована недоведеністю відповідачем наявності порушення позивачем встановленого порядку оподаткування.

  Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області з постановою суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме пп.пп. "а", "г" пп. 4.4.2 п. 4.4 статті 4, пп. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, абз. 24 статті 1, п. З статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 4.5.1 п. 4.5. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відкрите акціонерне товариство «Куп'янський ливарний завод»відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

          Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення №0000162310/0 від 13 лютого 2006 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67370 грн. та штрафні санкції в сумі 33685 грн., було прийнято на підставі висновків акту № 135/23-00235967 від 07 лютого 2006 року про результати планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

В результаті перевірки податківцями було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 4.5.1 п. 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п. 20, п. 23 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення ", зі змінами та доповненнями, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податковою кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник    відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Крім того, в порушення приписів пунктів 20, 23 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", на копіях розрахунків коригування, що знаходяться у позивача (постачальника), відсутні підписи покупців, які повинні включити суми коригувань до книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) та сум податкового кредиту, відповідно до вищезазначених вимог чинного законодавства, і позивач не надав будь-яких доказів щодо отримання такими покупцями оригіналів зазначених розрахунків коригувань, а тому відповідач донарахував суму податку на додану вартість у розмірі 8654,00 грн. (за період з 01 жовтня 2004 р. по 31 грудня 2004 року –833 грн., за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2005 року –7821 грн.) на яку безпідставно було зменшено податкове зобов'язання.

Також податківцями було виявлено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2   та ті. 7.4.5 п. 7.4 статті 7   Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 57772 грн., згідно податкових накладних, в яких не зазначено номер  податкової  накладної,   номенклатуру  товарів,   одиницю   вимірів,  ціну за одиницю товару; та  пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивач не відкоригував суму податкового кредиту по податку на додану вартість, яка припадає на вартість бензину, який згідно дорожніх листів використано на роботу автомобіля ЗАЗ-1102 № 83-55 який, в свою чергу, не рахується на балансі позивача та відсутній договір про оренду, в результаті чого сума завищення податкового кредиту склала 944 грн.

Далі, в результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення –рішення № 0000162310/0 від 13 лютого 2006 року, було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000162310/1 від 10 березня 2006 року.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ухвалою про порушення провадження по справі про банкрутство арбітражного суду Харківської області по справі 5635/2-30, відносно позивача порушено справу про банкрутство, введений мораторій, справа розглядається на теперішній час, а відповідно на момент перевірки та нарахування податку і санкцій діяв мораторій і розглядалася справа про банкрутство.

Згідно п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1. статті 6 та статті 5 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;           придбанням (будівництвом,  спорудженням)   основних фондів (основних засобів, у тому числі і інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції стосовно нарахувань пов'язаних з проведеним позивачем корегуванням зобов'язань посилається на відсутність доказів направлення розрахунку коригування контрагенту позивача. Але, як вірно зазначив місцевий господарський суд, аналіз п. п. 4.5.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить, що первинно платник податків проводить корегування, а потім направляє відповідний рахунок контрагенту, закон зобов'язує направити розрахунок контрагенту, але не встановлює , що відправлення впливає на коригування, тобто закон не ставить проведення коригування в залежність від відправлення розрахунку коригування, навпаки обов'язок відправлення випливає з проведеного коригування. Крім того, як зазначив позивач, він відправив розрахунки коригування простою поштою, внаслідок чого в нього не збереглися докази відправлення, а Закон не передбачає форми відправлення розрахунку коригування, тобто відправлення простим листом не скупе рече закону. Крім того, як вірно зазначив господарський суд Харківської області, відповідачем не було проведено зустрічних перевірок та не з'ясовано чи отримували контрагенти позивача розрахунок корегування та відповідно чи провели коригування в обліку.

А тому колегія суддів вважає висновки Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області та проведені нарахування не відповідають п. п. 4.5.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", і крім того, висновки стосовно наявність фактичних обставин зроблені без повного їх з'ясування. Таким чином, в частині нарахування сум ПДВ у розмірі 8654 грн. та відповідно санкцій 4327 грн. оскаржене податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню недійсним.

З наведених підстав слід погодитися з таким же висновком місцевого господарського суду.

Що стосується інших нарахувань, то висновки акту перевірки та фактичні обставини викладені в акті позивач не заперечує. Як свідчать фактичні обставини викладені в акті перевірки, які наведені вище та стосуються нарахувань 57772 грн. та 944 грн., то нарахування відповідають нормам застосованим відповідачем.

А тому в частині нарахування податку на додану вартість у сумах 57772 грн. та 944 грн. оскаржене податкове повідомлення - рішення не підлягає визнанню недійсним.

Стосовно нарахування санкцій на ці суми колегія суддів зазначає, що згідно статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом",          протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином протягом дії мораторію заборонено нараховувати санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків. А позивач сам за неналежне виконання зобов'язань по податку на додану вартість застосував санкції до позивача. Неналежне виконання в даному випадку полягає в невірному визначенні податкового зобов'язання, а відповідно несвоєчасне його відображення в декларації і несвоєчасне визначення до сплати.

Тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, в частині застосування санкцій податкове повідомлення - рішення позивача підлягає визнанню недійсним.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що заперечення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 07 червня 2006 року по справі № АС-04/191-06 була винесена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 07 червня 2006 року по адміністративній справі № АС-04/191-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Адміністративну справу № АС-04/191-06 повернути до господарського суду Харківської області.

          Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді