Рішення

від 09.04.2013 по справі 917/277/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2013 Справа № 917/277/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс", вул. Білопольський шлях, б. 30/3, м. Суми, Сумська обл., 40009

до Приватного підприємства "Теспо - Л", вул. 9 Січня, м. Полтава, Полтавська обл., 36009

про : (1) розірвання договору № 14 від 22.04.2011 р., укладеного між сторонами;

(2) стягнення 13 600,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Чеботарьов О.П., довіреність № 1 від 04.03.2013 р., паспорт МА-832621, виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області 10 травня 2000 року;

від відповідача: не з'явилися.

09.04.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" до Приватного підприємства "Теспо - Л" про розірвання укладеного між сторонами від 22.04.2011 р. договору № 14 відповідно до ст. 852 Цивільного Кодексу України та стягнення 13 600,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе обов'язків за умовами вказаного договору.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду (п. 5 ухвали від 15.02.2013 р. про порушення провадження у даній справі та п. 3 ухвали від 19.03.2013 р. про відкладення розгляду даної справи) виконав не у повному обсязі, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання та про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

06.04.2011 р. Приватне підприємство "Теспо - Л" пред'явило Товариству з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" рахунок-фактуру № 13 (а.с. 14) на оплату насосів НЦ 6-12,5 м 3 /г (220V) в кількості 13 шт. за ціною 2 333,34 грн. та НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт. за ціною 2 416,62 грн., загальна вартість 42 200,00 грн..

21.04.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" платіжним дорученням № 20 перерахувало Приватному підприємству "Теспо - Л" кошти в сумі 42 200,00 грн. згідно рахунку-фактури № 13 від 06.04.2011 р.. Дана обставина підтверджується випискою банку з рахунку позивача (а.с. 15).

22.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (замовник) та Приватним підприємством "Теспо - Л" (виробник) було укладено договір № 14 (а.с. 12-13, далі - Договір), за умовами якого Приватне підприємство "Теспо - Л" (виконавець) зобов'язувалося виготовити насоси НЦ 6-12,5 м 3 /г (220V) в кількості 13 шт. та НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт. в порядку та строки, визначені договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (замовник) зобов'язувалося оплатити та прийняти виконане замовлення.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- загальна сума договору становить 42 200,00 грн. (п. 2.1 Договору);

- розрахунок за виготовлення обладнання проводиться на умовах 100% передоплати (п. 3.1 Договору);

- виробник зобов'язується виконати замовлення протягом 48 робочих днів з моменту отримання оплати згідно п. 3.1 даного Договору (п. 4.1 Договору);

- договір вважається укладеним і набирає силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного та належного виконання тих зобов'язань сторонами договору, які лишилися невиконаними після спливу терміну його дії (п. 10.4 Договору).

Відповідно до пояснень представника позивача вх. № 5007 від 09.04.2013 р. між сторонами у даній справі, крім договору № 14 від 22.04.2011 р., інших договорів не укладалося.

Як зазначає у позовній заяві позивач, 29.07.2011 р. Приватним підприємством "Теспо - Л" було виготовлено насоси НЦ 6-12,5 м 3 /г (220V) в кількості 13 шт. на загальну суму 28 600,00 грн., які прийняті замовником.

Листом № 19 від 17.04.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (замовник) надіслало на підпис Приватному підприємству "Теспо - Л" акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 14 від 22.04.2011 р. (а.с. 17, 18), який отримано представником останнього 26.04.2012 р.. Дані обставини підтверджуються описом вкладення ф № 107 від 17.04.2012 р. (а.с. 19) та чеком Укрпошти № 0848 від 17.04.2012 р. (а.с. 20), а також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Крім того, листом № 20 від 17.04.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (замовник) надіслало Приватному підприємству "Теспо - Л" повідомлення про проведення представниками замовника відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України хід і якість робіт по виготовленню решти обумовлених договором № 14 від 22.04.2011 р. насосів, а саме : НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт. (а.с. 26), який отримано представником останнього 26.04.2012 р.. Дані обставини підтверджуються описом вкладення ф № 107 від 17.04.2012 р. (а.с. 27) та чеком Укрпошти № 0849 від 17.04.2012 р. (а.с. 28), а також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29). За результатами даної перевірки представниками позивача встановлено, що роботи по виготовленню вказаних насосів не розпочато.

08.05.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" надіслало Приватному підприємству "Теспо - Л" претензію № 100 (а.с. 31), відповідно до якої вимагає виготовити насоси НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт. в місячний термін. Претензія отримана представником відповідача 22.05.2012 р.. Дані обставини підтверджуються описом вкладення ф № 107 від 08.05.2012 р. (а.с. 32) та чеком Укрпошти № 0957 від 08.05.2012 р. (а.с. 33), а також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

З огляду на відсутність реагування з боку відповідача на вказану претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами про розірвання укладеного між сторонами від 22.04.2011 р. договору № 14 відповідно до ст. 852 Цивільного Кодексу України та стягнення 13 600,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе обов'язків за умовами вказаного договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок-фактура № 13 від 06.04.2011 р. містить визначення товару, його найменування (марку), кількість, ціну, підписаний представником відповідача та скріплений печаткою відповідача; позивач платіжним дорученням № 20 від 21.04.2011 р. перерахував відповідачу кошти в сумі 42 200,00 грн., з призначенням платежу " згідно рахунку-фактури № 13 від 06.04.2011 р.".

Враховуючи вищевикладене, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому між сторонами відбулось укладання договору підряду у спрощений спосіб.

В подальшому сторони закріпили умови Договору підряду у простій письмовій формі у вигляді договору № 14 від 22.04.2011 р.. Даний факт визнається представником позивача та не спростовується відповідачем.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник, виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підтвердженням виконання цивільно-правових зобов'язань є письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку (ст. 545 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (замовник) на виконання умов укладеного між сторонами договору підряду та наведених приписів норм права перерахував відповідачеві попередню оплату в сумі 42 200,00 грн., проте відповідач (підрядник) у встановлені договором строки обов'язки з виконання робіт (виготовлення насосів) виконав не у повному обсязі, насоси НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт. не виготовив (в тому числі і після отримання претензії).

За положеннями ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не виконував замовлених позивачем робіт з виготовлення насосів НЦ 12-15 м 3 /г (380V) в кількості 6 шт., позивач звернувся до суду з даним позовом, зокрема, з вимогою про розірвання даного договору.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором роботи не виконав, суму передоплати в розмірі 13 600,00 грн. не повернув.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19.09.2011 р. № 22/110.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір № 14 від 22.04.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" та Приватним підприємством "Теспо - Л".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Теспо - Л" (вул. 9 Січня, м. Полтава, Полтавська обл., 36009), ідентифікаційний код юридичної особи 36396520 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (вул. Білопольський шлях, б. 30/3, м. Суми, Сумська обл., 40009), ідентифікаційний код юридичної особи 36778933 : 13 600,00 грн., 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 11.04.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.