Постанова

від 26.09.2006 по справі ас-51/123-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-51/123-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

"04" вересня 2006 р.                                                     Справа № АС-51/123-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Барбашова С.В.

За участю представників сторін

позивача Шебаніц Н.М.

відповідача Демиденко Т.Г.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача вх. № 2461Х/3-7 на постанову господарського суду Харківської області від 21.06.06 по справі № АС-51/123-06

за позовом Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м. Харків

до  ТОВ виробничо-комерційне підприємство "Елегант, ЛТД" м. Харків

про стягнення 977,35 грн.

встановила:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом  про стягнення з відповідача –ТОВ ВКП „Елегант, ЛТД” 977,35 грн. за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда в 2005 р.

Постановою господарського суду Харківської області (суддя Буряк Л.В.) позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 965 грн. штрафних санкцій та 12,35 грн. пені.

Постанову мотивовано з тих підстав, що на підприємстві відповідача фактично в 2005 р. інвалідів не працювало, тобто останній не виконав норматив щодо щодо працевлаштування інвалідів, передбачений п. 3 ст 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”; що відповідач не вживав заходів щодо працевлаштування інвалідів, не повідомляв компетентні органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів та ін.

Відповідач з постановою господарського суду не погоджується, вважає її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що компетентні органи не направляли інвалідів для працевлаштування на підприємство відповідача; що інваліди щодо працевлаштування на підприємство відповідача особисто не зверталися; що підприємство відповідача в 2005 р. не мало прибутку, в зв”язку з чим, на думку відповідача, не має підстав для стягнення з нього штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не надав доказів створення робочого місця для інваліда, не інформував компетентні органи щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інваліда, в зв”язку з чим, на думку позивача не може бути звільнений від сплати штрафних санкцій.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, фонд України соціального захисту інвалідів діє на підставі затверджених ст. 10 та ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001р. та Положення про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.

При цьому, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з п.п. 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. (надалі –Положення), підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів).

Згідно з п. 3 зазначеного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інвалідів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов'язки тільки у тому випадку, коли підприємством були надані докази проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда певної нозології у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів разом із документами, які б підтверджували те, що підприємство належним чином повідомляло органи працевлаштування інвалідів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів відповідної нозології з їх атестацією, але цими органами інваліди для працевлаштування не направлялися.

Згідно Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, складеного за формою 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача в 2005 р. становила 10 осіб, відповідно кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 р. повинна була становити 1 –місце.

Однак, як свідчать матеріали справи, на підприємстві відповідача в 2005 р. інвалідів не працювало, в зв”язку з чим, останнім не було виконано норматив щодо працевлаштування інваліда.

Крім того, відповідач не вживав заходів щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, не надсилав повідомлення до районного центру зайнятості про наявність робочих місць, що підтверджується листом Фрунзенського районного центру зайнятості від 27.04.2006р. за № 658.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 965 грн. за нестворене робоче місце та суми пеня, що станом на 26.05.2006р. становить 12,35 грн. Загальна сума заборгованості склала 977,35 грн.

Разом з тим, не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що не має підстав для стягнення з нього штрафних санкцій через збитковість діяльності підприємства в 2005 р., оскільки відповідно до ст. 20 Закону України „Про основу соціальної захищеності інвалідів в Україні”  разі  несплати  адміністративно-господарських  санкцій  або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду  їх стягнення  в  примусовому  порядку  може  бути  звернено  на майно підприємства,  установи чи  організації.

З огляду на вказане, висновки, викладені в постанові господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства, а мотиви апелянта, з яких оспорюється дана постанова, можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України судова колегія –

ухвалила:

Постанову господарського суду Харківської області від 21.06.2006 р. по справі № АС-51/123-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.